27 січня 2026 року м. Рівне№460/22226/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ"
доРівненської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" до Рівненської митниці, в якому позивач просить суд про визнати протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA204130/2025/000024/1 від 18.09.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.09.2025 року декларантом ТОВ "АНХОЛІ" до Рівненської митниці була подана митна декларація №25UA204130015980U0 на товар: «Легковий автомобіль марки «AUDI», номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення 2019, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 14600,00 Євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом позивача були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньо економічний контракт, митну декларацію країни відправлення, інвойс, товаротранспортну накладну, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, платіжну інструкцію в іноземній валюті про передоплату товару згідно контракту та інвойсу, довідкове повідомлення експерта, довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам тощо. У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 18.09.2025 року посадовою особою митниці було пред'явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями. Наступним повідомленням повідомлено декларанта про неможливість визнання заявленої митної вартості у зв'язку із наявністю у митниці інформації про митну вартість товару, митне оформлення якого було проведене за митною декларацією №25UA408040002932U1 від 18.04.2025 на рівні 20583,00 євро. Відповідно подані декларантом до митного оформлення документи та відомості не були взяті до уваги, Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та 18.09.2025 було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000024/1 та Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204130/2025/000267. Позивач не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000024/, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить скасувати.
Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не були надані додаткові документи. Також покликався на наявність у митниці цінової інформації згідно митної декларації №25UA408040002932U1 від 18.04.2025 із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці було оформлено картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівня, наявного у ціновій базі даних. Вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості законними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
20.08.2025 року між німецькою фірмою «Bender Automobile» (як Продавцем) та ТОВ «АНХОЛІ» як Покупцем, було укладено зовнішньоекономічний контракт №АN-316 (далі Контракт).
Предметом Контракту згідно розділу «Предмет контракту» зазначено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причепи, напівпричепи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку техніку нову та бувшу у використанні (далі Товар). Загальна вартість цього контракту становить 500 000,00 (п'ятсот тисяч) Євро. Ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі-інвойсі) для відповідної поставки та встановлюється в Фунтах. Умови поставки товару DAP-Луцьк згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів «Інкотермс-2020». Згідно із Додатковою угодою №1 умовами поставки визначено EXW Lauingen. Розділом 3 Контракту визначено, що Покупець оплачує вартість Товару протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленості між сторонами можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформи-інвойсу).
В рамках даного Договору Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Легковий автомобіль марки «AUDI», номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення 2019, бувший у використанні» із заявленою митною вартістю за ціною договору в сумі 14600,00 Євро.
Згідно експортної митної декларації №25DE740268662999B2 від 12.09.2025 товар був відправлений Продавцем Покупцеві. Покупцеві був також виставлений інвойс на оплату товару №20425 від 29.08.2025, який був оплачений згідно платіжної інструкції №621 від 05.09.2025 року.
При прибутті в України декларантом, з метою митного оформлення товару за ціною договору, до митної декларації були долучені: зовнішньо економічний контракт №AN-316 від 20.08.2025 з додатковою угодою №1, експортну митну декларацію країни відправлення №25DE740268662999B2 від 12.09.2025, інвойс №20425 від 29.08.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті №621 від 05.09.2025 року про передоплату товару згідно контракту №AN-316 від 20.08.2025 та інвойсу №20425 від 29.08.2025, товаротранспортну накладну CMR №120925/1 від 12.09.2025, документи про вартість доставки, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.12.2021, фотографії пошкоджень автомобіля після ДТП, експертну довідку №2509-439 SA від 12.09.2025.
Водночас, посадовою особою митниці було пред'явлено вимогу про надання додаткових документів, мотивуючи вимогу виявленими у поданих документах розбіжностями, які на думку митного органу, могли свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень додаткових витрат.
Зважаючи на той факт, що до первинного комплекту документів декларантом були долучені всі передбачені ч.2 статті 53 Митного кодексу України документи, а додаткові документи у декларанта були відсутні, 18.09.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000024/1 та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів №UA204130/2025/000267. Відповідно до приписів статті 55 МКУ, за митною декларацією №25UA204020021128U6 від 18.09.2025 року товар випущений у вільний обіг.
Порівнявши вимоги митного органу із наявними у справі документами, суд зазначає наступне.
Щодо вимоги №1: «Копія митної декларації країни відправлення від 12.09.2025 250E74026866299982 не містить жодних відміток митниці відправлення; також до митного оформлення не надано 2 сторінку даної МД» - суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14 зазначив, що експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. Крім того, з урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправлення й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16. Крім того, відповідачем не обґрунтовано яким чином вказана декларація може ставити під сумнів вартість імпортованого товару, враховуючи той факт, що вона повністю співпадає із рештою товаросупровідних документів, не містить розбіжностей або ознак підробки, а будь-які відомості про вартісні на якісні характеристики товару розміщуються на 1 сторінці.
Щодо вимоги №2: «До митного оформлення не додано Договір (Заявки) про перевезення з ФОП ОСОБА_1 , зазначеного в Рахунку фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15.09.2025 №14/09» - дослідивши матеріали справи судом встановлено, що декларантом надано рахунок-фактуру №14/09 від 15.09.2025 року на сплату транспортно-експедиційних послуг та Довідку про транспортні витрати №150925/1 від 15.09.2025 року із розбивкою вартості доставки до кордону та після нього, як це передбачено кодексом, а саму заявлену вартість доставки суд вважає адекватною відповідно до довжини та маршруту перевезення. Крім того, договір про перевезення не є обов'язковим документом згідно приписів Митного кодексу України, документом, що підтверджує вартість транспортних витрат є довідка про такі витрати, яка для митного оформлення надана.
