26 січня 2026 рокусправа № 380/22027/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,; РНОКПП НОМЕР_3 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), в якому просить суд:
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключити його зі списків складу військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_2 ). У зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, інвалідом ІІ групи, 01.03.2025 він звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби. За результатами розгляду такого рапорту у його задоволенні було відмовлено з мотивів не обґрунтування відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які зобов'язані здійснювати постійний догляд або неспроможність здійснення такого догляду. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки долученими до рапорту документами було підтверджено наявність підстав для звільнення та необхідність здійснення постійного догляду за батьком, що є особою з інвалідністю. Крім того, зазначив, що батько з мамою розлучений, в шлюбі не перебуває, інших членів сім'ї в т.ч. дітей, які б могли здійснювати за ним постійний догляд немає, так як його сестри проживають закордоном та не бажають повертатися в Україну і на цей час не мають можливості піклуватися про свого батька. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Представником військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що позивач є офіцером та проходить військову службу у військовому званні «старший лейтенант». Командир військової частини НОМЕР_1 належить до категорії посадових осіб, зазначених у абзаці 2 підпункту 2 пункту 225 Положення - «командири бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадові особи, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них», а тому не уповноважений звільняти з військової служби військовослужбовців, які мають військове звання «старший лейтенант». Відповідач не заперечує, що батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. Однак, законодавець не визначив потребу постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, як підставу для звільнення з військової служби, а пов'язав її з наявністю у військовослужбовця необхідності, тобто встановленого обов'язку здійснювати такий догляд та відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потребою у постійному догляді інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тобто, необхідно з'ясувати наступні обставини: наявність або відсутність у ОСОБА_2 окрім позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення; у разі наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення - наявність або відсутність потреби у постійному догляді інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до наданої копії свідоцтва про народження, виданого Яворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30.10.2024 серія НОМЕР_6 , у громадянина ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до свідоцтва про народження Середкевичівської сільської ради народних депутатів від 12.08.1996 серія НОМЕР_7 , у громадянина ОСОБА_2 є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних відомостей про те, що обидві доньки ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 самі потребують постійного догляду - немає. Таким чином, в ОСОБА_2 (батька позивача) є дві особи першого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати за ним постійний догляд, окрім позивача. За вказаних обставин у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, від представника військоваої частини НОМЕР_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що поданими документами підтверджено та не заперечується відповідачем, що батько позивача є особою з інвалідністю IІ групи. Таким чином, одна з умов, передбачених для звільнення позивача за відповідною підставою, підтверджена належними доказами. Втім, інша необхідна умова відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б забезпечити догляд позивачем належним чином не підтверджена. На переконання відповідача, сам факт волевиявлення батька позивача щодо обрання ним особи для здійснення догляду не є безумовною підставою для звільнення іншого родича від потенційного обов'язку догляду за матір'ю, оскільки така заява не змінює юридичного статусу інших осіб, здатних здійснювати відповідний догляд. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. На підставі вищевикладеного, вважає, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту на даний час відсутні, а рішення військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача. Просив відмовити у задоволені адміністративного позову повністю.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
01.03.2025 позивач подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи, за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 1).
До рапорту позивач додав такі документи:
- Нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_1 , на 3-ох арк;
- Нотаріально засвідчена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 н а 1-му арк.;
- Нотаріально засвідчена колія свідоцтва про народження ОСОБА_1 на 1-му арк.;
- Нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_2 на 3-ох арк;
- Нотаріально засвідчена копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 на 1-му арк.;
- Нотаріально засвідчена копія Довідки до акта огляду МСЕК серія 1 2 ААГ №717734, виданої ОСОБА_2 на 1-му арк.;
- Нотаріально засвідчена копія Пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 ОСОБА_2 на 1-му арк.;
- Засвідчена старостою Середкевичівського старостинського округу копія Висновку ЛКК №647 (форма 080-2о) виданого 27.08.2024 року ОСОБА_2 про потребу постійного стороннього догляду;
- Довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб №61 від 28.01.2025;
- Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), затверджений 03.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- Акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_2 , затвердженого 28.01.2025 Яворівським міським головою.
Листом від 20.03.2025 №4806 відповідач повідомив, що надані до рапорту документи не підтверджують відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд, військова частина дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення. У листі зазначено: «У доданому Вами до рапорту Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), відсутня інформація стосовно членів сім'ї, саме першого чи другого, ступеня споріднення, які можуть та зобов'язані здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану.
Подані Вами документи разом із рапортом про звільнення з військової служби, не є належними підтверджуючими документами для звільнення Вас з військової служби з підстав визначених ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01.03.2025. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01.03.2025 та прийняти за результатами розгляду обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 15.09.2025.
На виконання вказаного рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 було повторно розглянуто рапорт позивача про звільнення з військової служби.
Листом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 №18396 повідомлено позивача про те, що його рапорт про звільнення до військової частини НОМЕР_2 для прийняття остаточного рішення, був повернутий без реалізації.
До листа, як додаток, долучили правовий висновок, з якого видно, що позивачу відмовлено у звільненні з військової служби з тих підстав, що у батька позивача є дві особи першого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати постійний догляд за ним, а саме: донька - ОСОБА_3 , 1996р.н та донька - ОСОБА_4 1996р.н.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як уже встановлено судом, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на офіцерській посаді.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, відносини, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153). Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153 передбачено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану визначені у пункті 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зокрема, абзацом 13 вказаного пункту передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 233 Положення №1153 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
З наведеного випливає, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка розподіляється на такі етапи: подання військовослужбовцем рапорта про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів, безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорта про звільнення; прийняття наказу щодо звільнення зі служби.
При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
За змістом позовних вимог позивач звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яка була чинна на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 13 підпунктом 3 частини 12 цієї ж статті передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми видно, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2122-IX.
Таку правову оцінку обставинам викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
Суд встановив, що у позивача є батько, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач зазначає, що його батько потребує постійного стороннього догляду, а інші члени сім'ї, зокрема, сестри ОСОБА_3 , 1996р.н та ОСОБА_4 1996р.н., не можуть здійснювати догляд за батьком у зв'язку із перебуванням за межами України, однак вважаються особами першого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати за ним постійний догляд, окрім позивача.
При цьому суд також застосовує ст.51 Конституції України у сукупності з ст.202 СК України, яка не встановлює винятків для виконання обов'язку по утриманню непрацездатних батьків, у разі перебування чи постійного проживання повнолітньої дитини такої особи за кордоном.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивачем не було доведено факт потреби його батька, ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді, а також відсутності у нього інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26.01.2026.
Суддя Лунь З.І.