Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 січня 2026 р. Справа № 520/10006/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мороко А.С., розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 520/10006/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 520/10006/21 скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року за № 1642 о/с та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року за № 295 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_2 про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Майора міліції ОСОБА_1 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без унесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки без внесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 144 514 (сто сорок чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн 56 коп.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 114 905 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане судове рішення у справі набрало законної сили.
Ухвалою суду від 25.08.2025 по справі №520/10006/21 заяву представника позивачів про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Зобов'язано Державну казначейську службу України подати у двомісячний термін звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.11.2025 по справі №520/10006/21 прийнято звіт Державної казначейської служби України про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.
Зобов'язано Державну казначейську службу України подати у двомісячний термін новий звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 в повному обсязі.
Державною казначейською службою України подано до суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.
В обґрунтування звіту зазначено, що в Казначействі з 04.07.2024 обліковуються на виконанні за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - бюджетна програма КПКВК 3504040) у другу чергу виконавчі листи, видані 19.03.2024 Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/10006/21, про стягнення з Державного бюджету України коштів на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Виконавчі листи).
Ідентифікатор (обліковий номер) виконавчого листа у справі № 520/10006/21 на користь ОСОБА_1 згідно з даними програмного забезпечення АРМ Реєстр судових рішень (WEB) АС «Є-Казна» - 1562222, виконавчого листа у справі № 520/10006/21 на користь ОСОБА_2 - 1562243 (Витяг з АРМ Реєстр судових рішень (WEB) АС «Є-Казна».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено 100,00 млн гривень.
Станом на 12.01.2026 за бюджетною програмою КПКВК 3504040:
- обліковуються рішення, віднесені до І та ІІ черг, що надійшли та включені до обліку раніше виконавчого листа у справі № 520/10006/21 на користь ОСОБА_1 - 16 528 рішень на загальну суму 1 314,05 млн грн; виконавчого листа у справі № 520/10006/21 на користь ОСОБА_2 - 16 529 рішень на загальну суму 1 314,05 млн грн;
- окремо за ІІ чергою надійшли та включені до обліку 6 996 рішень на загальну суму 590,10 млн грн;
- за І чергою (до виникнення підстав для погашення другої черги) обліковуються 10 079 рішень суду на загальну суму 923,63 млн гривень;
- залишок коштів за КПКВК 3504040 на 2026 рік складає 100,00 млн грн (інформаційні довідки додатки 3.1., 3.2.).
Отже, Законами про Державний бюджет на 2024 - 2026 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до другої черги погашення заборгованості.
Таким чином, відповідачем зазначено, що заборгованість за постановою суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 в частині стягнення коштів на користь позивачів, яка віднесена до другої черги, може бути погашена лише після виконання судових рішень, які обліковуються за першою чергою та рішень, що надійшли на виконання за другою чергою раніше, ніж виконавчі листи у справі № 520/10006/21.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
За приписами ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно частин 1, 2 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
За приписами частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2цього Кодексу.
Зі змісту наданого відповідачем звіту вбачається, що відповідачем вживаються заходи щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.
Враховуючи те, що відповідач не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття цього звіту та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти звіт відповідача про виконання рішення суду.
Згідно частин 10 та 11 статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд вважає за можливе прийняти звіт Державної казначейської служби України про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.
Оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 виконана не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу заборгованості, суд не припиняє здійснення судового контролю та вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - два місяці з дня отримання копії цієї ухвали.
При цьому, підстав для застосування штрафу немає, оскільки звіт судом прийнятий, а невиконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 253, 256, 374, 382 КАС України, суд, -
Прийняти звіт Державної казначейської служби України про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.
Зобов'язати Державну казначейську службу України подати у двомісячний термін новий звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 в повному обсязі.
Попередити відповідача, що відповідно до ч.10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Мороко