Справа № 420/34133/25
26 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неналежного розгляду по суті заяви від 25.09.2025 р. громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2025 р. про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
Позовна заява обґрунтована наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та фактично проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , за яким здійснює постійний догляд. Батько позивача громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю ІІІ групи (безстроково), що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 АВВ від №802116, окрім того згідно з Висновку № 199 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, він потребує постійного догляду (документ дійсний до 31.12.2025 р.).
Як зазначив позивач, раніше він вже отримував відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 06.08.2025 р., що підтверджується електронним військово-обліковим документом від 24.05.2025 р.
З метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службі під час мобілізації позивач 25.09.2025 року, засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», цінним листом з описом вкладень за номером відправлень 6770100337888, направив голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками, перелік яких передбачений додатком № 5 до постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р., а також направив (пред'явив) військово-обліковий документ № 280720210640429500008 з наявним штрих-кодом, окрім того додав пояснювальну записку в якій зазначена актуальна судова практика в аналогічних справах. Копії додатків були належно завірені. Однак, отримавши цінний лист з описом вкладень за поштовим направленням № 6770100337888, в порушення вимоги п. 60 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р., протягом семи календарних днів ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначену заяву не розглянув, відповіді не надав, щодо розгляду заяви по суті.
Враховуючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , адвокатом Клімінченком Євгеном В'ячеславовичем було направлено адвокатський запит (який отримано 03.10.2025 р., про що міститься відповідна відмітка з печаткою та підписом на копії запиту) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки. У відповіді на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_8 за вих. 0320 від 06.10.2025 р. зазначено, що заява гр. ОСОБА_1 про надання відстрочки не подана у спосіб, визначений у пункті 58 Порядку, то така заява не підлягає розгляду, а отже рішення по ній не приймалось і для прийняття рішення заявник має звернутись особисто із заявою з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач стверджує, що Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язок військовозобов'язаного з'явитися до територіального підрозділу ТЦК та СП для надання документів. «Особисто» передбачає подання відповідних заяв особисто особою і поштовою кореспонденцією.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Електронний примірник адміністративного позову було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі “Електронний суд» 09.10.2025 року, про що сформовано довідку 27.10.2025 року.
Електронний примірник ухвали про відкриття провадження від 14.10.2025 року було доставлено в електронний кабінет відповідача у підсистемі “Електронний суд» 14.10.2025 року, про що сформовано довідку 27.10.2025 року.
Таким чином, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 14.10.2025 року строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк, а також станом на час розгляду справи до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
Інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на момент розгляду справи по суті до суду не надходили.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, військовозобов'язаний.
Відповідно до роздруківки з додатку Резерв+ від 24.05.2025 року позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивачу встановлено відстрочку на підставі п.9 ч. 1 ст. 23 до 06.08.2025 року.
25.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 25.09.2025 року про надання йому відстрочки від призову, у якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому на підставі викладеного просив розглянути його заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Заяву з додатками Позивач відправив цінним листом з описом вкладення за трек-номером № 677010033788. Згідно Трекінгу поштових відправлень заява позивача була отримана відповідачем 26.09.2025 року.
Не отримавши відповідь на вказану заяву, представник позивача - адвокат Клімінченко Є.В. 03.10.2025 року направив на адресу відповідача адвокатський запит щодо стану розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.09.2025 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
У відповідь на адвокатський запит т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 06.10.2025 року №0320 повідомив, що пункт 58 Порядку призову громадян на вiйськову службу пiд час мобілізації, на особливий перiод, затвердженого Постановою Кабiнету Міністрів України вiд 16.05.2024 р. № 560 визначає загальний механiзм подання вiйськовозобов'язаним заяви про вiдстрочку, i який, серед iншого, передбачає особисте подання заяви про відстрочку військовозобов'язаним. При цьому, абзац другий вказаного пункту Порядку передбачає, що під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ. Наявність у тексті пунктy 58 Порядку вказаних словосполучень свiдчить, що Подання заяви має вiдбуватися виключно за особистої присутностi у вiдповiдному районному територiальному центрi комплектування та соцiальноi підтримки вiйськовозобов'язаного з пред'явленням вiйськово-облiкового документу, що виключає можливiсть подання заяви в інший спосіб, зокрема через пошту, електронну пошту, а отже заява, що подана не в спосiб зазначений Вище, не пiдлягає розгляду. Враховуючи, що заява гр. ОСОБА_1 про надання вiдстрочки не подана у спосiб, визначений у пунктi 58 Порядка, то така заява не пiдлягає розгляду, а отже рiшення по нiй не приймалось i для прийняття рiшення заявник має звернутись особисто iз заявою з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, вважаючи, що він має підстави та всі підтверджуючі документи для такої відстрочки, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-ХІІ).
Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядження.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п. 57 цього Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Згідно з п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов'язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надіславши заяву засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за довіреністю отримано заяву позивача від 25.09.2025 року про надання відстрочки на час мобілізації, 26.09.2025 року.
Разом з цим, у порушення п. 60 Порядку № 560 заява позивача від 25.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не була розглянута відповідною комісією протягом семі днів з дня її надходження та не було прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.
При цьому, листом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2025 року №0320, у відповідь на адвокатський запит щодо розгляду заяви позивача, повідомлено що заява подана не у спосiб визначений у пунктi 58 Порядку, тому розгляду не підлягає, а отже рiшення по нiй не приймалось i для прийняття рiшення заявник має звернутись особисто iз заявою з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Щодо посилань відповідача на неналежне подання заяви позивачем про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (поштою, а не особисто), суд зазначає таке.
На час звернення позивача із заявою про надання відстрочки положення Порядку №560 не визначають конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов'язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.
Таким чином, на позивача не був покладений обов'язок особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Тобто, обов'язок «особисто подати» не є тотожним «особисто прибути».
На слушність наведених висновків суду також свідчать й приписи п.81 Порядку №1487, яким встановлено, що особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів необхідна виключно у разі взяття їх на військовий облік.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного звернення ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що заяву позивача від 25.09.2025 року з додатками розглянуто, доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин, для поновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2025 р. про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належного розгляду по суті заяви від 25.09.2025 р. громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2025 р. про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук