Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
26 січня 2026 року Справа № 520/11129/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши питання щодо залишення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Військову частину НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо не розгляду рапорту старшого солдата військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року про звільнення з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про звільнення старшого солдата військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ОСОБА_1 з військової служби за абзацом 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла станом на 08 січня 2024 року), через сімейні обставини, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується медичним висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Центр первинної медичної допомоги № 4 Харківського району» №214 від 25 грудня 2023 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від представника відповідача, 29.05.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому зокрема просив залишити позовну заяву без розгляду у з'вязку з пропущенням позивачем строків звернення до суду.
Ухвалою суду від 14.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військову частину НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу строк - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Ухвалу суду від 14.01.2026 доставлено до електронний кабінет представника позивача системи "Електронний суд" 15.01.2026.
21 січня 2026 року представником позивача, через систему "Електронний суд", до суду надано заяву про поновлення процесуального строку від 20.01.2026.
В обґрунтування вказаної заяви представником позивача, зокрема, зазначено, наступне:
"Представником позивача не заперечується той факт, що строки розгляду рапорту, загалом, не повинні перевищувати 30 днів.
За дійсних обставин справи, що були викладені у позовній заяві та не заперечуються відповідачем, 08 січня 2024 року, старший солдат ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 .
Факт подання старшим солдатом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 рапорту про звільнення з військової служби підтверджується відміткою офіцера групи персоналу молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , від 08 січня 2024 року про його отримання на копії відповідного рапорту.
Так, за загальним правилом, яке напрацьоване судовою практикою, рапорт на звільнення може бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Але ніхто чомусь не враховує статус підлеглості військового, якому кажуть «розглянемо» і відправляють на нуль, а через рік він дізнається, що його рапорт навіть не реєстрували.
При цьому, розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Не військовослужбовець, ризикуючи життям та тим, що його кинуть на нуль, за наявності підстав для звільнення, або ж передадуть військовій службі правопорядку повинен був дізнатися про наслідки розгляду його рапорту про звільнення з військової служби 08.01.2024 року, а саме - 08.02.2024 року, як вказує суд першої інстанції, а представники військової частини зобов'язані були той рапорт зареєструвати та повідомити його про результати розгляду та мотиви прийнятого рішення, і якби позивач був повідомлений про результати розгляду рапорту до 15.04.2025 року, і військова частина надала б докази таких реєстрації та повідомлення про розгляд - можна було б робити висновки про порушення процесуальних строків.
Більш того, прив'язка «повинен був дізнатись 08.02.2024 року» не є об'єктивною юридичною конструкцією, адже що, якби відповідь з наслідками розгляду рапорту направлялась засобами поштового зв'язку, чи як в даній справі не направлялась взагалі, а це обов'язок саме відповідача.
З моменту подання рапорту, позивач ОСОБА_1 , у зв'язку з отриманими в ході несення військової служби пораненнями, проходив стаціонарне лікування (в результаті встановлено інвалідність ІІІ групи). Також, з моменту подання рапорту позивач здійснював постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , що часто знаходилась на стаціонарному лікуванні, та якій в результаті було встановлено інвалідність ІІ групи. Докази на доведення вказаних обставин були долучені до матеріалів справи.
ОСОБА_1 , жодного разу не зателефонували з військової частини чи Державного бюро розслідувань, він і по сьогоднішній день не є підозрюваним в жодному кримінальному провадженні та вільно пересувається територією України.
Враховуючи тривалість очікування рішення відповідача за результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби, що був поданий 08 січня 2024 року, та маючи таку можливість, ОСОБА_1 , звернувся за правовою допомогою до адвоката Дробчак Л.В., а остання в свою чергу звернулась до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом вих. № 12-37/04-2025 від 10 квітня 2025 року через Міністерство оборони України із проханням про надання інформації, серед іншого, про реєстрацію та стан розгляду керівництвом військової частини НОМЕР_2 рапорту старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
15 квітня 2025 року, адвокатом Дробчак Л.В., на офіційну електронну пошту для листування було отримано лист військової частини НОМЕР_2 вих. № 1595 з відповіддю на адвокатський запит вих. № 12-37/04-2025 від 10 квітня 2025 року, якою повідомлено про те, що «…рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 08.01.2024 року у військовій частині НОМЕР_2 не зареєстрований…».
При цьому, звертаємо увагу суду, що до моменту направлення до військової частини НОМЕР_2 адвокатського запиту вих. № 12-37/04-2025 від 10 квітня 2025 року, відповідачем військовою частиною НОМЕР_2 не направлялось будь-яких листів/повідомлень/рішень щодо розгляду/не розгляду по суті рапорту позивача про його звільнення з військової служби. Та як пізніше стало відомо, всупереч власним обов'язкам, поданий рапорт не був навіть зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, саме 15 квітня 2025 року припинив свою дію стан правової невизначеності щодо дійсності факту порушення/не порушення відповідачем права позивача щодо його звільнення з військової служби.
