26 січня 2026 року м. Київ справа №320/43109/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77 дп-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарне стягнення у виді догани на прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 (пункт 1.5).
- визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Генерального прокурора № 33-дц від 05.07.2024 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комісія фактично не встановила факт порушення прокурором норм професійної етики в частині додержання обов'язку щодо недопущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідач не виклав факти, які свідчили б про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, зокрема, одноразового грубого порушення прокурорської етики. Натомість, рішення Комісії ґрунтується на припущеннях, є необ'єктивним, оскільки висновки про порушення правил етики не підтверджуються доказами. Отже, на переконання позивача, оскаржуване рішення має формальний характер, оскільки у ньому не наведено обставин, які б свідчили про наявність у діях останнього складу дисциплінарного проступку.
Також зауважено, що перевірка розгляду скарги та прийняття оскаржуваного рішення розглянуті та винесені з порушенням строку, що є незаконним та є безумовною підставою для скасування такого рішення Комісії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/43109/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником Офісу Генерального прокурора долучено до матеріалів справи відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Зауважено, що Комісією Офісу Генерального прокурора проведено службове розслідування за фактами можливого порушення прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції», про що оприлюднено у мережі Інтернет у публікації під назвою «На дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято», яка розміщена за посиланням https//www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/. Опрацюванням Публікації та оприлюдненого в ній відеосюжету встановлено, що у них серед іншого зафіксовано події, що відбувались в День працівників прокуратури 01 грудня 2023 року біля будівлі Офісу Генерального прокурора за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15. Зокрема, зафіксовано отримання позивачем подарункового пакету від сторонніх осіб у День працівників органів прокуратури. Зазначені дії прокурора ОСОБА_1 , на переконання Комісії, створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової у діяльності органів прокуратури, що завдало істотної шкоди авторитету прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс. За таких обставин відповідач-2 вважає обґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та про наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
У відповіді на відзив відповідача-2 представник позивача наголошував на тому, що аргументи позову не було спростовано жодними належними доказами.
У запереченні на відповідь на відзив представник Офісу Генерального прокурора наголошував на правомірності оскаржуваних рішень та відсутності підстав для задоволення позову.
Представник відповідача-1 подав до суду відзив, у якому також заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що висновки щодо вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджено відомостями, які містяться у дисциплінарній скарзі та зібраними в ході проведення перевірки матеріалами.
Представником Офісу Генерального прокурора подано до суду клопотання, в якому останній заперечує проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін та просить суд здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року клопотання Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24 червня 2025 року о 12:00 год.
В підготовчому засіданні 24 червня 2025 року протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09 вересня 2025 року о 12:00 год.
В судовому засіданні 09 вересня 2025 року на підставі клопотань представників сторін суд протокольно ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 2004 року, з 14 вересня 2022 року - на посаді прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора.
Інтернет-виданням «Українська правда» 04 грудня 2023 року за посиланням https//www.pravda.com.ua/articles/2023/12/4/7431642/ розміщено відеоматеріал «На «дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято», у якому продемонстровано як 01 грудня 2023 року (професійне свято - День працівників прокуратури) у місті Києві працівники прокуратури та відвідувачі заходили і виходили з приміщення центральної будівлі Офісу Генерального прокурора по вул. Різницька, 13/15 з подарунками, пакетами, схожими на подарункові пакети, іншими пакетами та квітами.
Відеоогляд супроводжено коментарями автора відеосюжету про неприпустимість таких дій працівниками прокуратури.
Зазначену Публікацію розповсюджено іншими медіа ресурсами, зокрема, інтернет-виданнями NET.ua, Цензор.Нет, Українська газета Час, news.net, 5.ua, Апостроф тощо та вона викликала негативний суспільний резонанс. Тільки розміщений на відеохостингу зазначений відеосюжет переглянуто більше 287 тисяч користувачів, які залишили понад 1800 обурених негативних коментарів.
Відомості, що містяться у Публікації, стали підставою для призначення наказом Генерального прокурора від 05.12.2023 службового розслідування щодо можливого недотримання окремими прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції».
Комісією Офісу Генерального прокурора проведено службове розслідування за фактами можливого порушення прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції», за результатами якого складено висновок від 05.01.2024.
У вказаному висновку Комісія дійшла висновку, що інформація про можливе недотримання прокурорами вимог, заборон і обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» не знайшла свого об'єктивного підтвердження, водночас виявлено порушення правил прокурорської етики в діях окремих прокурорів Офісу Генерального прокурора.
