27 січня 2026 року Справа № 480/6857/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Шаповала М.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та забов'язання вчинити дії, накладення штрафу
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.204 визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Сумській області щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і зобов'язано здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 17.07.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 гривень.
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. У поданій заяві просить суд:
- визнати дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо виконання рішення суду від 06.09.2024 протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Сумській області подати до суду правильний розрахунок, здійснений з урахуванням фактичної мінімальної зарплати за кожен рік;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити повне виконання рішення суду та виплатити всю суму заборгованості;
- зобов'язати надалі щомісячно виплачувати підвищення у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
- накласти штраф на керівника ГУ ПФУ відповідно до ст. 382 КАС України.
Дослідивши заяву та додані до неї документів, суд визнає, що заява не відповідає вимогам законодавства, що ставляться до такої заяви і тому підлягає поверненню виходячи з наступного.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
За статтею 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 167 КАС України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Так, ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; .
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. . У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Однак, з наданих позивачем матеріалів судом не встановлено, що державним виконавцем вчинені всі дії, визначені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання рішення суду.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розрахунок, здійснений з урахуванням фактичної мінімальної заробітної плати за кожен рік, зобов'язання відповідача надалі щомісячно виплачувати підвищення у розмірі двох мінімальних заробітних плат позивачу не було предметом розгляду справи № 480/6857/24, а тому не може бути предметом розгляду у даній справі на стадії виконання рішення суду від 06.09.2024.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сам визначив позовні вимоги, а саме, окрім іншого, просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи з 17.07.2018. Разом з тим, розрахунок пенсії з урахуванням фактичної мінімальної зарплати за кожен рік судом не проводився та не досліджувався, тому він не був предметом розгляду у даній справі.
Враховуючи викладені обставини, а також висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2020 у справі № 813/5500/14, відповідно до ст. ст. 167, 383 КАС України подана позивачем скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача на виконання рішення суду у справі № 480/6857/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними та забов'язання вчинити дії, накладення штрафу - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.М. Шаповал