26 січня 2026 року м. Рівне№460/327/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозулі, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій
В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням суду від 28.01.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
22.01.2026 позивач подав до суду заяву в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказана заява обґрунтована тим, що з 01.01.2026 розмір основної пенсії позивача відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 14166 грн, тобто її визначено з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01.01.2025, а не на 01.01.2026.
Розглянувши відповідно до вимог ч.5 ст.383 КАС України в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 - 382-3 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За змістом ч.1,2 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до ч.4, 6 ст.383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, під час розгляду справи, поданої згідно зі ст.382 КАС України, суд має переконатися щодо належного виконання рішення суду, а при відсутності такого встановити причини його невиконання.
Разом з тим, при розгляді заяв у порядку ст.383 КАС України суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
Так, ст.383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст.383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов'язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб'єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов'язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.
При цьому, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст.383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв'язку з виконанням рішення суду суб'єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв'язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок обчислення розміру пенсії, стосуються нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов'язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.
Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого ст.383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов'язки сторін були чітко визначені.
Як свідчить зміст поданої заяви, позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2026 на виконання рішення суду у справі №460/327/25, зокрема, щодо обчислення пенсії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.01.2025, а не на 01.01.2026.
Водночас, суд зазначає, що перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 оформлено рішенням №956120809003 від 22.12.2025, що за своєю суттю та правовими наслідками є новим рішенням суб'єкта владних повноважень. Вказаний акт стосується визначення розміру пенсії за нові періоди (зокрема, з 01.01.2026), безпосередньо впливає на обсяг пенсійних прав позивача на майбутнє та є самостійним актом індивідуальної дії, що породжує нові правовідносини та, відповідно, може бути предметом окремого судового оскарження.
Отже, ключовим для розмежування нового спору від питань, що підлягають вирішенню виключно в порядку ст.383 КАС України, є те, що позивач оскаржує не сам факт невиконання чи арифметичну помилку при виконанні рішення у справі №460/327/25, а законність та правильність застосування відповідачем норм матеріального права при здійсненні нових перерахунків пенсії за наступні, після ухвалення рішення суду, періоди, зокрема, після 01.01.2026. При цьому, такий перерахунок зумовлений новими юридичними підставами, а саме: Законом України "Про Державний бюджет на 2026 рік".
Новий акт відповідача, зокрема, рішення №956120809003 від 22.12.2025, не лише формально пов'язаний з виконанням рішення суду, але й містить нову юридичну оцінку права позивача, що не відповідає підходу, визначеному в рішенні у справі №460/327/25, оскільки висновки останнього не розкривають механізм перерахунку пенсії (тобто, не визначають врахування відповідачем наступних змін прожиткового мінімуму).
Таким чином, предметом поданої заяви є не усунення перешкод у виконанні вже встановлених судом в справі №460/327/25 зобов'язань, а перевірка правомірності нових рішень та дій відповідача, які стосуються нових обставин та періодів, що не можуть бути предметом судового розгляду та оцінки в межах справи №460/327/25.
Отже, оскарження правильності застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного відповідними Законами про Державний бюджет на відповідний рік, та законності рішення пенсійного органу, яким ці перерахунки оформлені, становить самостійний публічно-правовий спір, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Суд зазначає, що рішення №956120809003 від 22.12.2025 за своєю формою та змістом відповідає ознакам рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки має зовнішню визначеність, є актом індивідуальної дії, ухваленим на підставі нових нормативних актів, і породжує нові юридичні наслідки для позивача.
Таким чином, звернення позивача у порядку ст.383 КАС України утримує в собі самостійні підстави та предмет спору, а тому така заява виходить за межі інституту судового контролю.
За наведеного зазначена заява до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
У задоволенні заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/327/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 26 січня 2026 року
Суддя Д.П. Зозуля