про залишення позовної заяви без руху
27 січня 2026 року Справа № 480/344/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення - рішення,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 36318/6/99-00-06-01-02-06 від 19.12.2025 про залишення скарги без розгляду;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.09.2022: № 0118022/1-2409-1819; № 0118022/2-2409-1819; № 0118022-2409-1819.
Разом з тим, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що позивач не отримував ППР у 2022 році, а повернення конверту не є доказом обізнаності позивачки щодо порушення її прав оскаржуваними рішеннями.
Крім того, просить врахувати, що позивач перебувала за кордоном у статусі біженця, що є загальновідомим фактом впливу війни на можливість реалізації прав. Також, представник зазначає, що тривала затримка звернення до суду зумовлена виключно протиправною відмовою ДПС надати документи на адвокатські запити.
На переконання представника, вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом її прав з поважних причин, у зв'язку з чим просив поновити позивачу строк звернення до суду.
Дослідивши доводи клопотання, перевіривши матеріали справи, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, предметом оскарження у цій справі є зокрема податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.09.2022 № 0118022/1-2409-1819; від 06.09.2022 № 0118022/2-2409-1819; від 06.09.2022 № 0118022-2409-1819.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 (провадження № К/9901/30170/21) Верховний Суд зазначив, що «стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Однак, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України».
Тому з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала правовий висновок згідно з яким процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначає стаття 42 ПК України (в редакції, чинній на момент надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень).
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацами першим-другим пункту 42.5 статті 45 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Згідно положень п.42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як встановлено судом, ГУ ДПС у Сумській області в автоматизованому режимі обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 р.р., та сформовано ППР від 06.09.2022 № 0118022/1-2409-1819, №0118022/2-2409-1819, № 0118022-2409-1819, які надіслані на податкову адресу платника податків поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрих-код відправленого листа №4000012650676). Зазначений лист повернувся на адресу контролюючого органу 13.10.2022 з позначкою пошти «За закінченням терміну зберігання».
Відтак, з урахуванням п.42.5 ст. 42 ПК України, оскаржувані податкові повідомлення рішення вважаються врученими 13.10.2022, однак представник позивача через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду лише 22.01.2026, тобто з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки й аналізу всіх наведених доводів та з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 640/25046/19 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на те, що позивач не отримував ППР у 2022 році, а повернення конверту не є доказом обізнаності позивачки щодо порушення її прав оскаржуваними рішеннями.
Однак, наведені доводи суд не бере до уваги, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, у провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошових зобов'язань по ППР від 06.09.2022 № 0118022/1-2409-1819, № 0118022/2-2409-1819, № 0118022-2409-1819.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) в сумі 85206,98 грн на р/р UА838999980314080512000018540, отримувач ГУК Сум.обл/СумськаМТГ/18010300, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Крім того, на вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 по справі № 480/12946/23 - залишено без змін.
Таким чином, доводи представника позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з посиланням на неотримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення стали предметом судового розгляду у справі № 480/12946/23 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області про стягнення податкового боргу, за результатами якого ухвалено рішення від 09.04.2024 про задоволення позову, яке набрало законної сили та залишене без змін судом апеляційної інстанції. Подання ОСОБА_1 апеляційної скарги у зазначеній справі свідчить про її обізнаність із наявністю та змістом відповідних податкових повідомлень-рішень.
Додатковим свідченням обізнаності позивача з можливим порушенням своїх прав та законних інтересів, є факт звернення за отриманням правничої допомоги, у зв'язку з протиправними діями контролюючого органу ще у червні 2024 року, про що свідчить укладений 06.06.2024 договір про надання правової допомоги.
Посилання представника позивача, як на причину пропуску строку звернення до суду, на відсутність доступу позивача до спірних рішень відповідача, у зв'язку з відмовою контролюючого органу надати оскаржувані рішення, є безпідставними, оскільки позивач при зверненні з позовом до адміністративного суду у разі неможливості самостійно надати докази, має право подати клопотання про витребування доказів судом в порядку ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача як на підставу пропуску строку звернення до суду з даним позовом запровадження в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації, оскільки позивач, не дивлячись на воєнний стан в Україні, реалізував своє право на звернення до суду шляхом подачі позову до Сумського окружного адміністративного суду, і воєнний стан не став при цьому на заваді.
Окрім того, згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1, 4 ст. 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Таким чином, відповідно до Законів України "Про критичну інфраструктуру", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону", суди як об'єкти критичної інфраструктури не припиняли та не припиняють функціонувати під час воєнного стану.
При цьому, суд зауважує, що упродовж усього періоду часу впровадження воєнного стану Сумський окружний адміністративний суд не припиняв працювати та приймати позовні заяви, забезпечував здійснення правосуддя. Тобто, воєнний стан сам по собі не перешкоджав з неминучістю своєчасному зверненню позивача до суду.
Так, обставина введення воєнного стану могла унеможливити дотримання строку позивачем на звернення до суду за умови надання ним належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом. Разом з цим, позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, не надано жодних доказів.
Поміж іншого, суд також акцентує увагу, що 26 травня 2021, набув чинності Закон № 1416-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи". З цього часу будь-яка особа мала можливість звернутися до суду в електронній формі. Електронний суд дозволяє подавати учасникам судового процесу до суду будь-які документи в електронному вигляді, а також надсилати таким учасникам процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства.
До Електронного суду користувачі можуть надіслати в електронному вигляді і матеріали, передбачені процесуальним законодавством.
Таким чином, для суду не є переконливим доводи про воєнний стан як перешкоду своєчасного звернення до суду.
Також, доводи представника щодо неможливості своєчасного звернення до суду у зв'язку з перебуванням позивачки закордоном, суд оцінює критично, оскільки позивач не надала жодних фактичних доказів перебування позивача за кордоном починаючи з 21.03.2022.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником не наведено причин і не надано відповідних доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості звернення до суду із цим позовом у встановлений процесуальним законодавством строк, а дійсна поважність зазначених позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не доведена.
При цьому, суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі №461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України вказано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням у ній підстав для поновлення пропущеного строку та доказовим підтвердженням поважності причин його пропуску щодо позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області від 06.09.2022 № 0118022/1-2409-1819; від 06.09.2022 № 0118022/2-2409-1819; від 06.09.2022 № 0118022-2409-1819.
Крім того, за правилами ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що:
- за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640,00 грн);
- за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України № 36318/6/99-00-06-01-02-06 від 19.12.2025) та позовну вимогу майнового характеру (визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області загальною сумою 85206,98 грн).
При цьому, суд зазначає, що ціною позову за майновою вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, та, відповідно, базою для обчислення розміру судового збору, є сума, зазначена у оскаржуваному рішенні.
Відтак сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви, складає 2129,92 грн ((1331,20 грн+1331,20 грн)*0,8).
Натомість, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору чи документ, який би підтверджував підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Таким чином, вказаний недолік позивачем може бути усунений у строк, вказаний в резолютивній частині даної ухвали, шляхом подання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору за вимоги немайнового характеру на суму 2129,92 грн або надати докази на підтвердження звільнення від його сплати.
Кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:
Рахунок UA878999980313151206084018540
Отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код отримувача (ЄДРПОУ) 37970404
Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)
Відомча ознака "84" Окружні адміністративні суди.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення - рішення - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Глазько