Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 січня 2026 р. справа № 520/3376/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В.,
розглянувши порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа: Генеральний штаб Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо невиконання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2024 року № 1747-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 - водія - заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 з займаної посади та переведення для подальшого несення військової служби на посаду хіміка транспортного відділення військової частини НОМЕР_3 ;
зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України виконати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2024 року № 1747-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 - водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 з займаної посади та переведення для подальшого несення військової служби на посаду хіміка транспортного відділення військової частини НОМЕР_3 .
11.07.2025р до суду надійшла заява позивача в порядку ст.382 КАС України, в якій він просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. у справі №520/3376/25.
Ухвалою суду від 16.07.2025р. заяву прийнято до розгляду та зобов'язано відповідача - Військову частину НОМЕР_2 надати до суду докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25.
Ухвалою суду від 21.10.2025р. замінено сторону у виконавчому провадженні за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду виданого 20.05.2025р. по справі №520/3376/25, а саме: Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Ухвалою суду від 12.11.2025р. зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України протягом 60 днів з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25.
08.01.2026р. до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 , в якому останній зазначив, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №520/28754/25 було задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, та увалено: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання наказу Командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади від 27.10.2025 року № 52-РС в частині призначення солдата ОСОБА_1 , водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення НОМЕР_5 окремого стрілецького батальйону, водієм господарчого відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону; заборонити військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №520/28754/25 набрала законної сили 30 жовтня 2025 року.
Також відповідач указував, що станом на дату подання даного звіту про виконання рішення суду від 10.04.2025 р. по справі №520/3376/25, провадження у справі 520/28754/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України триває, що в свою чергу унеможливлює виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 р. по справі №520/3376/25 в частині звільнення солдата ОСОБА_1 - водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 з займаної посади та переведення для подальшого несення військової служби на посаду хіміка транспортного відділення військової частини НОМЕР_3 .
Крім того, представник відповідача зазначив, що можливість виконання ним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 р. по справі №520/3376/25 з'явиться лише після набрання законної сили рішення суду у справі 520/28754/25.
13.01.2026р. від позивача до суду надано заперечення на звіт в/ч НОМЕР_1 , у яких останній просив відмовити в затвердженні звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень - командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України штраф за неподання доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25, згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року у справі № 520/3376/25.
Надаючи правову оцінку наданому звіту та запереченням проти нього, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
Згідно змісту наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідач вказав на неможливість виконання військовою частиною НОМЕР_1 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 р. по справі №520/3376/25 в частині звільнення солдата ОСОБА_1 з займаної посади та переведення для подальшого несення військової служби на посаду хіміка транспортного відділення військової частини НОМЕР_3 , оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі №520/28754/25 було заборонено військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується, що ним не виконано рішення суду у цій справі.
Отже, суд констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним. Що стосується посилань на ухвалу суду в іншій справі, суд зауважує, що предметом справи № 520/28754/25 є інші правовідносини, які стосуються визнання протиправним наказу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 27.10.2025 р. № 52-РС в частині переведення солдата ОСОБА_1 механіка 3-ї ремонтної роти ремонтно- відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 на посаду водія взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону вказаної частини.
Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 12.11.2025р. у справі № 520/28754/25 було відмовлено у відкритті провадження щодо частини позовних вимог, які стосуються зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 520/3376/25 видати наказ та припис про звільнення солдата ОСОБА_1 з посади водія - заправника взводу автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 для переведення для подальшого несення військової служби на посаду хіміка транспортного відділення військової частини НОМЕР_3 на виконання наказу від 15.12.2024р. № 1747-РС начальника Генерального штабу Збройних Сил України з тих підстав, що ці позовні вимоги є фактично продовженням правовідносин у справі 520/3376/25.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для прийняття звіту в/ч НОМЕР_1 про виконання рішення суду та про необхідність встановлення відповідачу нового строку подання до суду звіту про виконання рішення суду.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі №560/523/19.
Таким чином, суд зазначає, що на теперішній час не вбачається підстав накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу за не виконання рішення суду з огляду на вказані вище обставини.
Що стосується строку, який має бути наданий відповідачу для надання звіту про виконання судового рішення, то в цьому питання суд керується приписами частини 3 ст. 382-1 КАС України, за якими встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Таким чином, суд вважає, що належним та достатнім строком в даному випадку є тримісячний строк.
На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382 КАС України, -
Відмовити у затвердженні звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа: Генеральний штаб Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом трьох місяців з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025р. по справі №520/3376/25.
Звільнити керівника Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Григоров