Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 січня 2026 р. справа № 520/32303/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Національного університету цивільного захисту України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Жданової про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 06.05.2025 та постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Антосік про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 76000599.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 06.05.2025 та постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 76000599 з порушенням норм чинного законодавства без урахування дійсних обставин справи.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 26.01.2026 року о 14:30 год. в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №13.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Сторони, належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, не прибули, про поважність причин неявки суду не повідомили.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами без участі уповноваженого представника.
З урахуванням положень ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, своєчасно повідомлених належним чином про час дату та місце розгляду справи.
Справу розглянуто з урахуванням положень ч.4 ст.287 КАС України.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 року №520/20567/23 позов ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, 01.01.2022 року по 27.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Другим апеляційним адміністративним судом від 15.08.2024 апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року по справі №520/20567/23 - скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності Національного університету цивільного захисту України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 28.01.2020 включно із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 та зобов'язання Національного університету цивільного захисту України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.01.2020 включно за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум, прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити вказані позовні вимоги ОСОБА_1 .
Ухвалено постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Зобов'язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року по справі №520/20567/23 - залишено без змін.
05.09.2024 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 520/20567/23, де стягувачем є ОСОБА_1 .
09.09.2024 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іриною Антосік, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 520/20567/23, виданого 05.09.2024 Харківським окружним адміністративним судом, де стягувачем є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 520/20567/23 виконувалося позивачем в добровільному порядку, що підтверджується платіжними інструкціями № 301715 від 17.09.2024, № 301716 від 17.09.2024, № 301717 від 17.09.2024, № 301718 від 17.09.2024 року.
Про хід виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду, Національний університет цивільного захисту України 19 вересня 2024 року № 88013116/88 20 надіслав на адресу Старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірині Антосік, лист з додатками в якому було повідомлено, що Університетом у добровільному порядку, відповідно до рішення суду від 01.11.2023 №520/20567/23 проведено перерахунок грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 27 грудня 2022 року у зв'язку з чим відповідно до п.9, ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», просили закінчити виконавче провадження та винести відповідну постанову.
Разом з тим, в заяві повідомляло, що Університет є бюджетною установою та фінансується з Державного бюджету через Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
Для виплати перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у повному обсязі було направлено лист до ДСНС на виділення додаткових коштів за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки (копія листа № 88 01-2836/88 20 від 22.08.2024).
Разом з тим, 10.04.2025 Національним університетом цивільного захисту України на вимогу виконавця від 31.03.2025 № 76000599, 76000791 (вх. від 05.04.2025 №№ 88/1287, 88/1285) повідомлялось, що університетом у добровільному порядку відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 № 520/20567/23 проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди 01.01.2020-28.01.2020 і 29.01.2020-27.12.2022 на суму 5233,15 грн. з урахуванням обов'язкових податків та зборів та 18.08.2024 з вищезазначеною особою проведено відповідний розрахунок.
Національним університетом цивільного захисту України вищезазначене рішення виконувалося в добровільному порядку про що повідомлялося Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області до моменту винесення постанов про накладення штрафу 06.05.2025 та постанови про накладення штрафу від 16.06.2025 № 76000599.
Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця -Оленою Ждановою та старшого державного виконавця - Іриною Антосік винесено постанову від 06.05.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., та постанову від 16 червня 2025 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 гривень у виконавчому провадженні №7600059, де боржником було зазначено Національний університет цивільного захисту України.
Крім того, листом від 29.08.2025 №88 04-4843/88 06 в якому представник Національного університету цивільного захисту України просив: “ Відповідно до п.9 ст.39 Закону України “ Про виконавче провадження» закрити виконавче провадження та скасувати постанови про накладення штрафу на боржника у зв'язку з повним виконанням у 2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі №520/20567/24 до відкриття виконавчого провадження № 76000599.
Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом №1404-VІІІ.
Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону№1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тому, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач, Національний університет цивільного захисту України 19 вересня 2024 року № 88 01 3116/88 20 надсилав на адресу Старшого державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірині Антосік, лист з додатками в якому було повідомлено, що Університетом у добровільному порядку, відповідно до рішення суду від 01.11.2023 №520/20567/23 проведено перерахунок грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 27 грудня 2022 року та у зв'язку з добровільним виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду , відповідно до п.9, ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», просили закінчити виконавче провадження та винести відповідну постанову.
Для виплати перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у повному обсязі було направлено лист до ДСНС на виділення додаткових коштів за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки (копія листа № 88 01-2836/88 20 від 22.08.2024).
Судовим розглядом встановлено, що 10.04.2025 Національним університетом цивільного захисту України на вимогу виконавця від 31.03.2025 № 76000599, 76000791 (вх. від 05.04.2025 №№ 88/1287, 88/1285) повідомлялось, що університетом у добровільному порядку відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 № 520/20567/23 проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди 01.01.2020-28.01.2020 і 29.01.2020-27.12.2022 на суму 5233,15 грн. з урахуванням обов'язкових податків та зборів та 18.08.2024 з вищезазначеною особою проведено відповідний розрахунок.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (частина 1 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах причиною тривалого невиконання рішення суду з боку боржника було об'єктивне відсутність фінансування, необхідного для здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивачу.
Після отримання відповідного фінансування з Державного бюджету України Національний університет цивільного захисту України здійснив виконання рішення суду у справі , що підтверджується належними доказами - платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.
Суд зауважує на те, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, при цьому судовим розглядом встановлено, що позивачем вчинено всі дії спрямовані на належне виконання судового рішення, при цьому встановлено також, що таке невиконання у повному обсязі відбулося з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю фінансування на момент виконання такого рішення.
Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на те, що розрахунок позивачу надбавки за особливості проходження служби здійснено у розмірі 38% (за 2020 рік), у розмірі 43% (за 2021 рік), у розмірі 44% (за 2022 рік); розрахунок премії здійснено у розмірі 10% (за 2020-2022 роки), що є меншим за відсоткові значення вказаних складових, визначених для перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №520/20567/23, оскільки вказані обставини не були предметом розгляду у вищевказаній справі.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу, передбаченого статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 06.05.2025 та постанова про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 76000599 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не реалізовано такий процесуальний обов'язок, а також не подано відзив на позов, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 159 КАС України може свідчити про визнання позову.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Національного університету цивільного захисту України до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Жданової про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 06.05.2025 та постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Антосік про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 16.06.2025 у виконавчому провадженні № 76000599.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 26.01.2026 року.
Суддя Світлана ЧУДНИХ