26 січня 2026 року м. Київ справа №320/49575/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянув у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення та виплати з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану" від 03.01.2025 № 1 та без урахування індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати з 01.03.2025 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру із урахуванням індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану" від 03.01.2025 № 1.
В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача, які полягають в обчисленні та виплаті пенсії позивачу у неповному розмірі, шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 та без урахування індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.10.2025 року.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 31.10.2025.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-XI.
Відповідно до розрахунку пенсії позивача, розмір пенсії з надбавками складає 87824,69 грн., виплачується з пониженням на 52599.02 грн., згідно ПКМУ №1 від 03.01.2025 35225.67.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати з 01.01.2025 пенсії з обмеженням максимального розміру та з урахування понижуючих коефіцієнтів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З 01.03.2025 року Відповідачем пенсію позивачу було обраховано та виплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту на підставі статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1.
Розмір пенсії з надбавками складав 87824,69 грн., однак нарахована пенсія з 01.03.2025 у сумі 35225,67 грн.
Позивач звернувся із заявою щодо перерахунку і виплати пенсії в повному розмірі, без застосування до суми, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для осіб які втратили працездатність, коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2025 року №1, однак Відповідач відмовив у здійсненні перерахунку.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закон №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. (ст.50 Закону №796-ХІІ).
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім цього, згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI частину 3 статті 67 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р (II)/2024 у справі щодо гарантованого рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 вищезазначені приписи втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями.
Суд зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про прокуратуру», а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Враховуючи зазначене, а також численні висновки Конституційного Суду України, суд вважає, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 є протиправним, відповідно право позивача на належний розмір пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення та виплати пенсії позивачу у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 та без урахування індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати з 01.03.2025 року пенсію позивачу без обмеження максимального розміру із урахуванням індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, та без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що при зверненні до суду позивач не сплачував судовий збір внаслідок наявних у нього пільг, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 42098368) щодо виплати нарахованого розміру пенсії щодо обчислення та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 та без урахування індексації передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 42098368) нарахувати та виплатити з 01.03.2025 року пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження максимальним розміром із урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2026.
Суддя Панченко Н.Д.