За п.3 вимоги митниці: «Згідно Інформації, наявній в Журналі пункту пропуску через державний кордон України, перевізником зазначеного товару є «Bender Automobile, Rudolf Diesel-Ring 13489415 Lauingen, Deutschland», тоді, як в Рахунку-фактурі про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про послуги водія від 15.09.2025 №14/09 зазначено «ФОП ОСОБА_1 » - із даного приводу суд погоджується із доводами позивача про те, що договорами про надання транспортно-експедиційних послуг дозволене залучення третіх особи для виконання перевезень. Визначальним є вартість такого перевезення, яка у даному випадку підтверджена документально та є релевантною відстані та способу доставки, відповідачем протилежного не доведено.
Щодо твердження посадової особи митниці, що «Надані документи щодо оплати товару (гр. 70) містять Інформацію лише про номер інвойсу та дату №20425 від 29.08.2025 та номер контракту та дату №AN-316 від 20.08.2025, однак у рахунку-фактурі (інвойсі) №20425 від 29.08.2025 не вказано номер договору (контракту), що не дає змоги встановити, що дана оплата стосується саме оцінюваного товару» - судом досліджено такі документи, долучені до матеріалів справи та встановлено, що дане твердження суперечить самому змісту рахунку-фактури (інвойсу) №20425 від 29.08.2025, у якому чітко зазначений унікальний WIN-код придбаного транспортного засобу, що відповідає всім товаросупровідним документам. Відповідно твердження відповідача про неможливість прослідкувати, що дана оплата стосується саме оцінюваного товару, суд вважає таким, що суперечить матеріалам справи.
Таким чином, суд вважає, що сумніви митного органу щодо повноти включення складових митної вартості та розбіжностей спростовані первинно поданими до митного оформлення документами.
Дослідивши матеріали справи суд критично ставиться до тверджень відповідача про наявність таких розбіжностей, які могли вплинути на рівень митної вартості, та доходить висновку, що посадовою особою митниці не виконано обов'язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Митний орган покликався лише на наявність неточностей, які були спростовані наданими декларантом документами та матеріалами справи.
Суд погоджується, що фактично, єдиною підставою для коригування стала наявність у митного органу інформації щодо цінових рівнів вищих, аніж заявлено до митного оформлення з спірною поставкою. При цьому, митним органом був обраний шостий, резервний метод визначення митної вартості у зв'язку із наявністю у митниці інформації про митну вартість товару, митне оформлення кого проведене за митною декларацією №25UA408040002932U1 від 18.04.2025. Така митна декларація до матеріалів справи відповідачем не долучена, відповідно суд позбавлений можливості встановити, чи була така декларація коректною для порівняння зі спірною поставкою, а також чи не була вона оформлена згідно приписів статті 55 Митного кодексу України, а в подальшому оскаржена у судовому порядку та скасована.
Суд вважає, що надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що єдиною фактичною підставою для здійснення коригування митної вартості лишається наявність у митниці цінової інформації, відмінної від заявленої декларантом. Суд вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов'язку із перевірки формування митної вартості імпортованого товару, не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни.
У своїй сукупності, за досліджених обставин, суд ставиться критично до об'єктивності та правомірності коригування митним органом митної вартості за спірною поставкою.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у частині другій статті 53 МК України.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Однозначно трактує цю норму і Вищий адміністративний суд України, яким зазначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання додаткових підтверджень лише у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. Це пов'язано з тим, що такі вади не дозволяють органу доходів і зборів здійснити визначений законом мінімум митних формальностей.
Якщо ж декларантом надані всі документи, необхідні для визначення вартості товару за першим методом, а також, якщо зауваження митного органу (щодо наявності розбіжностей, неточностей у документах) не стосуються числових значень вартості товару, то вимога про надання додаткових документів, відмова у прийнятті декларації, застосування іншого методу визначення митної вартості є безпідставними. До подібних висновків прийшов ВАСУ у своїх постановах від 20.06.2017 року по справі №814/2068/15, від 12.07.2017 року - по справі №815/6984/15, від 05.04.2017 року - по справі №804/1642/15.
Крім того, у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 р. за №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року») вказано, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.
Суд вважає, що для митного оформлення митної декларації від 18.09.2025 року №25UA204130015980U0 декларантом були надані всі документи, які дозволяли точно і однозначно встановити вартість, яка була сплачена за товар, що імпортується.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та докази, надані стороною позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 18.09.2025 року №25UA204130015980U0 і коригування митної вартості за шостим (резервним) методом є безпідставним та протиправним.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.
Суд наголошує, що в частині третій статті 53 МК України передбачені чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 МК України.
Разом з тим, обґрунтованість наведених митним органом у графах 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару причин для витребування додаткових документів у позивача та, відповідно, наявності сумніву в правильності визначення останнім митної вартості товару не підтвердилася в ході розгляду справи, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами частини першої та третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини третьої - восьмої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути спів мірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Послуги із офіційного перекладу долучених до справи документів з англійської та польської мови на українську мову, були надані позивачу ПП «Бюро перекладів «АДВАНС». На підтвердження отриманих послуг, позивачем надано суду рахунок №97-25 від 29.11.2025 року за перекладацькі послуги, всього на суму 2250,00 грн; платіжну інструкцію №7513 від 02.12.2025 на суму 2250,00 грн.. із призначенням платежу: «Оплата за послуги письмового перекладу згідно рахунку №97-25 від 29.11.2025 р. без ПДВ».
Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 3028,00 грн. відповідно до платіжного доручення №7514 від 02.12.2025, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204130/2025/000024/1 від 18.09.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на переклад документів в сумі 2250,00 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 27 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АНХОЛІ" (вул. Горохівська, 2А/41,с. Гірка Полонка,Луцький р-н, Волинська обл.,45607, ЄДРПОУ/РНОКПП 45374193)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя С.А. Борискін