про повернення позовної заяви
26 січня 2026 року № 320/35668/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 у 2022, 2023, 2024 роках;
-Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року;
-Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок (індексацію) моєї пенсії на 01.03.2022, на 01.03.2023 та на 01.03.3024 року у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а саме:
а) на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту І постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»,
б) на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»,
в) на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
-Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 ухвалено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
19.08.2025 на адресу суду надійшло письмове клопотання ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі суду про залишення без руху.
Таким чином, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 ухвалено виправити описку, допущену в резолютивній частині ухвали суду та вважати правильно зазначеним: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху. Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків. У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами».
Ухвалено продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що станом на 17.10.2025 ухвала про залишення позову без руху (із виправленням описки) не була виконана, що позбавляє можливості суду відкрити провадження у справі.
Водночас, на адресу Київського окружного адміністративного суду 10.10.2025 надіслано письмове клопотання ОСОБА_1 .
Із змісту поданого клопотання вбачається, що у серпні 2025 року позивач отримав копію ухвали суду від 15 липня 2025 року у справі № 320/35668/25 про залишення позовної заяви без руху. Документ складався з п'яти прошитих і скріплених печаткою аркушів. Під час ознайомлення позивач виявив технічні помилки: аркуші № 3- 5 стосувалися іншої особи - ОСОБА_2 . Разом з ухвалою надійшов супровідний лист від 17 липня 2025 року, у якому помилково зазначалося, що йдеться про «ухвалу про відкриття спрощеного провадження». Це свідчить про наявність технічних помилок і плутанини під час оформлення матеріалів справи. З метою усунення недоліків 03 серпня 2025 року позивач направив до суду письмове звернення, на яке відповіді не отримав. Згодом, 30 вересня 2025 року, він отримав ухвалу суду від 29 серпня 2025 року про виправлення описки в резолютивній частині ухвали від 15 липня 2025 року.
Суд встановив, що позивач повторно просить: виправити технічні помилки в ухвалах від 15 липня та 29 серпня 2025 року не лише в резолютивній, а й у мотивувальній частині, з повним переліком виявлених неточностей; надіслати на його адресу повний текст ухвали з усіма виправленнями; надати новий строк для усунення недоліків.
Позивач також звертає увагу, що під час складання ухвали від 15 липня 2025 року суд не врахував пояснення, наведені у розділі позовної заяви «Стосовно відрахування шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України». У цьому розділі позивач навів обґрунтовані причини пропуску строку та просив суд поновити процесуальні строки (пункти 2 і 3 прохальної частини позову). Отже, твердження суду про відсутність відповідних пояснень і доказів є помилковим.
Суд, проаналізувавши доводи, наведені позивачем у його заяві, зазначає наступне.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, при цьому у тексті ухвали чітко та однозначно визначено недоліки, які позивач повинен був усунути у встановлений судом строк.
Зі змісту ухвали вбачається, що вона стосувалася саме позивача ОСОБА_1 , тобто була постановлена у межах відповідної справи.
Водночас саме у резолютивній частині ухвали було допущено технічну помилку, яку у подальшому виправлено судом ухвалою від 29 серпня 2025 року про виправлення описки, складеною належним чином. Виправлення здійснено належним чином, текст ухвали складено коректно, тому підстав для повторного виправлення в її мотивувальній частині суд не вбачає.
Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що суд не врахував пояснення, наведені у розділі позовної заяви «Стосовно відрахування шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України», суд зазначає, що такі пояснення були враховані при постановленні ухвали від 15 липня 2025 року.
Водночас суд повторно наголошує, що до первинної редакції позовної заяви не було додано окремого клопотання про поновлення процесуального строку, як це передбачено статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Разом із цим позивач повторно просить: - виправити технічні помилки в ухвалах від 15 липня та 29 серпня 2025 року не лише в резолютивній, а й у мотивувальній частині; - надіслати на його адресу повний текст ухвали з усіма виправленнями; - надати новий строк для усунення недоліків.
Однак, суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог.
Доцільно вказати, що згідно з копією трекінгу АТ «УКРПОШТА» (поштове відправлення № 0601195034552), встановлено, що 30.09.2025 поштове відправлення (із ухвалою про виправлення описки та продовження процесуального строку) було вручено одержувачу - ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року продовжено строк на усунення недоліків.
Відповідно до копії трекінгу АТ «УКРПОШТА» (поштове відправлення № R067025801722) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, встановлено, що 13.11.2025 поштове відправлення (із ухвалою про продовження процесуального строку) було вручено одержувачу - ОСОБА_1 .
Таким чином, надання нового строку для усунення недоліків позовної заяви є безпідставним і розцінюється судом як зловживання процесуальними правами, оскільки позивач мав достатньо часу для виконання ухвали суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та забезпечення своєчасного вчинення ними процесуальних дій.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, стимулює учасників процесу до добросовісного виконання своїх обов'язків, а також обмежує час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після закінчення встановлених строків, за відсутності належного звернення до суду, такі відносини набувають стабільності.
Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише об'єктивно непереборні обставини, які не залежать від волі особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Таким чином, поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, які були пропущені з поважних причин, належним чином підтверджених учасником справи, що у даному випадку відсутнє.
Водночас, суд встановив, що у встановлений ухвалою строк позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини, роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).
Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 26.01.2026 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску не надходило, що може свідчити про втрату правового інтересу до цієї справи.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи обставини, на яких ґрунтуються вимоги, з урахуванням відповідних норм права, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.