Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 січня 2026 року справа № 520/29985/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Закарпатської обласної військової адміністрації (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ00022496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944735 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ “Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ “Про звернення громадян»;
- зобов'язати Закарпатську обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944735 відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ “Про звернення громадян».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни. 13.06.2025р. позивач звернувся на адресу відповідача через сайт урядовий портал зі зверненням (скаргою) УМ-18944735. На адресу позивача надійшла відповідь за підписом Директора департаменту охорони здоров'я Любов Мандзич, що підтверджується відповіддю.
Позивач вважає, що його звернення (скарга) УМ-18944735 від 13.06.2025 р. не розглянуто згідно ЗУ «Про звернення громадян».
Ухвалою суду від 20.11.2025р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому він вказував, що відповідь на скаргу позивача надана у строк встановлений ст. 20 Закону України ,,Про звернення громадян». Також зазначалося, що заява позивача відповідно до вимог Закону України ,,Про звернення громадян» та Регламенту Закарпатської обласної державної адміністрації була направлена до структурного підрозділу Закарпатської обласної державної адміністрації - Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації. Порушені у скарзі позивача питання розглядав директор Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації.
Отже, як зазначалося у відзиві на позовну заяву, відповідь на скаргу позивача надана у межах компетенції та повноважень Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації за підписом уповноваженої на це особи, а саме: керівником органу, до компетенції якого входить вирішення порушених у скарзі питань. Доводи позовної заяви фактично зводяться до формальної незгоди позивача з проставленим підписом на відповіді на зверненні. Задоволення позовних вимоги з підстав лише нібито наявних процедурних порушень під час розгляду скарги, як то підписання відповіді на звернення не керівником Закарпатської обласної державної адміністрації, а керівником Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації, не матимуть наслідком відновлення порушених, на думку позивача, прав, навіть при повторному розгляді скарги.
Представник позивача - адвокат Уманець А.І. надав до суду відповідь на відзив, згідно якої останній зазначив, що згідно приписів норм Закону № 393/96, скарги осіб з інвалідністю внаслідок війни, які відповідають вимогам Закону №393/96 повинні бути прийняти, всебічно та повно розглянуті особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана. В порушення зазначених норм, відповідачем було здійснено неналежний розгляд звернення (скарги) позивача, що полягав у не розгляді та наданні відповіді уповноваженою на це особою.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся через Урядовий контактний центр (Урядова ,,Гаряча лінія») до Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації із скаргою від 13.06.2025 № УМ-18944735. До вказаної скарги позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.
Листом облдержадміністрації від 20.06.2025р. за №У-154/02.2-02 за підписом Директора департаменту Любов Мандзич заявнику надано відповідь на його звернення (скаргу).
Посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Статтею 4 Закону № 393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Статтею 38 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності облдержадміністрації, зокрема, організація розгляду звернень громадян, регулюються Регламентом роботи Донецької обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 11 липня 2025 року № 489/5-25. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VIIІ цього Регламенту організація в облдержадміністрації розгляду звернень громадян, у тому числі телефонного зв'язку з населенням «Гаряча лінія», ведення діловодства та проведення особистих, спільних, виїзних прийомів громадян, а також забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється відповідно до Конституції України (статті 34, 40), законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про звернення громадян», «Про безоплатну правничу допомогу», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» згідно із затвердженими порядками, положеннями і графіками та покладається на управління з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації апарату облдержадміністрації. Порушені у зверненнях громадян питання розглядаються головою облдержадміністрації, першим заступником голови облдержадміністрації, заступниками голови облдержадміністрації (відповідно до розподілу обов'язків), керівником апарату облдержадміністрації, заступником керівника апарату облдержадміністрації, керівниками відповідних структурних підрозділів облдержадміністрації та її апарату.
Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 відповідало вимогам статті 5 Закону №393/96, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96).
Статтею 14 Закону № 393/96 передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Аналогічні вимоги щодо скарг передбачені ст. 16 зазначеного Закону.
Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно із статтею 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
-об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
-у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
-на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
-скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
-забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
-письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
-вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
-у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
-не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
-особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96 суд зазначає, що пропозиція (зауваження) або скарга осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону №393/96 повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.
В порушення зазначених норм, відповідачем було здійснено неналежний розгляд звернення позивача, що полягав у наданні відповіді на таке звернення неуповноваженою на це особою.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що фактично звернення позивача розглянуто особисто за дорученням голови облдержадміністрації відповідальною особою - керівником профільного департаменту, суд зауважує, що розгляд звернення позивача від 13.06.2025р. особисто головою облдержадміністрації належними доказами не підтверджено. Жодних відомостей та посилань на відповідний документ щодо наявності у особи, яка підписала відповідь на звернення позивача на час розгляду звернення ОСОБА_1 , повноважень розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни від імені голови облдержадміністрації (як першого керівника державного органу, до якого звернувся позивач) надані відповідачем докази не містять.
Суд погоджується з тим, що Регламентом роботи обласної державної адміністрації може бути визначено порядок розгляду звернень громадян та визначено осіб, які розглядають такі звернення, однак це має відбуватись з урахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян» та не виключає їх дотримання.
З врахування наведеного позовні вимоги в цілому є обгрунтованими.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами позовної заяви про те, що при розгляді звернення позивача від 13.06.2025р. мала місце протиправна бездіяльність. На користь цього свідчить та обставина, що позивачу було надано відповідь листом від 20.06.2025р. № У-154/02.2-02, що в позовній заяві не заперечується.
З врахуванням наведеного суд вважає необгрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Закарпатської обласної військової адміністрації, яка полягає у не розгляді звернення (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944735 відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ “Про звернення громадян» в термін передбачений ст. 20 ЗУ “Про звернення громадян», оскільки під бездіяльністю слід розуміти пасивну поведінку особи, за якої вона взагалі ухилилася від вчинення дій на користь позивача.
Суд ураховує, що вказаний висновок цілком відповідає визначенню поняття "бездіяльність", яке надано Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 19.04.2018р. у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), де Велика Палата зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Велика Палата у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.
З врахуванням викладеного в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити та, з врахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог з урахуванням встановлених обставин справи, визнавши протиправними дії відповідача, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ “Про звернення громадян» при розгляді звернення позивача у цій справі.
Що стосується позовних вимог в частині порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», якою врегульовано строки розгляду звернення позивача, судом порушення прав ОСОБА_1 не встановлено, оскільки його звернення, надане 13.06.2025р. було розглянуто 20.06.2025р., що відповідає установленому строку.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З метою забезпечення порушеного права позивача, суд доходить висновку, що належним способом захисту у спірних відносинах є зобов'язання відповідача здійснити розгляд звернення належним чином.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що ключові доводи та аргументи сторін отримали належну оцінку з урахуванням обставин справи, решта доводів висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 17, 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково, вийти за межі позовних вимог. Визнати протиправними дії Закарпатської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 16 Закону України “Про звернення громадян» при розгляді звернення (скарги) ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944735;
- зобов'язати Закарпатську обласну військову адміністрацію розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.06.2025р. УМ-18944735 з дотриманням вимог ч. 2 ст. 16 Закону України “Про звернення громадян».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров