23 січня 2026 року справа №320/15122/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служби судової охорони про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ТУ ССО міста Києва та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати ТУ ССО міста Києва та Київській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що з 08.01.2020 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, має спеціальне звання лейтенанта Служби судової охорони та обіймає посаду командира 8 взводу охорони 2 підрозділу охорони. За даними довідок ТУ ССО від 31.10.2023 №544 та від 26.10.2023 №297, а також інформації про грошове забезпечення за період з 01.02.2022 по 30.09.2023, позивачу встановлено посадовий оклад 3440,00 грн, надбавку за особливості проходження служби 4901,00 грн, оклад за спеціальне звання 1004,00 грн та надбавку за стаж 662,00 грн; сукупний дохід за зазначений період склав 349 484,77 грн. Водночас, починаючи з 24.02.2022, позивачу не нараховувалась і не виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 07.07.2022 №793), яка встановлює для співробітників Служби судової охорони додаткову винагороду в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а для тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує відповідні заходи в районах їх здійснення, до 100 000 грн пропорційно часу участі.
Позивач вказує, що виплата додаткової винагороди за постановою №168 здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), однак такі накази керівництвом Центрального органу управління ССО та ТУ ССО у місті Києві та Київській області не видавалися, що підтверджується відповідями на адвокатські запити: листом ТУ ССО від 18.04.2022 №41.06-316 повідомлено про невидачу будь-яких наказів та невиплату додаткової винагороди за березень 2022 року; листом Центрального управління ССО від 09.05.2022 №30/30.06.3-400 повідомлено про відсутність фінансового ресурсу та ненарахування/невиплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 03.05.2022; листом Державної судової адміністрації України від 06.05.2022 №11-3210/22 зазначено про відсутність внутрішніх резервів для перерозподілу видатків; водночас лист Мінфіну від 20.05.2022 №08020-02-7/10304 вказує на наявність невикористаних видатків ДСА на оплату праці за січень-квітень 2022 року у сумі 424,5 млн грн та відсутність пропозицій ДСА щодо перерозподілу асигнувань, а лист Мінфіну від 01.04.2022 №08020-01-2/6914 звертає увагу на ненадання ДСА копій наказів командирів, що підтверджують кількісний склад співробітників ССО для отримання винагороди, та наявність внутрішніх резервів, які могли бути спрямовані на виконання постанови №168. На думку позивача, така бездіяльність суб'єктів владних повноважень унеможливила реалізацію його права на отримання додаткової винагороди, гарантованої актом Кабінету Міністрів України, і є протиправною.
Обґрунтовуючи правову позицію, позивач посилається на статтю 43 Конституції України щодо права на працю та захист права на своєчасне одержання винагороди за працю, статтю 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти в межах повноважень і у спосіб, визначений законом, а також на статтю 161 та статтю 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які визначають статус Служби судової охорони, її фінансування з Державного бюджету та структуру грошового забезпечення співробітників, що включає, зокрема, одноразові та щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Позивач вказує, що постановою КМУ від 03.04.2019 №289 затверджено схеми посадових окладів та визначено, що порядок виплати грошового забезпечення затверджується ДСА України; відповідний Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам ССО затверджено наказом ДСА України від 26.08.2020 №384, який визначає склад грошового забезпечення, порядок і строки його виплати та обмеження щодо періодів, за які виплата не здійснюється. На переконання позивача, додаткова винагорода за постановою №168 є складовою грошового забезпечення (заробітної плати) співробітника ССО, підлягає оподаткуванню як грошове забезпечення (з урахуванням змін постановою №793), та має виплачуватися за місцем проходження служби в межах затверджених фондів оплати праці, що покладає на відповідача обов'язок її нарахувати і виплатити.
Позивач також зазначає, що постанова №168 набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 24.02.2022, а пунктом 3 постанови Мінфіну доручено опрацювати питання збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення її реалізації. Відсутність наказів командирів та невжиття заходів ДСА України щодо перерозподілу бюджетних асигнувань, на думку позивача, не може бути підставою для невиплати встановленої державою винагороди, оскільки держава зобов'язана забезпечити виконання власних нормативно-правових актів, прийнятих в умовах воєнного стану, та гарантувати співробітникам ССО належне грошове забезпечення.
Щодо строку звернення до суду позивач вказує, що керувався положеннями частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, відповідно до яких позови про стягнення належної заробітної плати могли подаватися без обмеження строком. Після ухвалення Верховним Судом 06.04.2023 рішення у зразковій справі №260/3564/22, де враховано зміни до статті 233 КЗпП України щодо встановлення строків звернення, позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку, посилаючись на виправдані очікування щодо виконання державою постанови №168 та на об'єктивні перешкоди, пов'язані з воєнним станом. Позивач також посилається на позицію Верховного Суду (постанова від 29.09.2022 у справі №1912/2) про те, що суворе застосування процесуальних строків під час воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами, і просить суд поновити пропущений строк відповідно до статті 121 КАС України як такий, що пропущений з поважних причин.
Окремо позивач обґрунтовує залучення Служби судової охорони як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки відповідно до Положення про Службу судової охорони (рішення Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1051/0/15-19) ССО є державним органом у системі правосуддя, складається з центрального органу управління та територіальних управлінь, а Голова Служби приймає рішення про розподіл бюджетних коштів і забезпечує їх ефективне та цільове використання. На думку позивача, судове рішення у справі може вплинути на права та обов'язки ССО як розпорядника коштів, що зумовлює необхідність її участі у справі.
Позивач підтверджує, що досудове врегулювання спору не здійснювалося через відсутність обов'язковості такого врегулювання в цій категорії справ, заходи забезпечення доказів або позову до подання позову не вживалися, та інші позови до цього самого відповідача з тим самим предметом і підставами ним не подавалися.
Позовні вимоги, на переконання позивача, спрямовані на захист порушеного права на своєчасне та повне грошове забезпечення, гарантованого Конституцією України, законами та актами Кабінету Міністрів України, а також на усунення протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень шляхом покладення обов'язку вчинити визначені законом дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Службу судової охорони (ідентифікаційний код 42902258; юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; фактична адреса: вул. Вознесенський узвіз, 10-Б, м. Київ, 04053, адреса електронної пошти: inbox.cou@sso.gov.ua).
27.05.2024 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що заявлені вимоги є необґрунтованими. Управління вказує, що для встановлення факту "бездіяльності" необхідно довести наявність у нього права видати відповідний наказ про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Водночас Управління наголошує, що відмови у прийнятті такого наказу не було, а право позивача на отримання винагороди не заперечується. Проте видання наказу можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань, які не були передбачені у кошторисах, затверджених Державною судовою адміністрацією України, що унеможливлює здійснення виплат.
Відповідач посилається на положення статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Також він зазначає, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя, підзвітним Вищій раді правосуддя та підконтрольним Державній судовій адміністрації України. Керівництво діяльністю Служби здійснює Голова Служби, а територіальні управління утворюються як окремі юридичні особи. Фінансування діяльності Служби здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до Положення про територіальне управління, начальник управління забезпечує ефективне використання коштів бюджету, а виплати грошового забезпечення співробітникам здійснюються лише в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах.
Управління звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №168 було встановлено виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони у розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим, хто бере безпосередню участь у бойових діях, - до 100 000 грн. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, яким виплачується така винагорода. Таким чином, на думку відповідача, додаткова винагорода могла виплачуватися лише у період з 24.02.2022 по 18.07.2022, а після внесення змін - виключно за умови визначення порядку і умов виплати керівниками відповідних органів, що фактично не було здійснено.
Відповідач також зазначає, що відповідно до статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" грошове забезпечення співробітників Служби складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення затверджується Державною судовою адміністрацією України. Відповідний Порядок виплати грошового забезпечення, затверджений наказом ДСА України від 26.08.2020 №384, визначає, що підставою для виплати є накази Служби або територіального управління, а виплата здійснюється виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах. Таким чином, для видання наказу про виплату додаткової винагороди необхідна наявність відповідних коштів у затвердженому кошторисі, яких не було передбачено.
Управління посилається на положення Бюджетного кодексу України, зокрема статей 22, 23, 48, 51, які встановлюють, що розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі лише в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті без відповідних асигнувань, є порушенням бюджетного законодавства і не підлягають оплаті за рахунок бюджету. Вимоги щодо відшкодування збитків у таких випадках стягуються з осіб, винних у взятті незаконних зобов'язань. Відповідач наголошує, що у затверджених кошторисах на 2022 та 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди за постановою №168 не були передбачені, а тому фінансовий ресурс для здійснення таких виплат відсутній.
Крім того, відповідач звертає увагу на положення статей 119 та 121 Бюджетного кодексу України, які визначають відповідальність посадових осіб за порушення бюджетного законодавства, а також на статтю 210 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів або здійснення видатків без встановлених бюджетних призначень. Управління підкреслює, що видання наказів про виплату додаткової винагороди без відповідних бюджетних асигнувань становило б порушення бюджетного законодавства та могло б спричинити притягнення посадових осіб до відповідальності.
Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки їх реалізація суперечила б нормам бюджетного законодавства та виходила б за межі повноважень територіального управління.
12.06.2024 через підсистему "Електронний Суд" надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких Служба судової охорони зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними. Третя особа наголошує, що відсутність наказів територіального управління про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не може кваліфікуватися як протиправна бездіяльність.
Служба підкреслює, що відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є державним органом у системі правосуддя, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Керівництво діяльністю Служби здійснює Голова, а територіальні управління діють у межах затверджених кошторисів. Виплата будь-яких видів грошового забезпечення можлива лише на підставі наказів та виключно в межах фондів оплати праці, передбачених у кошторисах.
У поясненнях наголошено, що додаткова винагорода за постановою №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 не відноситься до видів грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони. Вона не є складовою грошового забезпечення, а отже не може виплачуватися у межах кошторисних видатків на оплату праці. Служба посилається на наказ Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №33, яким визначено економічну класифікацію видатків бюджету, де видатки на оплату праці та грошове забезпечення мають чітко визначені складові. Додаткова винагорода, передбачена постановою №168, до таких складових не належить.
Служба також зазначає, що відповідно до статей 22, 23, 48 та 51 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідних бюджетних призначень. У затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисах на 2022 та 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони не були передбачені. Тому територіальне управління не мало правових підстав для видання наказів про її виплату.
У поясненнях підкреслено, що видання наказів без відповідних асигнувань становило б порушення бюджетного законодавства, що тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність посадових осіб. Служба посилається на статтю 119 Бюджетного кодексу України, яка визначає поняття нецільового використання бюджетних коштів, та на статтю 210 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за здійснення видатків без встановлених бюджетних призначень.
Таким чином, третя особа вважає, що посилання позивача на протиправну бездіяльність територіального управління є необґрунтованими, оскільки відсутність наказів про виплату додаткової винагороди зумовлена відсутністю бюджетних асигнувань та тим, що сама винагорода не є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у справі з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 31.10.2023 №544 з 08.01.2020 проходить службу у зазначеному управлінні, має спеціальне звання лейтенанта Служби судової охорони та з 14.09.2023 перебуває на посаді командира 8 взводу охорони 2 підрозділу охорони, що підтверджується також посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.09.2023.
Згідно з довідкою ТУ ССО від 26.10.2023 №297 позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 3440,00 грн, оклад за спеціальне звання - 1004,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 4901,00 грн та надбавку за стаж служби - 662,00 грн. Загальна сума доходу за період з 01.02.2022 по 30.09.2023 склала 346 993,77 грн.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 було введено воєнний стан, а Указом №69/2022 оголошено загальну мобілізацію. На виконання цих актів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", якою встановлено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно співробітникам Служби судової охорони, а тим, хто бере безпосередню участь у бойових діях, - до 100 000 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесено зміни, якими визначено, що винагорода виплачується "до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць" та що порядок і умови її виплати визначаються керівниками відповідних органів.
Адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем були направлені адвокатські запити до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, до Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України для отримання інформації щодо нарахування та виплати додаткової винагороди.
Листом від 18.04.2022 №41.06-316 ТУ ССО у місті Києві та Київській області повідомило, що накази про виплату додаткової винагороди не видавалися і відповідно така винагорода не виплачувалась жодному співробітнику.
Листом від 09.05.2022 №30/30.06.3-400 Центральне управління Служби судової охорони у відповідь на адвокатський запит від 03.05.2022 зазначило, що наявний фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяє забезпечити виплату співробітникам додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, і що за період з 24.02.2022 по 03.05.2022 вона не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 06.05.2022 №11-3210/22 Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність будь-яких внутрішніх резервів для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до постанови №168.
Листом Міністерства фінансів України від 20.05.2022 №08020-02-7/10304 у відповідь на адвокатський запит від 19.05.2022 зазначено, що пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців від Державної судової адміністрації України не надходило, хоча за оперативними даними Державної казначейської служби України залишок невикористаних видатків ДСА на оплату праці за січень-квітень 2022 року становив 424,5 млн грн.
На заяву позивача від 24.03.2024 про здійснення перерахунку та виплату недонарахованої суми додаткової винагороди з 24.02.2022 по час виключення ССО з Постанови №168, ТУ ССО у місті Києві та Київській області листом від 25.03.2024 №41.07-417 повідомило позивача про те, що у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування наказ про здійснення виплати видаткової винагороди не видавався.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У частині 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина 1); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина 2); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина 4); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина 6); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7).
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За положеннями частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
Відповідно до пунктів 4 - 7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови №168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (далі - Постанова №793) внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За положеннями пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 2 Постанови №793 та пунктом 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.
Тобто, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, за позовом особи, яка проходить службу в Службі судової охорони, до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби судової охорони, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, зазначено ознаки цієї типової справи:
а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168;
г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;
ґ) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
Ця справа відповідає вищевизначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем - територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони (Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області); предметом спору - додаткова винагорода, передбачена Постановою №168; спір виник внаслідок невиплати позивачу як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168; предметом позову є дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022.
Таким чином, ця справа є типовою, у зв'язку з чим при вирішенні справи відповідно до частини 3 статті 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладені такі правові висновки:
- з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
- установлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні;
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 для вирішення цього спору;
- суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396, на застосуванні якого наполягає Територіальне управління, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати;
- Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26 серпня 2020 року №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
- відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Водночас ДСА України не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, в яких би цей суб'єкт владних повноважень порушив права позивача. Бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов'язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.
Врахувавши наведені правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зобов'язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022.
Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Вирішуючи питання щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди, суд враховує таке.
Постановою від 20.01.2023 №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили 21.01.2023, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168 у частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеного в першому реченні абзацу 1 Постанови №168, виключені співробітники Служби судової охорони.
Отже, з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, передбаченої Постановою №168.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов'язання відповідача - Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачу відповідну додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 30 000 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, суд вважає, за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності Служби судової охорони щодо не нарахування і невиплати позивачу, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023 та зобов'язання Служби судової охорони здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Саме такий спосіб захисту порушеного права, на переконання суду, остаточно та ефективно вирішить спірні правовідносини між сторонами.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022 по 20.01.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.