27 січня 2026 року м. Рівне№460/9632/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 що полягає у не прийнятті рішення, передбаченого пунктом 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати грошового забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 про виплату грошового забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця та прийняти у визначений строк одне з рішень, передбачених пунктом 5 Порядку №884, про яке повідомити належним чином заявника.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення та додаткових винагород зниклого безвісти сина. Однак відповіді на свою заяву не отримала. Така бездіяльність суперечить положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою КМУ №884, які зобов'язують командира військової частини ухвалити рішення у 15-денний строк та забезпечити виплати з дня зникнення військовослужбовця. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою від 06.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що заява позивачки про виплату від 05.06.2024 на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 не надходила. Крім того, з врахуванням законодавчих змін, Закон №2011-ХІІ та Постанова № 884 відносить позивачку до першої черги виплат, а отже, вона з 01 лютого 2025 року набула право на виплату грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. В травні 2025 року на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 надійшли заяви позивачки від 14.05.2025: - про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди; - про видачу акту службового розслідування та довідку про безпосередню учать. За результатами розгляду заяв було прийнято рішення про призначення виплат матері полоненого військовослужбовця ОСОБА_1 , як єдиному представнику першої черги виплат. Також було надано: витяг з наказу про результати службового розслідування від 20.06.2024 №5223 та витяг з акту службового розслідування. За таких обставин, відсутня протиправна бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 . Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
23.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що заява від 05.06.2024 була надіслана через СЕДО 06.06.2024, що підтверджується супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/5121 від 06.06.2024 року. 14.05.2025 року позивачка подала повторну заяву про виплату грошового забезпечення у зв'язку із змінами в законодавстві. Однак, грошове забезпечення за 2024 рік позивачці не виплачено.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.06.2024.
Після мобілізації 26.02.2022 року ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з Сповіщенням №36 від 24.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар ІНФОРМАЦІЯ_4, зник безвісти 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.
05.06.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача - командира військової частини НОМЕР_1 зі заявою про виплату їй (зараховувати на її картковий рахунок) грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік належні її синові ОСОБА_2 , який захоплений в полон або зник безвісти 18.05.2024 року.
Заява передана засобами СЕДО за вих.№2/5121 від 06.06.2024 року через другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 .
Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповіді від відповідача щодо результатів розгляду його заяви від 05.06.2025 позивач не отримав.
Матеріали справи також не містять доказів розгляду вказаної заяви відповідачем.
Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо не розгляду її заяви про виплату грошового забезпечення протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ, наводиться в редакції, чинній на дату звернення позивача до відповідача).
Стаття 1 Закону №2011-XII визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Варто зауважити, що 20.11.2024 в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України» опубліковано Закон України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», який набрав чинності 01.02.2025.
Відповідно до внесених змін, у разі відсутності особистого розпорядження військовослужбовця про виплату належного йому грошового забезпечення конкретній особі (особам) виплата такого грошового забезпечення здійснюється дружині (чоловіку), законним представникам дітей та батькам військовослужбовця рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Зазначені зміни передбачають необхідність подання заяв установленого зразка та підтвердних документів кожною із зазначених осіб.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
У пункті 2 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (далі - Порядок № 884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Суд зауважує, що у відповідності до Порядку № 884 командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Судом встановлено, що 05.06.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача - командира військової частини НОМЕР_1 зі заявою про виплату їй грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну домпомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік належні її синові ОСОБА_2 , який захоплений в полон або зник безвісти 18.05.2024 року.
Вказана заява з додатками направлена засобами СЕДО за вих.№2/5121 від 06.06.2024 року через другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, матеріали справи не містять доказів розгляду вказаної заяви від 05.06.2045 відповідачем.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що в травні 2025 року на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 надійшли заяви позивачки від 14.05.2025: - про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди; - про видачу акту службового розслідування та довідку про безпосередню учать. За результатами розгляду заяв було прийнято рішення про призначення виплат матері полоненого військовослужбовця ОСОБА_1 , як єдиному представнику першої черги виплат.
Однак жодних рішень щодо розгляду її заяви від 05.06.2024 або виплат за попередні місяці відповідач не прийняв та не надав.
Суд зауважує, що у відповідності до вищенаведених приписів Порядку № 884 позивач звернувся з відповідною заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , проте відповідач не розглянув заяву від 05.06.2024 та подані до неї документи протягом 15 днів, рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення не прийняв та не повідомив заявнику про результати розгляду заяви в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 05.06.2024.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви позивачки від 05.06.2024, а також, як наслідок, вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення, передбачене п.5 Порядку №884, за наслідком розгляду заяви від 05.06.2024, підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2024 про виплату грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 про виплату грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 5 «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Суддя С.М. Дуляницька