Рішення від 27.01.2026 по справі 480/7473/25

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року Справа № 480/7473/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7473/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26 серпня 2025 року № 2393004480 про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV ча пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 10.12.1992 по 09.07.2025 у податкових органах, перевести її на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з моменту звернення із заявою, а саме з 20 серпня 2025 року, з урахуванням довідки № 138/Є/18-28-10-02-06 від 07.08.2025; довідки № 139/Є/18-28-10- 02-06 від 07.08.2025; довідки № 14/10/18-28-10-02-13/ЛК від 22.07.2025; довідки № 124/18-28-10-02-06 від 22.07.2025 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.07.2025 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. 20.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 26 серпня 2025 року № 2393004480 позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача, в тому числі протокол про призначення пенсії за віком (відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") та розрахунок стажу.

На виконання вимог суду, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що позивачка перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058). Позивачка 20.08.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення її пенсії за віком, призначеної відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2005 №889 (далі - Закон №889). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 26.08.2025 № 2393004480, прийнятого за принципом екстериторіальності, позивачці було відмовлено у переведенні, оскільки станом на 01.05.2016 вона не обіймала посаду державного службовця, що визначено ст.37 Закону №3723 та у неї немає 20 років стажу державної служби станом на 01.05.2016 (а.с. 99-102).

Також представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано витребувані судом докази (а.с. 77-97).

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій вона не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с 107-115).

Крім того, представником відповідача засобами поштового зв'язку надано суду клопотання про залучення співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про що також зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема, з 10.12.1992 року по 09.07.2025 року в податкових органах на різних посадах, а саме:

- з 10.12.1992 по 02.01.1994 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування державних та спільних підприємств Державної податкової інспекції по м. Шостка;

- з 03.01.1994 по 26.11.1996 на посаді головного державного податкового інспектора відділу податків та зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції по м. Шостка;

- з 26.11.1996 по 31.03.1998 на посаді головного державного податкового інспектора відділу прямих та непрямих податків управління справляння податків з юридичних осіб Шосткинської державної податкової адміністрації;

- з 01.04.1998 по 31.05.2000 на посаді начальника відділу непрямих податків управління прямих та непрямих податків з юридичних осіб Шосткинської державної податкової інспекції;

- з 01.06.2000 по 27.01.2005 на посаді начальника відділу непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської державної податкової інспекції;

- з 28.01.2005 по 31.01.2005 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю Шосткинської МДПІ;

- з 01.02.2005 по 28.06.2005 на посаді заступника-начальника інспекції-начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 29.06.2005 по 12.09.2005 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 13.09.2005 по 31.10.2005 на посаді начальника відділу податку на додану вартість Шосткинської МДПІ;

- з 01.11.2005 по 03.01.2011 на посаді начальника відділу оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 04.01.2011 по 29.02.2012 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 01.03.2012 по 10.07.2013 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської ОДПІ;

- з 11.07.2013 по 22.06.2015 на посаді заступника начальника Шосткинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області;

- з 23.06.2015 по 13.09.2018 на посаді першого заступника начальника Шосткинської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області;

- з 14.09.2018 по 02.09.2019 на посаді начальника Шосткинського управління Головного управління ДФС у Сумській області;

- з 03.09.2019 по 31.08.2020 на посаді начальника Шосткинського управління Головного управління ДПС у Сумській області;

- з 01.09.2020 по 04.01.2021 на посаді начальника Шосткинського відділу податків і зборів з юридичних осіб та камеральних перевірок податкової звітності управління податкового адміністрування Головного управління ДПС у Сумській області,

- з 05.01.2021 по 31.07.2022 на посаді начальника Шосткинського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Сумській області;

- з 01.08.2022 по 03.12.2024 на посаді начальника Шосткинського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Сумської області;

- з 04.12.2024 по 09.07.2025 на посаді начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб у галузі переробної промисловості управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Сумській області (а.с. 22-47).

Даний факт також підтверджується довідкою від 22.07.2025 року про стаж роботи у податкових органах, виданою Головним управління ДПС у Сумській області (а.с. 60-64).

20.08.2025 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 20).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 26.08.2025 року № 2393004480 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було відмовлено позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу», у зв'язку з відсутністю стажу станом на 01.05.2016 року на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону " 3723-ХІІ (а.с. 50-51).

При цьому в даному рішенні зазначено, що відповідно до записів у довідці про стаж роботи у податкових органах заявниці з 10.12.1993 присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу, а 31.01.1997 присвоєно звання інспектора податкової служби ІІ рангу, з 17.11.2004 присвоєно персональне звання Радник податкової служби III рангу. Періоди роботи заявниці починаючи з 10.12.1993 року не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що ОСОБА_1 згідно ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоювались спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723. Статтею 343.3 Податкового Кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято (новий) Закон України “Про державну службу» №889, який набрав чинності 01.05.2016 року.

Відповідно до п. 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» N 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 19.12.2023 року по справі № 600/947/23-а, від 03 лютого 2025 року по справі № 260/182/24.

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що підставою для відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" є відсутність стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди її роботи на посадах в податкових органах (а.с. 47).

Згідно із пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Також відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Частиною 18 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Відповідно до п. 342.1 ст. 342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За приписами п. 342.5 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно п. 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" та іншими законами.

Відповідно до п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно з статтею 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.

Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи I рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби I рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - радник податкової та митної справи III рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - радник податкової служби III рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - радник податкової та митної справи II рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - радник податкової служби II рангу.

Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Водночас, норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, в період перебування позивача на посадах в податкових органах, визначали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні та/або персональні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2018 року по справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 року по справі № 500/5183/17. від 22.10.2025 року по справі № 420/2055/25.

З матеріалів справи, а саме, з копії трудової книжки НОМЕР_1 та довідки від 22.07.2025 року про стаж роботи у податкових органах, виданою Головним управління ДПС у Сумській області, суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, з 10.12.1992 року по 09.07.2025 року в податкових органах на різних посадах, а саме:

- з 10.12.1992 по 02.01.1994 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування державних та спільних підприємств Державної податкової інспекції по м. Шостка;

- з 03.01.1994 по 26.11.1996 на посаді головного державного податкового інспектора відділу податків та зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції по м. Шостка;

- з 26.11.1996 по 31.03.1998 на посаді головного державного податкового інспектора відділу прямих та непрямих податків управління справляння податків з юридичних осіб Шосткинської державної податкової адміністрації;

- з 01.04.1998 по 31.05.2000 на посаді начальника відділу непрямих податків управління прямих та непрямих податків з юридичних осіб Шосткинської державної податкової інспекції;

- з 01.06.2000 по 27.01.2005 на посаді начальника відділу непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської державної податкової інспекції;

- з 28.01.2005 по 31.01.2005 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю Шосткинської МДПІ;

- з 01.02.2005 по 28.06.2005 на посаді заступника-начальника інспекції-начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 29.06.2005 по 12.09.2005 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 13.09.2005 по 31.10.2005 на посаді начальника відділу податку на додану вартість Шосткинської МДПІ;

- з 01.11.2005 по 03.01.2011 на посаді начальника відділу оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 04.01.2011 по 29.02.2012 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської МДПІ;

- з 01.03.2012 по 10.07.2013 на посаді начальника управління оподаткування юридичних осіб Шосткинської ОДПІ;

- з 11.07.2013 по 22.06.2015 на посаді заступника начальника Шосткинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області;

- з 23.06.2015 по 13.09.2018 на посаді першого заступника начальника Шосткинської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області;

- з 14.09.2018 по 02.09.2019 на посаді начальника Шосткинського управління Головного управління ДФС у Сумській області;

- з 03.09.2019 по 31.08.2020 на посаді начальника Шосткинського управління Головного управління ДПС у Сумській області;

- з 01.09.2020 по 04.01.2021 на посаді начальника Шосткинського відділу податків і зборів з юридичних осіб та камеральних перевірок податкової звітності управління податкового адміністрування Головного управління ДПС у Сумській області,

- з 05.01.2021 по 31.07.2022 на посаді начальника Шосткинського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Сумській області;

- з 01.08.2022 по 03.12.2024 на посаді начальника Шосткинського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Сумської області;

- з 04.12.2024 по 09.07.2025 на посаді начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб у галузі переробної промисловості управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Сумській області (а.с. 22-47).

04.08.19954 року позивачем було прийнято присягу державного службовця (а.с. 26) та протягом зазначеного періоду присвоювались відповідні ранги та персональні/спеціальні звання.

Враховуючи те, що позивач у період з 10.12.1992 року по 09.07.2025 року працювала у податкових органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та персональні/спеціальні звання, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було протиправно не зараховано позивачу до стажу державної служби період роботи з 10.12.1993 року по 09.07.2025.

Суд зауважує, що ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи з 10.12.1992 року по 10.12.1993 року, а отже права позивача в цій частині позовних вимог не порушені та не підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 26.08.2025 року № 2393004480; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи з 10.12.1993 року по 09.07.2025 року у податкових органах.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувався обрахунок загального трудового стажу та стажу державної служби позивача, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведенні на пенсію за іншим законом) та визначення підстав, за яких призначається пенсія (переведенні на пенсію за іншим законом) або приймається рішення про відмову в її призначенні (переведенні на пенсію за іншим законом) та оскільки оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2025 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області перевести позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки № 138/Є/18-28-10-02-06 від 07.08.2025; довідки № 139/Є/18-28-10- 02-06 від 07.08.2025; довідки № 14/10/18-28-10-02-13/ЛК від 22.07.2025; довідки № 124/18-28-10-02-06 від 22.07.2025 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію державного службовця, слугувала не недоцільність такого переведення, а відсутність у позивача, на думку відповідача, необхідного стажу державного службовця, а відтак, позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки питання щодо нарахування та виплати пенсії із врахуванням вище зазначених довідок про заробітну плату, відповідачем ще не розглядалося.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області суму судового збору у розмірі 605,60 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 17.09.2025 року (а.с. 66).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській від 26 серпня 2025 року № 2393004480.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 10.12.1993 року по 09.07.2025 року у податкових органах.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.08.2025 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек