Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2026 року Справа№200/8684/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 050130002417 від 06.11.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити пенсію за віком з 01.08.2023 ОСОБА_1 за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахував до загального трудового стажу період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981, згідно диплому НОМЕР_2 , та період навчання з 01.09.1986 по 11.06.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , період роботи з серпня 2014 року по жовтень 2015 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 050130002417 від 06.11.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справи. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 становить - 30 років. Страховий стаж заявника на момент розгляду заяви про призначення пенсійної виплати, становить - 20 років 0 місяців 0 днів. За результатами розгляду документів доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, не вбачається можливим зарахування до страхового стажу наступні періоди: період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки вказане прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним. Документи, підтверджуючі зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » не надано; період навчання з 01.09.1986 по 11.06.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , оскільки період навчання перетинається з роботою, а також прізвище зазначене в цьому дипломі не відповідає паспортним даним заявника; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки зміна прізвища на титульній сторінці зроблена із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; період роботи з серпня 2014 по жовтень 2015 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Таким чином, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак позовна заява ОСОБА_1 є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
У період з 12.01.2026 по 26.01.2026 судді Донецького окружного адміністративного суду Зеленову А.С. надана відпустка.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
28.10.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 050130002417 від 06.11.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до вказаного рішення:
«Вік заявника 62 роки 02 місяці 27 днів.
Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років.
Страховий стаж особи становить 20 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
*за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки вказане прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та період навчання з 01.09.1986 по 11.06.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , оскільки період навчання перетинається з роботою та прізвище не відповідає паспортним даним заявника.
Документи для підтвердження зміни прізвища ( ОСОБА_5 ) відсутні.
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки зміна прізвища на титульній сторінці зроблена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів, та завіряються підписом відповідальної особи та печаткою;
- період роботи з серпня 2014 по жовтень 2015, згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних що містяться в системі персоніфікованого обліку.».
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Як встановив суд при розгляді справи, Головне управління ПФУ у Львівській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, зазначило в оскаржуваному рішенні, зокрема, про не врахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки зміна прізвища на титульній сторінці зроблена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, з приводу чого суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, що діяв до 29.07.1993 (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Крім того суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 00054414878 від 28.10.2025 наданим ОСОБА_1 , до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 15.09.2011 за № 00050068002 реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стіну Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку внесено актовий запис про шлюб. Відомості про актовий запис: номер актового запису - 836, дата складання - 03.10.1987, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис - Відділ державної реєстрації іктів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. Відомості про чоловіка: прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ; прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ; власне ім'я, по батькові - ОСОБА_6 . Відомості про дружину: прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ; прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 ; власне ім'я, по батькові - ОСОБА_7 . Відомості про розірвання шлюбу: орган реєстрації актів цивільного стану - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку; номер актового запису про розірвання шлюбу - 416; дата складання - 18.12.2001.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.12.2001 серії НОМЕР_5 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 18.12.2001 зроблено запис № 416. Прізвища після розірвання шлюбу громадянина та громадянки: ОСОБА_4 .
Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_6 до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Суд вказує, що у даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність оскаржуваного рішення.
Предметом судового розгляду в цій справі була правомірність рішення відповідача. Це рішення ґрунтується на неврахуванні трудової книжки позивача в цілому. Отже, відповідачем не надавалася оцінка записам цієї трудової книжки, не досліджувалися відповідні записи і судом, оскільки спірне рішення ухвалено не в зв'язку з такими записами.
Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача урахувати певні періоди роботи позивача є передчасними, оскільки наразі відсутня рішення про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності рішення щодо неврахування трудової книжки позивача в цілому, в ході прийняття якого відповідні записи відповідачем не досліджувалися.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відповідній частині позовних вимог та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням відомостей, які вказані у трудовій книжці НОМЕР_4 .
Також відповідачем у спірному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки вказане прізвище в дипломі не відповідає паспортним даним та період навчання з 01.09.1986 по 11.06.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , оскільки період навчання перетинається з роботою та прізвище не відповідає паспортним даним заявника.
Оцінюючи існуючу невідповідність прізвища позивача в дипломі серії НОМЕР_2 про навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 та період навчання з 01.09.1986 по 11.06.1988 згідно диплома НОМЕР_3 , а саме зазначення у цих документах дошлюбного прізвища позивача " ОСОБА_3 " замість прізвища після реєстрації шлюбу " ОСОБА_4 ", суд вважає надмірним формалізмом не зарахування спірних періодів із зазначених підстав, а тому відсутні підстави вважати, що вони видані не стосовно позивачки.
Також, проаналізувавши наведені доводи щодо «навчання перетинається з роботою» та матеріали справи, суд вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки відповідачем не зараховано весь період навчання, тоді як він співпадає з періодом роботи лише частково.
Крім того, відповідачем не було враховано період з серпня 2014 по жовтень 2015 року, з посиланням на те, що згідно даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, підприємством за вказаний період страхові внески не сплачено.
З приводу таких доводів слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Так, судом досліджено Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 та підтверджено відсутність інформації про сплату страхових внесків за позивача як найманого працівника за період з серпня 2014 по жовтень 2015 року.
В той же час, трудова книжка позивача містить запис про спірний період роботи.
Однак, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періодів його роботи.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періоду роботи позивача з серпня 2014 по жовтень 2015 року через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17 та від 08.04.2022 у справі №242/1568/17.
А тому із урахуванням вже зарахованих пенсійним органом до страхового стажу періодів роботи, до зарахування підлягає період з 01.08.2014 по 31.10.2015.
Водночас, суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 року у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Так, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Суд також зауважує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
З урахуванням встановлених обставин у справі суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за віком зарахувати до страхового стажу періодів навчання 01.09.1980 по 22.07.1981, з 01.09.1986 по 11.06.1988 та періодів роботи 01.08.2014 по 31.10.2015, із врахуванням відомостей трудової книжки від 20.08.1981 серії НОМЕР_4 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію суд зазначає, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком із зарахуванням певних періодів роботи позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 050130002417 від 06.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 28.10.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 та з 01.09.1986 по 11.06.1988, та періодів роботи з 01.08.2014 по 31.10.2015, з урахуванням відомостей трудової книжки від 20.08.1981 серії НОМЕР_4 .
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Зеленов