Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 січня 2026 р. Справа № 520/24233/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податквого повідомлення-рішення ,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.05.2025 №00225590707.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.05.2025 №00225590707 в частині нарахування фінансових санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 218 244,00 грн., на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому виклав свої заперечення проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначив, що підставою для прийняття вищевказаного наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 слугувала доповідна записка начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області від 04.04.2025 № 137/03-20-07-05-01 на ім'я в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області. За результатом проведеної перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованих ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій на загальну суму 145 496,0 грн, на які виявлено нестачу. А тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.05.2025 №00225590707 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) здійснює підприємницьку діяльність з 30 жовтня 2024 року.
Починаючи з 04 квітня по 11 квітня 2025 року Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку торгової точки, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.
За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області складено акт фактичної перевірки від 11.04.2025 реєстраційний №10767/03-20-07-05/2747507426 від 04.04.2025 (далі - Акт), в якому ГУ ДПС у Волинській області встановило порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), зазначивши в акті таке: “При перевірці повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, шляхом співставлення та детального аналізу надходження товару, щодо кількості та асортименту придбаних ТМЦ (згідно наданих до перевірки накладних на внутрішнє переміщення, на підставі яких внесено інформацію про надходження товару до форми ведення обліку товарних запасів), вибуття ТМЦ, щодо кількості, асортименту та ціни реалізованих товарів (згідно інформації даних Системи обліку даних РРО ДПС України, форми ведення обліку товарних запасів) та фактичних залишків ТМ (згідно відомості про залишки ТМЦ, що знаходились в господарській одиниці 04.04.2025), встановлено нестачу товарів (мобільних телефонів) на загальну суму 565677,0 грн. Документи, що підтверджують вибуття товарів виявлених у нестачі (документи на переміщення товарів, знищення або втрату товарів, повернення, використання товарів на власні потреби, продаж у безготівковій формі, тощо) до перевірки не надано. Інформація про вибуття товарів виявлених у нестачі до форми ведення обліку товарних запасів не внесена. Таким чином товари виявлені в нестачі на загальну суму 565677,0 грн. суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованих ПРРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій. Під час проведення фактичної перевірки на письмовий запит перевіряючих від 04.04.2025р. суб'єктом господарювання, керівником суб'єкта господарювання або особою, що його замінює, або іншою уповноваженою особою, а у випадку їх відсутності - особою, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції, не надано в повному об'ємі документи, що становлять предмет перевірки, а саме: інформацію щодо ведення обліку доходів.»
12 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі Акта перевірки від 11.04.2025 реєстраційний №10767/03-20-07-05/2747507426 від 14.04.2025, винесено податкове повідомлення-рішення №00225590707 (далі - ППР) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 218 244,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.
Не погодившись із винесеними податковим-повідомленням рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 названого пункту фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Так, у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 04.04.2025 № 1189-п зазначена підстава для проведення перевірки, визначена ПК України - пп. 80.2.2 та 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: доповідна записка начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області від 04.04.2025 № 137/03 20-07-05-01 на ім'я в. о. начальника ГУ ДПС у Волинській області.
У доповідній записці вказується, що відділом фактичних перевірок управління податкового аудиту проаналізовано діяльність суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері продажу технічно-складних побутових товарів. При аналізі використовувалась інформація, наявна в базах даних ДПС та розміщена в мережі Інтернет. У ході аналізу виявлено ризики порушень платниками податків законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа; використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин. Перелік ризикових платників вказані у додатку, серед яких є ФОП ОСОБА_2 .
Керівником ГУ ДПС у Волинській області на підставі вказаної доповідної записки виданий наказ від 04.04.2025 № 1189-п, яким зобов'язано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність у магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
До того ж, у самому наказі також зазначається про те, що фактична перевірка проводиться у зв'язку з інформацією про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: у зв'язку із зменшенням розрахунків у готівковій формі, що є наслідком проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажу товарів/ наданні послуг без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа.
Також, у наказі йдеться про виявлення за результатами попередньої перевірки порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства з питань, визначених у пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України.
Відтак, наказ ГУ ДПС у Волинській області «Про проведення фактичної перевірки» від 04.04.2025 № 1189-п є правомірним та таким, що прийнятий керівником контролюючого органу з дотриманням вимог ст. 81 ПК України.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19.11.2024 по справі № 160/2202/24, у якій йдеться посилання на правовий висновок, сформований Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/9909/23: «якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який містить лише одну фактичну підставу для цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин, не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».
Аналогічна позиція Верховного Суду висловлена і у постановах від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21, від 03.11.2022 у справі № 320/8042/21, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 19.02.2025 у справі № 280/2619/24 .
У постанові від 06 лютого 2025 року по справа № 120/11036/23 Верховним судом зроблено висновки: « 74. У матеріалах справи міститься доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20 березня 2024 року № 1248/02-32-07-05 на ім'я заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, згідно якої встановлено, що в ході проведення аналізу господарської діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів через РРО/ПРРО вбачаються порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, магазин, АДРЕСА_1. Запропоновано надати дозвіл на проведення фактичних перевірок, в тому числі ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
75. Отже, колегія суддів вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
76. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/9909/23 (постанова від 26 березня 2024 року) ».
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проаналізувавши вищенаведені норми діючого законодавства та прийнявши до уваги правові висновки, сформовані Верховним Судом, суд критично оцінює аргументи позивача щодо незаконності видання спірного наказу на проведення перевірки від 04.04.2025 №1189-п про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими.
З приводу періоду проведення фактичної перевірки слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/ або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
Отже, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначеного пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, за період діяльності з липня 2022 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним.
Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних факт про порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки встановленого пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України».
Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 09.09.2024 по справі № 280/6823/23, від 06.02.2025 по справі № 120/11036/23, від 19.02.2025 у справі № 280/2619/24.
Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група єдиного податку, ставка податку 20% та здійснює торгівельну діяльність в сфері роздрібної торгівлі технічно-складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту у магазині «Техно Їжак» за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області 04.04.2025 в магазині «Техно Їжак» проведено зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ).
Дані про фактичні залишки запасів товару, що знаходився у місці продажу, відображено у Відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів ТМЦ, знятих 04.04.2025р. о 19:15 годині, та яка підписана продавцем-консультантом ОСОБА_3 , у присутності якої проводилась перевірка.
Перед початком перевірки продавцю-консультанту ОСОБА_3 вручений запит про надання документів.
Продавцем-консультантом ОСОБА_3 04.04.2025 посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області надано документи, що підтверджують облік та походження товарів, що знаходились в господарській одиниці, а саме: форма ведення обліку товарних запасів, накладні на внутрішнє переміщення № 1 від 12.03.2025, № 2 від 21.03.2025, № 3 від 30.03.2025, № 4 від 02.04.2025 та № 5 від 04.04.2025; інвентаризаційний опис запасів станом на 04.04.2025.
При перевірці повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків ТМЦ, шляхом співставлення та детального аналізу надходження товару щодо кількості та асортименту придбаних ТМЦ (згідно наданих до перевірки накладних на внутрішнє переміщення, на підставі яких внесена інформація про надходження товару до форми ведення обліку товарних запасів ), вибуття ТМЦ, щодо кількості, асортименту та ціни реалізованих товарів (згідно інформації даних Системи обліку даних РРО ДПС України, форми ведення обліку товарних запасів ) та фактичних залишків ТМЦ (згідно відомості про залишки ТМЦ, що знаходились в господарській одиниці 04.04.2025 ), встановлено нестачу товарів (мобільних телефонів) на загальну суму 565 677,0 грн.
Результати співставлення наведено в додатку №1 до акту перевірки.
Документи, що підтверджують вибуття товарів, виявлених у нестачі (документи на переміщення товарів, знищення або втрату товарів, повернення, використання товарів на власні потреби, продаж у безготівковій формі, тощо) до перевірки не надано.
Інформація про вибуття товарів, виявлених у нестачі, до форми ведення обліку товарних запасів не внесена . Таким чином, товари, виявлені у нестачі на загальну суму 565 677,0 грн, суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованого РРО/ПРРО без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.
Отже, перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), відповідно до яких суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівкові формі та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов'язані:- проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;- надавати особі, яка отримує або повертає товар, в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 11.04.2025, реєстраційний № 10767/03-20-07-05/2747507426, один екземпляр якого 11.04.2025 отримано продавцем - консультантом ОСОБА_4 .
Позивач не погодилась із висновками акту перевірки, скористалась правом, передбаченим п. 86.7 статті 86 ПК України, та звернулась до ГУ ДПС у Волинській області із запереченнями від 21.04.2025 № 4 (вх. ГУ ДПС у Волинській області № 15812/6 від 21.04.2025) на акт фактичної перевірки.
У порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України ФОП Новосєльцеву повідомлено про час та місце розгляду заперечень листом від 22.04.2025 № 1307/12/03-20-07-05, направленим за юридичною (податковою) адресою.
Проте, на розгляд заперечення підприємець або інша уповноважена особа не з'явились.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність, зокрема, з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту). Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок).
Згідно даного Порядку документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Всі записи ведуться в хронологічному порядку надходження та вибуття товарів. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Форма ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 , яка була надана на початок перевірки 04.04.2025 була оформлена з порушенням абз. 4 та 5 п.3 розділу II Порядку (відсутні дані щодо загальної вартості товару відповідно до первинного документа про надходження товару та, відповідно, до первинного документа про вибуття товарів).
До заперечення платником податків надано видаткові накладні на переміщення товарів з господарської одиниці на склад. Згідно накладної № 3 від 30.03.2025 з магазину на склад вибули такі телефони Б/У Apple iPhone 13 128 Gb Midnight - 1 шт за ціною 15 699,0 грн; Б/УAppleiPhone 12 Pro 256 GbPacificBlue -1 шт. за ціною 17 799,0 грн; : Б/У Apple iPhone 15 Pro 128 Gb Natural Titanium - 1 шт. за ціною 35 299,0 гривень. Згідно накладної № 5 від 04.04.2025 також з магазину на склад були переміщені телефони: Б/УAppleiPhone 13 128 GbBlue - 1 шт. за ціною 15 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 13 Pro Max 128 Gb Gold -1 шт. за ціною 25 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 12 64 Gb Black -1 шт. за ціною 11 999,0 грн; Б/У Apple iPhone 14 Pro Max 128 Gb Silver - 1 шт. за ціною 31 199,0 грн; Б/У Apple iPhone 14 128 Gb Midnight - 1 шт. за ціною 19 399,0 грн; Б/У Apple iPhone 12 Pro 128 Gb Silver - 1 шт. за ціною 16 099,0 грн; смартфон Samsung Galaxy S24 Ultra 5G 12/256Gb Titanium Gray Global - 1 шт. за ціною 36 999,0 гривень.
Всього позивачем надано документи, що підтверджують вибуття ТМЦ на загальну суму 224 890,0 грн, що не були враховані, в зв'язку з відсутністю даних щодо загальної вартості товару відповідно до первинних документів про вибуття товарів у формі ведення обліку, яка була надана платником на початок перевірки.
Будь які документи, що підтверджують вибуття ТМЦ на суму 145 496,00 грн до заперечення не надано.
Таким чином, товари (мобільні телефони), що надійшли зі складу до магазину на підставі видаткових накладних, інформація про які внесена до форми ведення обліку товарних запасів, які відсутні в магазині «Техно Їжак» на час зняття фактичних залишків ТМЦ 04.04.2025, та на вибуття яких платником не надано будь яких документів про їх вибуття та відсутні в почековій інформації з реалізації СОД РРО, а саме: Згідно накладної № 1 від 12.03.2025: Б/У AppleiPhone 15 Pro 256 GbWhiteTitanium - 1 шт. за ціною 39 499,0 грн; Б/У Apple iPhone 15 Pro Max 1TB Natural Titanium - 1 шт. за ціною 52 299,0 грн; Б/У Apple iPhone 11 128 Gb White -1 шт. за ціною 11 999,0 гривень. Згідно накладної № 4 від 02.04.2025: Б/У Apple iPhone 15 Pro Max 256 Gb Natural Titanium -1 шт. за ціною 41 699,0 гривень.
Отже, суб'єктом господарювання реалізовано без застосування зареєстрованих ПРРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій та без надання покупцю в обов'язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій на загальну суму 145 496,0 грн, на які виявлено нестачу.
Враховуючи вищевикладене, комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області заперечення та додатково надані до нього документи прийнято до уваги, у зв'язку з чим висновки акта фактичної перевірки в частині порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265 на суму 420 181,00 грн. скасовано, в іншій частині на суму 145 496,00 грн. (згідно додатку №1) залишено без змін.
Усі інші встановлені в рамках фактичної перевірки порушення залишено без змін. Відповідно до пп. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України ППР приймається керівником контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Саме тому, з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень, поданих ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки, керівником ГУ ДПС прийнято ППР від 12.05.2025 № 00225590707 на суму 218 244,00 грн (145 496,0 грн х 150 %).
Лист ГУ ДПС у Волинській області про результати розгляду заперечень від 05.05.2025 № 1391/12/03-20-07-05 направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, проте повернутий 24.05.2025 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
А тому, суд зазначає, що твердження Позивача щодо неотримання відповіді за наслідками розгляду заперечень спростовується наведеними обставинами справи.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи ; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше 150 відсотків ; вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення .
Стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, якщо на момент проведення фактичних перевірок платник не мав первинних та інших документів на товари, що знаходились за місцем їх реалізації, а ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства документально не підтверджено як на час перевірок, так й під час судового розгляду справи, то притягнення до відповідальності, встановленої ст. 20 Закону № 265/95-ВР є правомірним.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.04.2025 р. у справі № 580/1158/23.
Оскільки, до позивача вже було застосовано штрафні санкції за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265 (ППР від 25.12.2024 № 00712070707 на суму 197 269,50 грн, копія додається), тому до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 №00225590707 обґрунтоване, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних дій та у спірних правовідносинах вчинене владним суб'єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 26.01.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко