26 січня 2026 року м. Київ справа №320/41234/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанова П.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агромонтажбуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство «Агромонтажбуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2024р. №21063/0406 про нарахування штрафних санкцій в сумі 21 074,29 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням до нього неправомірно застосовано штрафні санкції, з огляду на те, що у нього відсутні несплачені узгоджені суми грошових зобов'язань, враховуючи той факт, що ППР по якому, на думку відповідача має місце несвоєчасна сплата, оскаржено позивачем у судовому порядку, а грошові зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ сплачені своєчасно і у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань, що мало наслідком застосування до нього штрафних санкцій спірним податковим повідомлення-рішенням.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд здійснити розгляд справи за участі представника відповідача, з приводу чого суд зазначає таке.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано заявлене клопотання про розгляд справи за участі представника ГУ ДПС у Київській області.
Суд наголошує, що лише наявність в учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання.
В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії.
З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов'язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися.
Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов'язкового проведення судового засідання для встановлення об'єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, Приватне підприємство «АГРОМОНТАЖБУД», код ЄДРПОУ 43395541, місцезнаходження: Україна, 09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85-А, зареєстроване в якості юридичної особи, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис 05.06.2023 № 10035311070002009868, перебуває на податковому обліку в Головного управління ДПС у Київській області (Білоцерковська ДПІ).
Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ПП «АГРОМОНТАЖБУД» за результатом чого складено акт перевірки від 29.03.2024 № 19072/10-36-04-04/43395541, у висновках якого зазначено про встановлення порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, чим порушено вимоги п. 50.1 ст.50, п. 57.3 ст.57, п. 57.1 ст.57, п. 203.2 ст.203 ПКУ. Вказаний Акт було направлено позивачу за його податковою адресою, про що свідчить корінець рекомендованого повідомлення про вручення, наявний у матеріалах справи.
На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2024 № 21063/04063, яким до позивача на підставі статті 124 ПК України застосовано штрафні санкцій в розмірі 5%, 10% на загальну суму 334314,29 грн за затримку на 45, 24, 28, 73, 28, 61, 35 к.д. сплати узгоджених сум грошових зобов'язань та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 21 074, 29 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За правилами підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Положення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.
Судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу наступну податкову звітність:
податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2023 року, яка згідно квитанції №2 зареєстрована 19.09.2023 за №9242701209; сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті згідно цієї податкової декларації, становить 154 112 грн;
податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2023 року, яка згідно квитанції №2 зареєстрована 19.10.2023 за №9276817775; сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті згідно цієї податкової декларації, становить 185 371 грн.
податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2023 року, яка згідно квитанції №2 зареєстрована 20.11.2023 за №9313701002; сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті згідно цієї податкової декларації, становить 22 469 грн;
податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2023 року, яка згідно квитанції №2 зареєстрована 19.12.2023 за № 9345445395; сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті згідно цієї податкової декларації, становить 114 818 грн;
податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2023 року, яка згідно квитанції №2 зареєстрована 17.01.2024 за № 9374390342; сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті згідно цієї податкової декларації, становить 89 790 грн.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем поповнено власний електронний рахунок наступним чином: платіжною інструкцією від 26.09.2023 №936 на суму 154 112,00 грн; платіжною інструкцією від 30.10.2023 №1094 на суму 36 000,00 грн; платіжною інструкцією від 27.10.2023 №1088 на суму 150 000,00 грн; платіжною інструкцією від 27.11.2023 №1176 на суму 22 500,00 грн; платіжною інструкцією від 29.12.2023 №1236 на суму 30 000,00 грн; платіжною інструкцією від 29.12.2023 №1235 на суму 61 000,00 грн; платіжною інструкцією від 04.01.2024 №1 на суму 24 000,00 грн; платіжною інструкцією від 30.01.2024 №75 на суму 90 000,00 грн.
Кошти було зараховано в СЕА ПДВ без затримок, та списано відповідним чином, що підтверджується витягом з Електронного кабінету ПП «Агромонтажбуд».
Разом із цим, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ПП «АГРОМОНТАЖБУД» за результатом чого складено акт перевірки від 29.03.2024 № 19072/10-36-04-04/43395541, у висновках якого зазначено про встановлення порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, чим порушено вимоги п. 50.1 ст.50, п. 57.3 ст.57, п. 57.1 ст.57, п. 203.2 ст.203 ПКУ.
Згідно підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до абз. 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно акту перевірки, судом встановлено, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2024 № 21063/0406, яким до позивача на підставі ст.124 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкцій в розмірі 5% та 10% на загальну суму 21074,29 грн за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по:
податковій декларації від 17.01.2024 № 9374390342 граничний термін сплати узгодженої суми - 30.01.2024 фактична сплата - 15.03.2024 сума 26080,24 грн, 45 днів затримки;
податковій декларації від 19.02.2024 № 9033299667 граничний термін сплати узгодженої суми - 01.03.2024, фактична сплата - 25.03.2024 сума грошового зобов'язання 15180 грн, 24 дні затримки;
податковій декларації від 19.02.2024 № 9033299667 граничний термін сплати узгодженої суми - 01.03.2024, фактична сплата - 25.03.2024 сума грошового зобов'язання 44833,09 грн, 24 дні затримки;
податковій декларації від 19.12.2023 №9345445395 граничний термін сплати узгодженої суми 02.01.2024, фактична сплата - 30.01.2024 сума грошового зобов'язання 66585,7 грн, 28 днів затримки;
податковій декларації від 19.12.2023 №9345445395 граничний термін сплати узгодженої суми - 02.01.2024, фактична сплата - 15.03.2024 сума грошового зобов'язання 38622, 3 грн, 73 дні затримки;
податковій декларації від 19.12.2023 №9345445395 граничний термін сплати узгодженої суми 02.01.2024, фактична сплата - 30.01.2024, сума грошового зобов'язання 9610 грн, 28 днів затримки;
податкової декларації від 20.11.2023 № 9313701002 граничний термін сплати узгодженої суми - 30.11.2023, фактична сплата - 30.01.2024, сума грошового зобов'язання 12075,05 грн, 61 день затримки;
податкової декларації від 20.11.2023 № 9313701002 граничний термін сплати узгодженої суми - 30.11.2023, фактична сплата - 04.01.2024 сума грошового зобов'язання 10393,95 грн, 35 днів затримки,
уточнюючого розрахунку 28.09.2023 № 9252395340 граничний термін сплати узгодженої суми 29.09.2023, фактична сплата - 29.09.2023, узгоджена суму грошового зобов'язання 66819,86 грн, 1 день затримки,; уточнюючий розрахунок від 28.09.2023 № 9252395340 граничний термін сплати узгодженої суми 29.09.2023, фактична сплата - 29.09.202, узгоджена сума грошового зобов'язання 441141 день, 1 день затримки.
Інших відомостей, зокрема, щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по ППР, про яке зазначає позивач розрахунок до податкового повідомлення-рішення та акт перевірки не містить.
Разом із цим, на підставі пояснень сторін, підтвердженими, зокрема, відомостями з ІКП позивача, станом на з 08.03.2023 за платежем «податок на додану вартість» ПП «Агромонтажбуд» обліковувалась недоїмка з ПДВ у розмірі 136 909,67 грн., з огляду на несплату підприємством грошового зобов'язання, у тому числі, за податковим повідомленням-рішенням № 203/0406 від 04.01.2023, яке набуло статусу узгодженого.
З огляду на наявність податкового боргу, платежі ПП «Агромонтажбуд», направлені на сплату поточних зобов'язань по податкових деклараціях були спрямовані контролюючим, відповідно до приписів ч.1 п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Слід зауважити, що, станом на час формування спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 25.04.2024 №21063/0406, повідомлення-рішення № 203/0406 від 04.01.2023, хоча й було чинним, в той же час штрафна санкція за цим ППР, за наслідком відкриття провадження у справі № 320/33226/23 з 03 жовтня 2023 року не могла вважатись узгодженим грошовим зобов'язанням, тому скеровуючи платежі в рахунок погашення податкового боргу за цим повідомленням-рішенням відповідач діяв неправомірно.
Судом встановлено, що контролюючим органом притягнено позивача до відповідальності на підставі приписів п. 124. 1 статті 124 Податкового кодексу України
Пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.
Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, судом встановлено, що позивач своєчасно оскаржив податкове повідомлення-рішення № 203/0406 від 04.01.2023 та, поряд з цим своєчасно виконував обов'язок щодо сплати грошових зобов'язань через СЕА ПДВ, тоді як, контролюючим органом протиправно зараховувались такі платежі в рахунок погашення податкового боргу, який, у свою чергу неправомірно відображено в ІКП позивача, відповідно, нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення строків сплати самостійно визначених грошових зобов'язань позивача є протиправним.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наявні докази у справі, судом встановлено, що позивачем самостійно обчислено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зазначених вище податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках та сплачено відповідні податкові зобов'язання з ПДВ у строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача в частині протиправності спірних податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафу за порушення позивачем строку сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість від 25.04.2024 №21063/0406 в сумі 21 074,29 гривень.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та .доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 06.06.2024 № 482.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «Агромонтажбуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2024 року №21063/0406 про нарахування штрафних санкцій в сумі 21 074,29 гривень.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Агромонтажбуд» (код ЄДРПОУ 43395541, місцезнаходження: Україна, 09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85-А) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго 5-А, код ЄДРПОУ: 44096797).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 26 січня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.