Зокрема, за результатами цього службового розслідування комісією Офісу Генерального прокурора в діях ОСОБА_1 та діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 встановлено наявність ознак дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого передбачена п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
В подальшому, 11 січня 2024 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І. про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , прокурорами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .
В додатках до дисциплінарної скарги зазначено, що на розгляд КДКП до неї долучено копію висновку службового розслідування щодо можливого недотримання окремими прокурорами вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про прокуратуру» та «Про запобігання корупції» № 17/1-3вн/ДСК, прим.2/1 на 24 арк. та вибіркові скріншоти коментарів під відеосюжетом на 7 арк.
Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії ОСОБА_18 , яким 16 січня 2024 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-33дс-8дп-24 стосовно зазначених прокурорів.
За результатами перевірки членом Комісії ОСОБА_18 31.05.2024 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_14 та про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. На підставі вказаного запропоновано закрити дисциплінарне провадження стосовно у тому числі й позивача.
Рішенням Комісії від 19.06.2024 №77дп-24 притягнуто прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 та прокурорів першого, другого та третього відділів управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на них дисциплінарне стягнення у виді догани.
На підставі рішення Комісії від 19.06.2024 №77дп-24, наказом Генерального прокурора № 33-дц від 05.07.2024 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Вважаючи, що у відповідачів не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
За визначенням абзацу 1 частини першої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Частиною четвертою статті 46 Закону №1697-VII установлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 46 Закону №1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Частиною 1 статті 47 Закону №1697-VII передбачено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 48 Закону №1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач-1 виходив з доведеності того, що прокурор ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та попередженим 30.11.2023 та повторно 01.12.2023 керівництвом Офісу Генерального прокурора про необхідність дотримання правил професійної етики під час відзначення Дня працівників прокуратури, 1 грудня 2023 року, на порушення вимог статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, згідно з якою прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, допустив дії, які полягали в здійснені зустрічей як перед входом до будівлі Офісу Генерального прокурора та його фойє, так і в інших місцях з невідомими, як для сторонніх спостерігачів, громадянами, які, між тим, є працівниками піднаглядних органам прокуратури правоохоронних органів, отримував від них, брав з собою та заносив в приміщення Офісу речі, пакети, що, у сукупності із їх зовнішніми ознаками, місцем, часом, обстановкою та способом їх вручення та отримання, обґрунтовано створили в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс.
Вказане, на думку відповідача-1, свідчить про грубе порушення ним вимог статей 11, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, відповідальність за який передбачено пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII.
При цьому як зазначено в оскаржуваному рішенні, вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджено відомостями, які містяться у дисциплінарній справі виконувача обов'язки керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19 та додатках до неї; поясненнями прокурора ОСОБА_1 та слідчого НП України ОСОБА_20 ; матеріалами службового розслідування.
Поряд з цим, наведений висновок відповідача-1 спростовується наступним.
Відповідно до статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону №1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (із змінами, затвердженими всеукраїнською конференцією прокурорів від 21.12.2018, від 28.08.2021), відповідно до Преамбули якого Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено, що професійна діяльність прокурора ґрунтується на принципах доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.
Відповідно до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.
Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.
Рішенням Ради прокурорів України від 23 листопада 2022 року №36 затверджено Коментар Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Даний Коментар Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів розроблений згідно з наказом Генерального прокурора від 12.09.2022 №180 у взаємодії з Офісом Генерального прокурора, обласними прокуратурами та за підтримки відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Тренінгового центру прокурорів України. Коментар містить роз'яснення положень Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, ситуативні (ілюстративні) приклади, з урахуванням результатів його практичного застосування, діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та судової практики.
Звертаючись до Коментаря статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, суд зауважує, що формування довіри до прокуратури - одне з основних завдань професійної етики прокурора. Реалізація такого завдання можлива лише за умови спільної та постійної роботи прокурорів над авторитетом інституту прокуратури у суспільстві, що досягається їх кропіткою та відповідальною працею, доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю прокурорів та сумлінним виконанням ними службових обов'язків.
Берегти свою гідність, зокрема професійну, на практиці означає відповідність індивіда вимогам моралі, професійної етики, а також певний рівень моральної культури оточуючих людей, що дозволяє бачити в іншому подібного собі.
Професійна честь потребує від прокурора підтримувати репутацію своєї професії (ділової репутації), захищати інтереси професійної спільноти, до якої він належить.
З наведеного слідує, що вчинення прокурором грубого порушення вимог статей 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів полягає у вчиненні дій, які не узгоджуються з усталеними вимогами до професійної компетентності, честі і гідності.
Статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів установлено, що при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.
Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.
У Коментарі до вказаної статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів зауважено, що доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість є основоположними нормами поведінки прокурорів. Уявлення про останніх формується у більшості громадян крізь призму цих категорій.
Загальне визначення доброчесності зустрічається в Рекомендаціях Ради Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), яка трактує публічну доброчесність як послідовне дотримання та прихильність загальновизнаним етичним цінностям, принципам та нормам з метою відстоювання та забезпечення пріоритету суспільних інтересів над приватними в публічному секторі. Як високу моральну чесноту, чесність визначає доброчесність Великий тлумачний словник сучасної української мови, одночасно характеризуючи доброчесного як такого, що живе чесно, дотримується всіх правил моралі. Вищезазначене свідчить, що доброчесність не правова, а морально-етична, багатогранна категорія, яку навряд чи справедливо обмежувати певним набором елементів. Разом із цим важливо, щоб саме вони були чітко визначені законодавством та мали єдине загальне розуміння.
У цілому етичні норми поширюються на службову сферу, на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії. Таким чином, при виконанні службових обов'язків прокурорам важливо дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури, а порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими.
Під непристойним розуміється все, що виходить за межі загальноприйнятих моральних норм, а отже, непристойною поведінкою є сукупність вчинків, спосіб життя, що виходять за межі загальноприйнятих морально-етичних норм.
Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 9901/19/17, ознаками непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду (репутації прокурора та авторитету органів прокуратури), наявність наслідків (негативний громадський резонанс). Оскільки саме ці ознаки має встановити дисциплінарний орган, щоб констатувати вчинення прокурором грубого порушення правил прокурорської етики. Дисциплінованість визначається як звичай, уміння дотримуватися дисципліни, а дисциплінований - такий, що незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки, організований, витриманий, здійснює свою діяльність на засадах твердої дисципліни.
Таким чином, саме порушення прокурором вимог щодо доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості можна кваліфікувати як грубе порушення вимог статті 16 Кодексу етики.
Згідно зі статтею 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
У Коментарі до вказаної статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів роз'яснено, що наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора.
Цей обов'язок випливає зі змісту:
- ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;
- ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», за якими прокурор зобов'язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури;
- ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції», за якою особи, на яких поширюється дія цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Крім того, положення Рекомендацій Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи (п. 24), передбачають, що при виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні:
- справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції;
- поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства.
Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та виклад основних обов'язків та прав прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.
Отже, виконання вимог цієї статті Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, який є профільним нормативно-правовим актом, є прямим обов'язком кожного прокурора так само, як і обізнаність з положеннями цього Кодексу.
У протилежному випадку поведінка прокурора підриває авторитет як самого прокурора, так і органів прокуратури та держави в цілому. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.
Так, під час службового розслідування вивчено відеосюжет Публікації, відеозаписи зовнішніх та внутрішніх камер спостереження у фойє Офісу Генерального прокурора, інформацію з системи реєстрації входу-виходу працівників та відвідувачів, відібрано пояснення зазначених прокурорів. Зокрема, встановлено, що прокурорами, зокрема і позивачем, отримано від сторонніх осіб речі, що мають ознаки подарунків. Зазначено, що слідчий поліції ОСОБА_20 з паперовим пакетом чорного кольору з символікою НП України зайшов до будівлі ОГП та відповідно до камер фойє передав пакет прокурору ОСОБА_1 .
Позивач у поясненнях до КДКП наголошував, що він, як старший групи прокурорів здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023000000001220, у якому слідчий НПУ ОСОБА_20 за попередньою домовленістю мав привезти йому проект запиту про міжнародно-правову допомогу з відповідними додатками. 01.12.2023 приблизно о 12 год. йому телефонував ОСОБА_20 і повідомив, що чекає його з матеріалами в кримінальному провадженні у фойє будівлі ОГП. З метою отримання вказаних документів ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_21 , який віддав йому матеріали у паперовому пакеті прямокутної форми з написом «Головне слідче управління Національної поліції України». Вони деякий час переговорили з питань розслідування цього кримінального провадження, після чого ОСОБА_1 повернувся до робочого кабінету. 01.12.2023 жодних подарунків від слідчого ОСОБА_20 чи будь-кого іншого не отримував.
Вказав, що за результатами службового розслідування зазначено про встановлення в його діях наявності ознак дисциплінарного проступку. Однак, у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які докази на підтвердження отримання ним будь-яких предметів, що відповідають визначенню «подарунок». Жодних підтверджень того, що отриманий ним від слідчого паперовий пакет містив речі, що підпадають під вищевказане визначення у дисциплінарній скарзі не міститься. Висновок службового розслідування є лише припущенням щодо можливого скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, тому не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Слідчий НПУ ОСОБА_20 підтвердив пояснення прокурора ОСОБА_1 та зазначив, що будь-яких подарунків 01.12.2023 йому не надавав.
Як зазначено у оскаржуваному рішенні, Комісією не встановлено фактів отримання прокурорами ОСОБА_1 , прокурорами ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , подарунків, як і не встановлено достеменно зміст отриманих ними пакетів.
Незважаючи на очевидний характер порушень, Комісія вважає, що прокурори проявили нещирість та намагаючись уникнути відповідальності у поясненнях свою вину не визнали.
Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить правової оцінки наданих позивачем доказів на підтвердження щирості та правдивості наданих пояснень.
Суд зауважує, що Законом №1697-VII встановлено дев'ять підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
З точки зору рівня визначеності змісту, єдиною нормою, яка безпосередньо відсилає до правил Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, є положення п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону. Це систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Разом з тим, недотримання правил прокурорської етики може стати підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за правопорушення з іншим юридичним складом, зокрема, за:
- вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону);
- втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення (п. 8 ч. 1 ст. 43 Закону);
- публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості (п. 9 ч. 1 ст. 43 Закону).
Крім того, у розділі II Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів викладено основні вимоги до професійної поведінки прокурора і вони майже відтворюють зміст загальних обов'язків прокурора, наведених у ст. 19 Закону, спеціальних актах законодавства у сфері запобігання корупції та іншого законодавства. Така подібність випливає із засад діяльності прокуратури (ст. 3 Закону) та основних принципів професійної етики прокурорів (ст. 4 Кодексу).
Це означає, що в основу будь-якої процесуальної діяльності прокурора, поведінки на службі та за її межами закладено морально-етичні норми. Їх недотримання може одночасно порушувати як вимоги законів, так і Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Для належної кваліфікації правопорушень слід виходити з того, що стосовно до Кодексу закони мають вищу юридичну силу, а отже, діяння перевіряється у першу чергу на предмет відповідності нормативному акту саме цього рівня.
Суд враховує, що п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону №1697-VII щодо інших її пунктів є загальним і бланкетним за змістом.
Таким чином, притягнути прокурора лише за порушення правил прокурорської етики можливо у разі, коли діяння не охоплюється складом спеціальної норми. Разом з тим таке порушення та порушення, передбачене спеціальною нормою, можуть кваліфікуватися за сукупністю, тобто за різними пунктами ч. 1 ст. 43 Закону.
Суд зауважує, що поширення публікації «На «дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято дійсно викликало негативний суспільний резонанс.
Поряд з цим, зазначені обставини не звільняють відповідачів від обов'язку кваліфікувати діяння в розрізі надання правової оцінки діям кожного прокурора, який був встановлений на відео, окремо.
У даному випадку встановлені КДКП обставини подій, що відбувалися 1 грудня 2023 року за участю прокурора ОСОБА_1 , не можуть бути достатньо обґрунтованими для висновку про наявність у діях останнього ознак дисциплінарного проступку саме за грубе порушення статей 11, 16 та 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77 дп-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарне стягнення у виді догани на прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 (пункт 1.5) підлягають задоволенню.
Як наслідок, підлягає задоволенню похідна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора № 33-дц від 05.07.2024 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зокрема, суд зауважує, що посилання позивача на порушення податкового орагну правових норм при викладенні висновків акту перевірки, складанні податкових повідомлень-рішень та аргументи щодо недотримання строків податковим органом при направленні запитів окремо не оцінювались, оскільки вони не є значимими в розрізі вагомості обґрунтувань та підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Відтак, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу - задовольнити.
Визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19 червня 2024 року № 77 дп-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 (пункт 1.5).
Визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 33-дц від 05.07.2024 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 81Б, ідентифікаційний код 41356563) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 26 січня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.