23 січня 2026 року справа №320/17264/25
Київський окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛТОН" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «СЕЛТОН» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві з вимогами скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2024, що прийняті ГУ ДПС у м. Києві:
- №14702624022 в частині несплати - зменшити суму несплати до 206383,05 грн., та застосувати штраф в розмірі 10%;
- №14702724022 в частині несвоєчасної сплати суму 4290906,92 грн. зменшити до 1733636,33 грн. та застосувати штрафну санкцію 10%;
- №14702824022 повністю;
- №14702924022 повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем усунуто недоліки шляхом надання платіжної інструкції №14891 на суму 30280,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року відкрито адміністративне провадження за правилами загального позовного провадження.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Позивачем помилково, в платіжних дорученнях №7171 від 02.08.22; №7187 від 05.08.22; №7189 від 04.08.22; №7172 від 02.08.22; №7187 від 04.08.22; №7229 від 08.08.22; №7234 від 09.08.22 на сплату цих податків в полі «Призначення платежу» ним був вказаний ідентифікаційний код ні ТОВ «СЕЛТОН», а код ТОВ «МС БМУ № 87 «АНТИСЕПТИК». Дана помилка не призвела до несплати грошових зобов'язань.
Відповідач не погодившись з доводами викладеними у позовній заяві та подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Протокольною ухвалою суду від 11.12.2025 поновлено розгляд даної справи.
Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, валютного законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.06.2024.
За результатами перевірки складено Акт перевірки №119506/Ж5/26-15-07 01-06-20/32556556 від 12.11.2024 (далі - Акт) в якому зафіксовано наступні порушення:
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб загальну суму 10 633 214,76 грн. (в тому числі 2020 рік в сумі 10 732,92 грн., 2021 рік в сумі 2 299 462,33 грн., 2022 рік в сумі 1 902 399,55 грн., 2023 рік в сумі 3 737 652,51 грн., 2024 рік в сумі 2 697 278,01 грн.) та не сплати (не перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету за травень 2024 року в сумі 836 383,05 грн.
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.6. п. 168 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету військового збору на загальну суму 1 642 204,96 грн. (в т.ч.: за 2021 рік -220 735,85 грн., за 2022 рік - 395 594,24 грн., за 2023 рік - 681 218,65 грн., 2024 рік - 344 656,22 грн.) та не сплати (не перерахування) військового збору за травень 2024 року в сумі 116 650,74 грн..
За результатами перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкові повідомлення рішення, зокрема, від 30.12.2024:
- №14702624022 форма «Д» яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням -836 383,05 грн., за штрафною санкцією у розмірі 209 095,76 грн.;
- №14702724022 форма «Д» яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафною санкцією у розмірі 1902 858,96 грн.;
- №14702824022 форма «Д» яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням - 116 650,74 грн., за штрафною санкцією у розмірі 29 162,69 грн.;
- №14702924022 форма «Д» яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за штрафною санкцією у розмірі 296 324,10 грн.
ТОВ «СЕЛТОН», не погодившись з висновками пунктів 4 та 6 Акту перевірки, подав до ДПС України скаргу в який просив переглянути висновки щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору,
Державна податкова служба України розглянула скаргу ТОВ «СЕЛТОН» від 13.01.2025 №34 (вх. ДПС №1799/6 від 14.01.2025) на податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.12.2024 № 14702624022, №14702724022, №14702824022, №14702924022, та винесла Рішення №7132/6/99-00-06-01-02-06 від 13.03.2025 року про залишення без змін ППР Головного ДПС у м. Києві від 30.12.2024 №14702624022, №14702724022, №14702824022, №14702924022, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до положень пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це, зокрема, юридичні особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з п. 18.2 ст. 18 ПК України податкові агенти прирівнюються до платників податку мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків;. Статтею 16 ПК України встановлені обов'язки платників податків, до яких відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 відноситься сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу;
Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок на доходи фізичних осіб сплачується перераховується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, (пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України).
Відповідно до положень пункту 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 161.1.1 пункту 161 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 161.1.5 пункту 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.
Статтею 1251 ПК України встановлено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.
Згідно з п. 1251.1 ст. 1251 ПК України не нарахування та/або неутримання, та/ або несплата, (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків, платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає Нарахуванню та/або сплаті до бюджету. 1251.2. Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідно до п. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордонові).
