26 січня 2026 р. № 400/13291/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
11 грудня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до даних, зазначених у військово-обліковому документі про виключення з військового обліку позивача;
зобов'язання відповідача відобразити підстави виключення з військового обліку позивача, а саме: пункт 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий облік та військову службу» відповідно до військово-облікового документа в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів / реєстр Оберіг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.09.2004 він був виключений відповідачем з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовозобов'язаного, який вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин. Однак, через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» позивач дізнався про своє перебування на військовому обліку. На його переконання, відповідна інформація є недостовірною, оскільки він знятий з військового обліку.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію облікової картки позивача, а позивачу рекомендовано подати вирок суду про його засудження до позбавлення волі за вчинення ним тяжкого або особливо тяжкого злочину, на підставі якого його було виключено 09.09.2004 з військового обліку.
Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 про відкриття провадження надіслані відповідачу в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним 11.12.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані докази не надав, про причину їх неподання суд не повідомив.
Натомість позивач подав до суду лист Новоархангельського суду Кіровоградської області від 17.12.2025 № 01-32/1/2025 про відсутність справи відносно позивача щодо притягнення його до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
У листі Новоархангельського суду Кіровоградської області від 17.12.2025 № 01-32/1/2025 зазначено про надіслання 11.08.1999 до Кіровоградського обласного суду для вирішення питання зміни підсудності справи відносно позивача, зокрема про його засудження у 1997 році за «ст. 140 ч. 2, ст. 19 ч.3 ст. 142 КК України до 9 років позбавлення волі в ВТК посиленого режиму, як за сукупністю вчинених злочинів».
Відповідно до записів військового квитка позивача 03.09.2004 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних.
У листі від 13.10.2025 № 4/24288 відповідач повідомив представницю позивача про те, що відповідно до змін у законодавстві позивача повинен стати на військовий облік. Станом на 13.10.2025 в АІТС «Оберіг» тип картотеки «громадяни зобов'язані стати на військовий облік».
Вважаючи дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Що стосується правомірності (протиправності) дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами дев'ятим і одинадцятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, скільки громадянин України, який досяг 25 років, може бути взятий на військовий облік у випадку, якщо він раніше перебував на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Суд встановив, що відповідно до записів військового квитка позивача 03.09.2004 виключено з військового обліку. Підстава виключення не зазначена.
У позовній заяві позивач стверджує, що його було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, як особу, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Вказане твердження підтверджується змістом листа відповідача від 13.10.2025 № 4/24288.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 37 Закону України № 2232-ХІІ викладено в новій редакції. Редакція статті 37 Закону України № 2232-ХІІ, яка є чинною з 18.05.2024, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних з 18.05.2024 у разі, якщо він був виключений до цієї дати з військового обліку військовозобов'язаних як особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Тому позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних задоволенню не підлягають.
Крім цього, суд врахував, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункт 9 статті 89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
У позовній заяві позивач стверджує, що він відбував покарання до 2004 року.
Отже, враховуючи пункт 9 статті 89 КК України, судимість позивача є погашеною щонайпізніше з 31.12.2012, і він визнається таким, який не має судимості.
Відтак станом на 18.05.2024 позивач визнався таким, який не має судимості, і відповідно відповідач мав повноваження щодо поновлення позивача на військовому обліку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
6. Повний текст рішення суду складений 26.01.2026.
Суддя В.Г.Ярощук