Саме 15 квітня 2025 року позивач вперше дізнався про його порушене право в процесі проходження публічної служби - не реєстрацію та не розгляд відповідачем рапорту про звільнення з військової служби, а також відсутність намірів військової частини НОМЕР_2 у його розгляді та відповідно звільненні позивача з військової служби, тоді як до цього моменту вважав, що це настільки довготривалий процес і об'єктивно, зважаючи, що у ОСОБА_1 , відсутні будь-які зв'язки із представниками військової частини, останній не мав іншої можливості дізнатись про результати розгляду рапорту.".
Враховуючи викладене, представник позивача посилається що за дійсних обставин справи, враховуючи, що позивач вперше дізнався про порушення його прав в процесі проходження публічної служби (не розгляд військовою частиною НОМЕР_2 рапорту про його звільнення з військової служби та відсутність наміру уповноважених осіб на його розгляд, з огляду на не реєстрацію) лише 15 квітня 2025 року, останнім днем для звернення до суду було 15 травня 2025 року.
Представником відповідача, 21.01.2026 через систему "Електронний суд", до суду надано заперечення на заяву про поновлення процесуального строку від 20.01.2026.
Так, надаючи оцінку вказаним заявам та наведеним у них доводам, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач в поданому адміністративному позові просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про його звільнення з військової служби.
Враховуючи предмет спору, в даному випадку мають застосовуються приписи частини 5 статті 122 КАС України, тобто місячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
З урахуванням наведеного, реалізація Позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як встановлено судом із позовній заяві та не заперечується сторонами справи, 08 січня 2024 року, старший солдат ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», через сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 .
Також, факт подання старшим солдатом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 рапорту про звільнення з військової служби підтверджується відміткою офіцера групи персоналу молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , від 08 січня 2024 року про його отримання на копії відповідного рапорту.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням, визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. (далі по тексту Інструкція № 735).
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 5. розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що рапорт, як форма звернення військовослужбовця з будь-якого питання, розглядається повноважними на те особами в порядку Закону України "Про звернення громадян" в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті питання, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Отже, суд звертає увагу, що перебіг терміну розгляду рапорту повноважними на те особами розпочинається від дня їх надходження, в даному випадку, з 08.01.2024 та складав один місяць, тобто, саме через 30 днів позивач повинен був дізнатися про наслідки розгляду його рапорту про звільнення з військової служби від 08.01.2024, а саме - 08.02.2024.
Так, суд критично ставиться до посилання представника позивача на відсутність факту реєстрації рапорту, нездійснення повідомлення про результати його розгляду та не надання відповідачем позивачу доказів таких реєстрації та повідомлення про розгляд та зазначає, що вказані представником обставини жодним чином не змінюють того факту, що про порушення свого права позивач мав дізнатися 08.02.2024 і початок відліку перебігу місячного строку звернення до суду необхідно розпочинати саме із цієї дати.
Щодо посилань представника позивача на те, що саме 15 квітня 2025 року припинив свою дію стан правової невизначеності щодо дійсності факту порушення/не порушення відповідачем права позивача щодо його звільнення з військової служби, тобто з відповіді на адвокатський запит від 10.04.2025, суд зазначає, що звернення позивача, через свого представника, у квітні 2025 із запитом до військової частини свідчить лише про початок вчинення активних дій з боку позивача і не пов'язано із часом, коли позивач повинен був дізнатись про порушені права.
Разом із тим, жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення із цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у заяві обставини щодо поважності пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.
Також, суд зазначає, що 21.02.2024 старший солдат ОСОБА_1 не повернуся до військової частини НОМЕР_2 після закінчення стаціонарного лікування.
27 лютого 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 170 старший солдат ОСОБА_1 визнаний таким, що не з'явився вчасно з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_2 тривалістю понад 3 доби, вчинене в умовах воєнного стану.
09 травня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 131, виданому у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 року № 68-РС старшому солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу з 03.06.2024 і він не рахується у чисельності Збройних Сил України.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що позивач проходив військову службу, та подавши відповідний рапорт про звільнення був зобов'язаний з'ясувати результат його розгляду, оскільки цей результат прямо впливає на обов'язки позивача як військовослужбовця.
Не вчинення позивачем протягом тривалого часу (з лютого 2024 року по квітень 2025 року) будь-яких активних дій для з'ясування питання, чи звільнений він з військової служби, не дає підстави суду вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не залежали від його волі.
Окремо суд акцентує увагу на тій обставині, що весь цей час позивач не перебував у лавах Збройних сил України та не знаходився в умовах несення військової служби, які могли б, зі зрозумілих причин, перешкоджати реалізації процесуальних прав.
Отже, суд доходить висновку, що пропуск строку звернення позивача до суду, із цією позовною заявою, не пов'язаний із проходженням військової служби.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про визнання не обґрунтованими та не поважними доводів представника позивача щодо визнання поважності пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з положенням пунктів 7-8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; та/або з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 9, 240, 241, 248, 255, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Тітов