Пунктом 231 ст. 1 Бюджетного кодексу України визначено, що єдиний казначейський рахунок - рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику - у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (включаючи кошти, зараховані на єдиний рахунок). При цьому, термін "єдиний рахунок" вживається в цьому Кодексі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Так, згідно з п. 351.1 ст. 351 ПК України єдиний рахунок - це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених цим Кодексом, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Також, відповідно до п. 351.З ст. 351 ПК України з початком використання єдиного рахунку платник податків зобов'язаний здійснювати сплату грошових зобов'язань та/ або податкового боргу з податків та зборів, єдиного внеску, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, через єдиний рахунок, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 351.1 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач здійснював сплату роялті на користь ОСОБА_1 . Сума роялті є базою оподаткування для податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).
Згідно з п. 171.1. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання податкового обов'язку Позивачем здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору до державного бюджету України на підставі наступних платіжних доручень №7171 від 02.08.22; №7187 від 05.08.22; №7189 від 04.08.22; №7172 від 02.08.22; №7187 від 04.08.22; №7229 від 08.08.22; №7234 від 09.08.22.
При досліджені платіжних дорученнях судом встановлено, що в платіжних дорученнях №7171 від 02.08.22; №7187 від 05.08.22; №7189 від 04.08.22; №7172 від 02.08.22; №7187 від 04.08.22; №7229 від 08.08.22; №7234 від 09.08.22 на сплату податків в полі «Призначення платежу» Позивачем був вказаний ідентифікаційний код ні ТОВ «СЕЛТОН», а код ТОВ «МС БМУ № 87 «АНТИСЕПТИК».
Таким чином, податковий орган вважає, що Позивачем не здійснено сплату грошових зобов'язань, оскільки кошти були зараховані в інтегровану картку платника, а саме ТОВ «МС БМУ № 87 «АНТИСЕПТИК».
З вказаних вище платіжних доручень вбачається, що обов'язкові реквізити платіжного доручення: назва платника, ідентифікаційний код, рахунок платника, бюджетний рахунок для зарахування податку та інші обов'язкові реквізити вказано вірно - платником є ТОВ «Селтон».
Тобто, у зв'язку з помилковим зазначенням ТОВ «Селтон» в платіжних дорученнях зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у графі «Призначення платежу» коду ТОВ «Антисептик» (хоча всі обов'язкові реквізити вказано вірно), ці платіжні доручення автоматично зараховані на ІКП ТОВ «МС БМУ № 87 «АНТИСЕПТИК» (01264540), оскільки розподіл в інтегровану картку платника податків відбувається по графі «призначення платежу».
Сторонами не заперечується, що Позивач в повному обсязі здійснив сплату грошових зобов'язань по даних операціях, тобто Державний бюджет України кошти в повному розмірі.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1. ст. 38 ПК України).
Відповідно до п. 37.3 ст. 37 ПК України підставою для припинення податкового обов'язку, є його виконання.
В пункті 9.3. ст. 9 ПК України вказано, що зарахування загальнодержавних податків і зборів у Державні та місцеві бюджеті здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Згідно з абзацом 2 п. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У відповідності до ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до абзацу 10 пункту 2.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43 у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства: ведуть бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету відповідно до законодавства.
Бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету (далі рахунки за надходженнями) відкриваються на балансі Казначейства України та Головних управлінь Казначейства відповідно до законодавства (п.2.3. Порядку №43).
План рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203. Указана сукупність рахунків складає єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України. Таким чином, будь-який податок, що надійшов до бюджету, відбивається на відповідному балансовому рахунку незалежно від того, на який аналітичний рахунок він був сплачений.
Згідно із частиною п'ятою статті 45, частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу України податки/збори вважаються зарахованими до державного/місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Єдиний казначейський рахунок- це рахунок, відкритий Казначейству України в НБУ на якому консолідуються, зокрема, кошти державного/місцевого бюджету.
Згідно з п. 351.1 ст. 351 ПК України єдиний рахунок - це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених цим Кодексом, єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 351.3 ст. 351 ПК України з початком використання єдиного рахунку "платник податків зобов'язаний здійснювати сплату грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, єдиного внеску, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, через єдиний рахунок, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 351.1 цієї статті.
