26 січня 2026 рокусправа № 380/10793/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач, митний орган), у якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000114/2 від 14.04.2025;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.04.2025 № UA209190/2025/000159;
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача - безпідставні та необґрунтовані.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.01.2026 відмовлено у задоволенні клопототання представниці відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вважає наведену у відзиві на позов аргументацію відповідача такою, що не спростовує протиправність винесення рішення про коригування митної вартості товарів, а заявлену позицію такою, що сформована без належного аналізу діючих нормативно-правових актів, без належної уваги наведеним у позовній заяві доказам та аргументам позивача. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Позивач уклав із компанією Qingdao Haosail Mashinery Co. Ltd., Китай зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 119 від 27.02.2024 (далі - Контракт).
Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № HS01-24112 від 26.12.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209190009490U9 від 14.04.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації ( "Ланцюги з чорних металів, зі зварними кільцями…").
Разом із згаданою митною декларацією, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
Пакувальний лист HS01-24112 від 26.12.2024; Рахунок-проформа HS01-241120-SKIF-ZLJ від 15.11.2024; Рахунок-фактура HS01-24112 від 26.12.2024; Коносамент SXE25010364 від 30.01.2025; Автотранспортна накладна б/н від 10.04.2025; Супровідний документ Т1 25PL322080NSDMP8K7 від 09.04.2025; Сертифікат про походження товару 25C523120016/00013 від 20.03.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару бн від 21.11.2024 та 07.02.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 122 від 09.04.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 125 від 10.04.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати 9657 від 10.04.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару OL01807 від 10.04.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс лист від 10.11.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 119 від 27.02.2024; Договір про надання послуг митного брокера 181223-МБ від 18.12.2023; Договір (контракт) про перевезення 23090Л 23.09.2024; Договір (контракт) 2310/ОЛ від 23.10.2024; Договір (контракт) про перевезення 27/07 від 27.07.2024; Заява декларанта або уповноваженої ним декларації, про те, що товари, які особи, в вигляді внесення коду до митної декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю бн від 14.04.2025; Інші некласифіковані документи Довідка АБ № 44134 від 28.02.2012; Інші некласифіковані документи Заявка на перевезення № 8 від 20.01.2025; Інші некласифіковані документи Лист № 66 від 01.04.2025; Лист про помилку № 79 від 14.04.2025; Інші некласифіковані документи Опис товару 14.04.2025; Інші некласифіковані документи Перепустка 97376 від 13.04.2025; Інші некласифіковані документи Сертифікат якості JRHS25010031 від 18.01.2025; Інші некласифіковані документи Сертифікат якості JRHS25010032 від 18.01.2025; Інші некласифіковані документи Сертифікат якості JRHS25010033 від 18.01.2025; Інші некласифіковані документи Сертифікат якості JRHS25010034 18.01.2025; Копія митної декларації країни відправлення 422720250000068729 від 17.01.2025.
За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач додаткових документів не надав.
За результатами розгляду митної декларації № 25UA209190009490U9 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000114/2 від 14.04.2025.
У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив наступні зауваження:
- До митного оформлення поданий рахунок на оплату транспортних послуг № 125 датований 10.04.2025. Згідно з відміткою митного органу, наявною в СМР № б/н від 10.04.2025, вантаж перетнув кордон 12.04.2025. Таким чином, вартість усіх транспортних послуг на момент виставлення рахунку не була що відомою.
- Згідно з вищевказаним рахунком на оплату транспортних послуг № 125 від 10.04.2025 розмір транспортних витрат розподілений непропорційно відносно всього кілометражу (відстань за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п «Шегині-Медика» близько 777 км., що становить 63,45 грн/км; відстань по території України приблизно 1041 км, що становить 57,88 грн/км.) Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об?єктів калькулювання шляхом амортизаційних відрахувань.
Таким чином, очевидним є факт, що рахунок № 125 від 10.04.2025 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Отже, відомості щодо складових митної вартості, а саме - належним чином (пропорційно маршруту та кілометражу) розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддаються обчисленню.
Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав митного оформлення нову митну декларацію № 25UA209190009579U9 згідно з якою сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари - тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).
Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Приписи ч. 2 вказаної статті визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Приписи ч. 3 вказаної статті визначають додатковий перелік документів, які декларант може надати на вимогу митного органу в тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган - безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів - застосований незаконно.
Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.
Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваних рішень суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:
- рахунок на оплату вартості перевезення містить витрати на транспортування, які не були відомі у повному обсязі на момент виставлення рахунку;
- рахунок на оплату транспортних витрат, що був наданий до митного оформлення, відображає непропорційний розподіл транспортних витрат перевезення вантажу до кордону України та після перетину кордону.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Згідно з п. 1.2 Договору № 27/07 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.07.2024 заявка є невід?ємною частиною цього Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики… дата і час завантаження і розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитору та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучені експедитором для виконання цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Генерального договору транспортного експедирування № 2310/ОЛ види і найменування вантажу визначаються згідно заявок клієнта за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 3.2. Генерального договору транспортного експедирування № 2310/ОЛ види і найменування послуг (робіт), які експедитор зобов'язується надати/виконати Клієнту, визначаються Сторонами на підставі заявок Клієнта згідно Додаток № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 7.1. Договору сторони визначають за кожною заявкою клієнта перелік замовлених послуг експедитора і суми: 7.1.1. плати за надання послуг; 7.1.2. авансування (а в разі домовленості сторін відшкодування) витрат в інтересах Клієнта, необхідних для надання послуг. Розмір витрат є граничним, якщо інше не передбачено цим Договором або угодою Сторін.
Позивач надав митному органу Заявку № 8 від 20.01.2025 на транспортно-експедиторське обслуговування, в якій вказані послуги, що надаються позивачу та вказана вартість їх надання експедитором. Тому дата складення рахунку не має жодного значення для встановлення складових витрат на перевезення.
Окрім того, позивач надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати № OL01807 від 10.04.2025, яка підтверджує розмір понесених позивачем витрат на перевезення.
В свою чергу, при прийнятті оскаржуваних рішень митним органом не було наведено жодних обґрунтувань щодо впливу на митну вартість дати виставлення рахунку.
Щодо тверджень митного органу про непропорційне розподілення витрат на перевезення на відтинках дороги: Гданськ - п/п "Шегині-Медика", п/п "Шегині-Медика" - Кривий Ріг, то суд зазначає, що законодавство визначає чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган в праві витребувати від декларанта додаткові, наявність у нього, документи для підтвердження митної вартості товарів.
Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, будь які з перелічених обставин відсутні та не могли слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, а висновок відповідача, що «витрати на перевезення вантажу непропорційно розподілені відповідно до кілометражу відповідних ділянок» не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості.
Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, яка співпадає з інвойсом та експортною декларацією країни відправлення.
Водночас, митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, підтверджує те, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.
Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак зі змісту вимоги митного органу неможливо встановити недоліки, які не дозволили погодитися із заявленою митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, митний орган на стадії витребування додаткових документів не забезпечив позивачу належне розуміння, з яких причин та які саме документи необхідно додатково надати.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що вимога позивача про скасування картки відмови є похідною. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної вимоги (скасування рішення про коригування митної вартості товарів) - отже необхідно задоволити й похідну вимогу та скасувати картку відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так як були відсутні підстави для прийняття вказаного документа.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - у повному розмірі з наступних причин.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Приписи ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2677,69 грн.
Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 3347,12 грн. Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.
Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв'язку з внесенням його в більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вищевикладеного, судовий збір на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2025/000114/2 від 14.04.2025.
3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000159 від 14.04.2025.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Інвест» (вул. Домобудівна 25A, м. Кривий ріг, Дніпропетровська обл., код ЄДРПОУ 35601501) судовий збір у сумі 2677,69 (дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень) грн 69 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф Інвест" (50005 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Домобудівна 25А; код ЄДРПОУ: 35601501)
Відповідач: Львівська митниця (79000 м. Львів вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур