27 січня 2026 року м. Рівне№460/8768/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.11.2024 року про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань як дружині безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2024 року про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань як дружині безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань як дружині безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 починаючи з 16.10.2024 року по 31.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 всупереч вимогам чинного законодавства не надала відповідь та не прийняла рішення за заявою від 01.11.2024, щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а також не здійснила нарахування й виплату належних сум за період з 16.10.2024 по 31.01.2025. Така бездіяльність суперечить положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою КМУ №884, які зобов'язують командира військової частини ухвалити рішення у 15-денний строк та забезпечити виплати з дня зникнення військовослужбовця. Позивач не згоден з бездіяльністю відповідача та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 16.06.2025 поновлено Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до протоколу №36 від 09.06.2025 комісією було розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про нарахування та виплату їй 100 % грошового забезпечення як дружині солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , що зник безвісті 16.10.2024. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №5472 від 10.06.2025 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх» наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату 100% грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 з період з 16.10.2024 по 01.02.2025. Фактична виплата буде здійснена після отримання військовою частиною відповідного фінансування від держави та запланована на кінець червня 2025 року. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не допущено протиправних дій стосовно позивача. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
10.06.2025 від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з Сповіщенням №1/19315 від 30.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , гранатометник стрілецького відділення взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, який 16.10.2024 року під час ведення бойових дій зник безвісти.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 11.10.2019 ОСОБА_1 є дружиною безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
01.11.2024 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення безвісти зниклого чоловіка.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.11.2024 року, на адресу в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 було відправлено заяву та документи дружини зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_1 для виплати належного її чоловіку грошового забезпечення.
Листом від 04.11.2024 відповідач, у відповідь на адвокатський запит, повідомив, що станом на 27.02.2025 року до військової частини НОМЕР_1 заява ОСОБА_1 про виплату належного грошового забезпечення та додаткових виплат зниклого безвісти чоловіка, від ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило. Додатково було повідомлено, що у зв'язку із зміною законодавства після подачі відповідної заяви позивач матиме право як дружина безвісти зниклого військовослужбовця на 50% його грошового забезпечення разом із іншими членами родини.
Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо не розгляду її заяви про виплату грошового забезпечення протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ, наводиться в редакції, чинній на дату звернення позивача до відповідача).
Стаття 1 Закону №2011-XII визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
У пункті 2 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Як встановлено судом, 01.11.2024 ОСОБА_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення безвісти зниклого чоловіка.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до Протоколу №36 від 09.06.2025 комісією щодо розгляду виплати грошового забезпечення сім'ям захоплених у полон, або заручників, а також інтернованих у нейтральних державах, або безвісно відсутніх (безвісті зниклих) військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 було розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення про нарахування та виплату їй 100% грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , що зник безвісті 16.10.2024.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №5472 від 10.06.2025 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або безвісно відсутніх» наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату до 01 лютого 2025 року належне грошове забезпечення, в тому числі:
- ОСОБА_1 , дружині - 100% грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_6, що зник безвісти 16 жовтня 2024 року .
Суд наголошує на тому, що предметом розгляду у справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду заяви позивача від 01.11.2024 щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
В той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем прийнято позитивне рішення щодо виплати позивачці 100% грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .
Отже, фактично, відповідач вчинив дії по розгляду заяви, які виключають його бездіяльність.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити нарахування та виплату, суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, і оскільки судом встановлено відсутність порушень у діях відповідача, ця вимога також не підлягає задоволенню.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Суддя С.М. Дуляницька