У разі порушення положень, визначених абзацом першим цього пункту, кошти, сплачені таким платником податку на інші рахунки , відкриті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, єдиного внеску, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, вважаються помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями .
Для перерахування коштів, що надходять на єдиний рахунок, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно, крім вихідних, святкових та неробочих днів, формує, підписує та надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зведений реєстр платежів з єдиного рахунку із зазначенням платіжних реквізитів отримувачів коштів та іншої інформації відповідно до законодавства (п. 351.4 ст. 351 ПК України).
Згідно п. 351.7 ст. 351 ПК України при формуванні Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків з метою визначення одержувачів платежів з коштів, що надходять на єдиний рахунок, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, використовує інформацію про одержувача платежу, зазначену платником податків у відповідній платіжній інструкції на зарахування коштів на єдиний рахунок. Якщо одержувачів декілька, також враховується інформація про розподіл коштів між ними, у разі її зазначення.
У разі виявлення помилок чи розбіжностей у зазначеній платником податків інформації у платіжній інструкції на зарахування коштів на єдиний рахунок, внаслідок чого центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не може визначити належність платежу відповідному одержувачу, сума такого платежу (його частина) не включається до Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків та вважається помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями. При цьому платнику податків у день формування Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків надсилається повідомлення в електронний кабінет про виявлені помилки чи розбіжності.
Відповідно до п. 351.8 ст. 351 ПК України суми помилково та/або надміру сплачених платником податків грошових зобов'язань (зобов'язань з, єдиного внеску) і пені, за даними контролюючого органу, вважаються коштами, що надійшли на єдиний рахунок, і враховуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, при формуванні Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків на дату формування такого Реєстру. Положення цього пункту не позбавляють платника податків права на повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов'язань і пені у порядку, визначеному статтею 43 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених статтею 35 ї цього Кодексу.
Підставою для висновків контролюючого органу стала допущена помилка в полі "Призначення платежу" платіжного доручення на сплату грошового зобов'язання платника зазначено код ЄДРПОУ ТОВ «Антисептик» замість коду ЄДРПОУ ТОВ «Селтон». Проте, згідно ст. 351 ПК України помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями вважаються кошти, сплачені платником податку на інші рахунки.
Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, де зазчанено, що крім того, колегія суддів зазначає, що зазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд також і у справах №203/2661/17 (постанова від 27.02.2018), №826/1/16 (постанова від 12.06.2018), №821/1897/17 (постанова від 14.08.2018), №804/5320/13-а (постанова від 29.08.2018), №802/1316/16-а (постанова від 04.12.2018), №813/1346/18 (постанова від 24.01.2019), № 808/3455/15 (постанова від 02.06.2020), №802/25/18-а (постанова від 23.12.2020), №120/4760/18-а (постанова від 21.07.2022), №640/18452/18 (постанова від 17.11.2022).
Такі висновки Верховний Суд зробив хоч і не у подібних правовідносинах, однак застосовані у зазначених справах підходи за своїм змістом є універсальними, тому можуть бути враховані і під час вирішення справи, яка розглядається.
Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку, що невірне зазначення коду ЄДРПОУ у графі «призначення платежу» в платіжних дорученнях № №7171 від 02.08.22; №7187 від 05.08.22; №7189 від 04.08.22; №7172 від 02.08.22; №7187 від 04.08.22; №7229 від 08.08.22; №7234 від 09.08.22 не може слугувати підставою для висновків про несплату/несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки Позивачем здійснено дії з метою виконання податкового обов'язку, Державний бюджет отримав кошти, інший висновок призведе до «правового пуризму».
Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Зазначений підхід підлягає застосуванню й під час оцінки адміністративним судом рішень суб'єктів владних повноважень, виходячи із конкретних обставин тієї чи іншої судової справи. «Правовий пуризм» означає надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що сума несплати основного зобов'язання по ПДФО становить 206 383,05 грн. (836 383,05 грн. - сума, яка мала бути сплачена. Відповідно до платіжних доручень №7171 від 02.08.2022 на суму 486 000,00 грн.; №7187 від 05.08.2022 на сум у 100 000,00 грн.; №7189 від 04.08.2022 на суму 44 000,000 грн.. було сплачено 630 000 грн.).
Щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач стверджує, про несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору. З метою встановлення обставин справи, судом досліджено дані по оборотно-сальдових відомостях, а саме К-т 661 «Розрахунки зa заробітною платою», 663 «Розрахунки за iншими виплатами» та Д-т 6411 «Розрахунки за податками (ПДФО, військовий збір)».
Суд зазначає, що відповідно до даних рахунків, позивачем 01.06.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 640324,09 грн., по Д-т 6411 30.06.2022 перераховано 2097850,00 грн., сума несвоєчасної сплати 282 055,10 грн.; 01.07.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 378000,00 грн, по Д-т 6411 31.07.2022 перераховано 583285,57 грн.; 01.08.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 936000,00 грн, по Д-т 6411 31.08.2022 перераховано 1135660,00 грн.; 01.09.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 1275691,14 грн, по Д-т 6411 30.09.2022 перераховано 1626031,14 грн.; 01.10.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 403200,00 грн, по Д-т 6411 31.10.2022 перераховано 403200,00,00 грн.; 01.11.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 100000,00 грн, по Д-т 6411 30.11.2022 перераховано 0,00 грн.; 01.12.2022 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 1396800,00грн, по Д-т 6411 31.12.2022 перераховано 1396800,00 грн.; 01.01.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 1548907,56 грн, по Д-т 6411 31.01.2023 перераховано 1548907,56 грн.; 01.02.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 607500,00 грн, по Д-т 6411 28.02.2023 перераховано 607500,00 грн., сума несвоєчасної сплати 120 055,10 грн.; 01.03.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 9000,00 грн, по Д-т 6411 31.03.2023 перераховано 90000 грн.; 01.04.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 423000,00 грн., по Д-т 6411 30.04.2023 перераховано 423000,00 грн.; 01.05.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 578700,00 грн, по Д-т 6411 31.05.2023 перераховано 578700,00 грн., сума несвоєчасної сплати 111 055,10 грн.; 01.06.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 99000 грн, по Д-т 6411 30.06.2023 перераховано 99000 грн.; 01.07.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 1738800 грн, по Д-т 6411 31.07.2023 перераховано 613000 грн.., сума несвоєчасної сплати 210 855,10 грн.; 01.08.2023 року нараховано по К-т 661, 663 суму у розмірі 383109,18 грн, по Д-т 641ахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
инятком установ України, які функціонують за кордонові).gular???? ? тійськеєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.џu?u>rxllЃЃu>lЃxlrЃ>{l'>Ѓurl?ЃЃx>ЃxЃxЃЃ>Ѓl>Ѓl>'Ѓ>Ѓl>ЃxuЃu'ЃЃB?>lr>
З податкових повідомлень-рішень вбачається, що за несвоєчасну сплату/несплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, Відповідачем застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%
Згідно з п. 1251.1 ст. 1251 ПК України не нарахування та/або неутримання, та/або несплата, (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків, платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. 1251.2. Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Тобто, Відповідач вважає, що дані дії були вчинені умисно.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.
При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Ця позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові від 23.12.2025 по справі № 440/15330/23.
Оскільки ні в акті перевірки, а ні в спірному податковому повідомленні-рішенні не зазначено жодної обставини для додаткової кваліфікації дій платника податків, як вчинені умисно, Суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині застосування норми п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25 %, замість належного застосування п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України, яким передбачено 10 % штрафу від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Суд зазначає, що ГУ ДПС не доведено жодного умислу, не надано жодних доказів, що дані дії були вчинені умисно, проте доведення умислу повною мірою покладається на контролюючий орган і в разі його недоведення, застосування штрафної санкції в розмірі 25% суперечить чинному законодавсту. Враховуючи недоведеність умислу зі строни, суд вважає за необхідне застосувати до ТОВ «Селтон» штрафну санкцію в розмірі 10%.
Отже, розмір штрафної санкції, який підлягає застосуванню щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб становить 173 363, 63 грн.
Судом не встановлено факту несплати чи несвоєчасної сплати військового збору. Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 30.12.2024 №14702824022 та №14702924022 підлягають повному скасуванню.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 14891 від 17.04.2025.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 30280, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовільнити.
2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 30.12.2024 № №14702824022, №14702924022.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2024 №14702624022 в частині грошового зобов'язання в сумі 630000,00 грн. та штрафної санкції 188457,46 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2024 року №14702724022 в сумі 1729495,33 грн.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТОН» понесені останнім судові витрати у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.