ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" січня 2026 р. справа № 300/6374/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2025, зобов'язання до вчинення дій, -
Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 092850030373 від 07.08.2025 ГУ ПФ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу та пільгового трудового стажу (Список № 2) ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації, а саме: в управлінні технологічного транспорту № 5 виробничого об єднання “Варьеганнефтегаз» (м. Радужний, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 30.11.1990 по 13.09.1991, в спільному радянсько-американському підприємстві “Білі ночі» (м. Радужний, Ханти- Мансійського. національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) в автотранспортному підрозділі на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 14.09.1991 по 22.06.1994, в ЗАТ “Сібвестнефть» (надалі перейменована у ВАТ “Сібвестнефть») (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 31.10.1996 по 05.08.1998, в ЗАТ “Обьнефтеремонт» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 14.05.2008 по 13.11.2010, в ЗАТ “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» (надалі перейменоване в АТ“Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин») (м. Нижнівартовськ, Ханти- Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 16.12.2010 по 18.06.2019, в AT “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» (надалі перейменоване в АТ“Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин») (м. Нижнівартовськ, Ханти- Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 25.06.2019 по 03.12.2019 в філії ВАТ “Нафтогазова корпорація “Чжунмань» (м. Губкінський, Ямало-Ненецький автономний округ, район крайньої Півночі) на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових з 18.12.2019 по 07.10.2020; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2) відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 травня 2025 року з урахуванням заробітної плати, отриманої за вказаний період роботи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 30.07.2025 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За результатом розгляду вказаної заяви від 30.07.2025 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови вказано, що страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 01 день, при необхідних 25 років, за умови стажу роботи у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі не менше 20 календарних років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 30.11.1990 по 13.09.1991, з 14.09.1991 по 22.06.1994, з 31.10.1996 по 05.08.1998, з 14.05.2008 по 13.11.2010, з 16.12.2010 по 18.06.2019, з 25.06.2019 по 03.12.2019, з 18.12.2019 по 07.10.2020 на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи на території Російської Федерації, оскільки такі період роботи позивача в Російській Федерації підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 03.09.1990, вкладиша в трудову книжку серії НОМЕР_2 від 18.12.2019; трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 08.10.2020. При цьому такий період трудової діяльності мав місце в період дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.
19.09.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заява.
Ухвалою від 24.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
09.10.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 03.10.2025 № 0900-0803-7/49378 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення. Окрім цього, представник відповідача вказав на те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи лише за умови сплати страхових внесків, однак позивач таких доказів пенсійному органу не надав. Також представник відповідача вказав на те, що ОСОБА_2 долучив до позовної заяви документи, складені іноземною мовою. Щодо вимоги про врахування заробітної плати, то ГУ ПФ України в Івано-Франківській області не проводило розрахунку суми пенсії позивача, а прийняло рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії. На думку представника відповідача, позовні вимоги в цій частині є передчасними. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 52-66).
До відзиву від 03.10.2025 № 0900-0803-7/49378 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копію документів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 68-128).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.07.2025 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 68-71). До вказаної заяви позивач долучив копії: картки платника податків; паспорта громадянина України; витягу з Реєстру територіальної громади від 28.06.2024; довідки ПО «Варьеганнефтегаз» від 22.04.1994; свідоцтва про взяття на облік фізичної особи в податковий орган від 10.04.2013; підтвердження на право трудової діяльності від 22.01.1998; довідки про доходи особи за 2010 рік від 21.12.2010; довідки ТВФ «Нафтотранссервіс» від 24.07.2025 № 01/278 про заробіток для обчислення пенсії; архівної довідки Архівного відділу № 1 Калуської РДА Івано-Франківської області від 29.07.2025 № І-27/04-01; трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1990; вкладиша в трудову книжку серії НОМЕР_2 від 18.12.2019; трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.10.2020; військового квитка серії НОМЕР_4 від 16.05.1988; посвідчення серії НОМЕР_5 від 02.09.2020 (а.с. 77-117).
За результатом розгляду заяви від 30.07.2025 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії. Згідно вказаного рішення № 092850030373 від 07.08.2025 страховий стаж позивача становить 14 років 01 місяць 01 день, при необхідних 25 років, за умови стажу роботи у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі не менше 20 календарних років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 30.11.1990 по 13.09.1991, з 14.09.1991 по 22.06.1994, з 31.10.1996 по 05.08.1998, з 14.05.2008 по 13.11.2010, з 16.12.2010 по 18.06.2019, з 25.06.2019 по 03.12.2019, з 18.12.2019 по 07.10.2020 на території Російської Федерації, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення. До припинення вказаної Угоди, періоди роботи на території Росії з 01.01.2004 зараховувалися до страхового стажу за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до відповідного фонду держави, на території якої проводилась трудова діяльність (а.с. 74-75).
Вважаючи протиправним рішення № 092850030373 від 07.08.2025 ГУ ПФ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу та пільгового трудового стажу (Список № 2) ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації, а саме: в управлінні технологічного транспорту № 5 виробничого об єднання “Варьеганнефтегаз» (м. Радужний, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 30.11.1990 по 13.09.1991, в спільному радянсько-американському підприємстві “Білі ночі» (м. Радужний, Ханти- Мансійського. національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) в автотранспортному підрозділі на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 14.09.1991 по 22.06.1994, в ЗАТ “Сібвестнефть» (надалі перейменована у ВАТ “Сібвестнефть») (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 31.10.1996 по 05.08.1998, в ЗАТ “Обьнефтеремонт» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 14.05.2008 по 13.11.2010, в ЗАТ “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» (надалі перейменоване в АТ“Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин») (м. Нижнівартовськ, Ханти- Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 16.12.2010 по 18.06.2019, в AT “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» (надалі перейменоване в АТ“Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин») (м. Нижнівартовськ, Ханти- Мансійського, національного округу, Тюменської області, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 25.06.2019 по 03.12.2019 в філії ВАТ “Нафтогазова корпорація “Чжунмань» (м. Губкінський, Ямало-Ненецький автономний округ, район крайньої Півночі) на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових з 18.12.2019 по 07.10.2020; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2) відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 травня 2025 року з урахуванням заробітної плати, отриманої за вказаний період роботи.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регламентовано статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 в справі №164/1993/14-а, від 16.05.2019 в справі № 592/7130/17, від 31.10.2019 в справі № 488/3426/16-а.
Частиною шостою статті 114 Закону № 1058-IV під час визначення права на пенсію відповідно до частин другої - четвертої цієї статті періоди роботи в інших державах на роботах (посадах), які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, зараховуються до відповідного стажу за умови, що зарахування таких періодів передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
За змістом вказаної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
У пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС № 530/П-28 від 16 грудня 1967 року, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.
Підпунктом д пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 148 від 10 лютого 1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
При цьому, пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка.
Водночас, з огляду на вищевказані положення, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року в справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року в справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року по справі № 352/1612/15а, від 10 вересня 2019 року по справі № 348/2208/16-а, від 14 листопада 2019 року по справі № 265/6105/16-а.
Відповідно до частини першої статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, від 15.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з частиною другою статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення, від 15.01.1993, громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи у районах Крайньої Півночі.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 на час звернення до пенсійного органу із заявою від 30.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досяг віку 55 років.
З огляду на зміст вищевказаних положень законодавства пенсійний вік для позивача становитиме 55 років, як для оосби, що працювала у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі лише за умови наявності страхового стажу 25 років, та стажу роботи у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі не менше 20 календарних років, або за умови підтвердження умов роботи за списком № 2: наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Судом встановлено, що згідно розрахунку стажу від 30.07.2025 страховий стаж ОСОБА_2 становить 14 років 01 місяць 01 день (а.с. 76).
Згідно рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 30.11.1990 по 13.09.1991, з 14.09.1991 по 22.06.1994, з 31.10.1996 по 05.08.1998, з 14.05.2008 по 13.11.2010, з 16.12.2010 по 18.06.2019, з 25.06.2019 по 03.12.2019, з 18.12.2019 по 07.10.2020 на території Російської Федерації, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (а.с. 74-75).
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1990, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 30.11.1990 по 13.09.1991 працював в управлінні технологічного транспорту № 5 виробничого об'єднання “Варьеганнефтегаз» (м. Радужний, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки; з 14.09.1991 по 22.06.1994 працював в спільному радянсько-американському підприємстві “Білі ночі» (м. Радужний, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) в автотранспортному підрозділі на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки; з 31.10.1996 по 05.08.1998 працював в АОЗТ “Сибвестнефть» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки; з 14.05.2008 по 13.11.2010 працював в ЗАО “Обьнефтеремонт» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника; з 16.12.2010 по 18.06.2019 працював в ЗАО “Обьнефтеремонт» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника; з 25.06.2019 по 03.12.2019 працював в AО “Єрмаковское предприятие по ремонту скважин» (м. Нижнівартовськ, Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, місцевість прирівняна до району Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника (а.с. 90-109).
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.12.2019, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 18.12.2019 по 07.10.2020 працював в Філіалі ОАО “Нефтегазовая корпорация “Чжунмань» (м. Губкінський, Ямало-Ненецький автономний округ, район крайньої Півночі) на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових (а.с. 110-111).
Судом встановлено, що трудові книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 03.09.1990 та серії НОМЕР_2 від 18.12.2019 заповнені коректно та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Також трудові книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 03.09.1990 та серії НОМЕР_2 міститься відтиск штампів «Місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі» та «Район Крайньої Півночі».
Відповідно до рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії, таке рішення прийнято з підстави припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, та в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Керуючись статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації підписано 15.01.1993 Тимчасову Угоду про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 припинено дію Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 24.04.2025.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Аналогічні наслідки має припинення Тимчасової Угоди про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року.
Щодо Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, то Україна вжила заходів щодо припинення такої угоди лише в квітні 2025 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 № 461 набрала чинності 24.04.2025.
Предметом цього спору є правова оцінка відмови територіального пенсійного фонду України в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні періодів роботи позивача на території Російської Федерації з вказаних в рішенні № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював в Російській Федерації як до прийняття вищевказаних Угод, так і під час їхньої чинності, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на належне пенсійне забезпечення.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 за подібних обставин, викладеною в постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124717671).
Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на обставину припинення дії Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 15 січня 1993 р. у м. Москві, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2025 №461, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо доводів представника відповідача про те, позивач надав документи без перекладу українською мовою, то суд зазначає, що в рішенні № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відсутні будь-які зауваження відповідача щодо відсутності перекладу наданих разом із заявою від 30.07.2025 документів.
Так, в пункті 2.9 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 зазначено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 за № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Згідно з положеннями статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікована Верховною Радою України 11.07.1995, кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату щомісячно.
Дію вищевказаної Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 3192-IX від 29.06.2023.
Таким чином, станом на час вчинення записів в трудових книжеках серії НОМЕР_1 від 03.09.1990 та серії НОМЕР_2 щодо періодів роботи ОСОБА_2 на території Російської Федерації, була чинною Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, яка передбачала визнання (без легалізації) документів для здійснення трудової діяльності, які складені державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території Російської Федерації.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії потрібно скасувати як протиправне, оскільки таке рішення прийняте без відповідної правої підстави.
Щодо позову в частині зобов'язальної частини, то суд звертає увагу на таке.
Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач необґрунтовано та без відповідної підстави прийняв рішення № 092850030373 від 07.08.2025, наслідком чого є його скасування.
При цьому, з огляду на зміст рішення № 092850030373 від 07.08.2025, відповідач не досліджував документи, подані ОСОБА_2 разом із заявою від 30.07.2025 на предмет їх достатності та допустимості для підтвердження як загального страхового, так і пільгового стажу роботи за період трудової діяльності на території Російської Федерації: 1) як для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі; 2) як для осіб, які працювали за списком № 2, та відповідно достатності такого стажу для зниження пенсійного віку для виходу на пенсію за віком.
Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_2 від 30.07.2025, орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, та прийняв остаточне рішення, є ГУ ПФ України в Івано-Франківській області.
Отже, саме ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, яке розглядало заяву позивача та прийняло протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру для відновлення порушеного права позивача за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи, суд вважає, що з метою ефективного захисту права позивача на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області належить задовольнити частково: визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову в призначенні на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 30.07.2025, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 04.09.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 6).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_2 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850030373 від 07.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) від 30.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.