Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 січня 2026 року Справа№200/8866/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі відповідач), в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2025 № 053130014812 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, від 22.09.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області:
- зарахувати позивачу, до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи в ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в фасоноливарному цеху №1 машиністом крана формувальних відділень 3 розряду - з 21.07.1992 по 27.12.2004, період навчання в ПТУ № 65 м. Краматорськ - з 01.09.1989 по 18.06.1992,-
- та призначити позивачу, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з 22.09.2025 на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 2I3-VII1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача від 01.10.2025 позивачу відмовлено в призначені пенсії через недосягненням пенсійного віку.
Позивач вважає, що відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала необхідний загальний страховий стаж 35 років 09 місяців 05 днів, пільгового стажу за Списком № 2, - 35 років 08 місяці 03 дні, в тому числі станом на 01.04.2015, вона мала пільгового стажу за Списком № 2 - 25 років 03 місяці та 01 день.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
22.09.2025 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 01.10.2025 №053130014812 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
До пільгового стажу по Списку №2 не зараховано період роботи з 21.07.1992 до 27.12.2004 відповідно до довідок від 28.08.2025 №017/407л та №017/408л, виданих ПрАТ «Новокраматорським машинобудівним заводом», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місяць від 27.10.1994 №213 та посада зазначена у додатку № 1 до наказу про результати атестації робочих місць від 30.12.1999 № 172 не відповідає посаді зазначеній в довідках.
Страховий стаж особи становить 35 років 08 місяців 03 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 18 років 09 місяців 03 дні.
Спірним є питання досягнення пенсійного віку із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020).
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст.114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом Закон 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно з п."б" ч.1 ст.13 наведеного Закону 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування ст.13 визначає п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
При цьому, Конституційний Суд в п.4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що ст.13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у ст.13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У ч.1 ст.13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, ст.13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до п.4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст.13, ч.2 ст.14, п. б-г ст.54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під кодом підстави ЗП3013Б1 зазначаються працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і за результатами атестації робочих місць.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоду навчання в ПТУ №65 м. Краматорська з 01.09.1989 по 18.06.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про освіту» (Закон № 1060-XII) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Згідно ст. 41 Закон № 1060-XII професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійне художнє училище; професійне училище соціальної реабілітації; училище-агрофірма; училище-завод; вище професійне училище; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; інші типи закладів, що надають робітничу професію. Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація кваліфікований робітник з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Статтею 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна за змістом вимога, міститься і в абз.1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Отже, до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання до пільгового стажу викладений в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 367/945/17.
Згідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Отже, суд зазначає, що після завершення навчання в професійно-технічному училищі №65 м. Краматорська Донецької області 21.07.1992 позивач в межах трьох місяців після завершення навчання працювала за професією, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що навчання з 01.09.1989 по 18.06.1992 у ПТУ №65 м. Краматорська Донецької області підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи.
Щодо зарахування період роботи в ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в фасоноливарному цеху №1 машиністом крана формувальних відділень 3 розряду - з 21.07.1992 по 27.12.2004 до пільгового стажу за Списком № 2.
Відповідачем до пільгового стажу по Списку №2 не зараховано період роботи з 21.07.1992 до 27.12.2004 відповідно до довідок від 28.08.2025 №017/407л та №017/408л, виданих ПрАТ «Новокраматорським машинобудівним заводом», оскільки відсутній наказ про результати атестації робочих місяць від 27.10.1994 №213 та посада зазначена у додатку № 1 до наказу про результати атестації робочих місць від 30.12.1999 № 172 не відповідає посаді зазначеній в довідках.
Згідно з п.4.2. Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При цьому відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства або організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, а також на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення, тощо.
Водночас, атестація має проводитися у строки, передбачені п.4 Порядку № 442, проте відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається виключно на керівників підприємств, установ чи організацій.
Отже, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не може бути покладати відповідальність за непроведення чи несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може бути підставою для позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо пенсійного забезпечення на пільгових умовах.
Контроль за додержанням правил проведення атестації робочих місць за умовами праці з боку підприємств, установ та організацій покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, на органи Державної служби України з питань праці.
Правовий висновок аналогічного змісту наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відносно осіб, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/407 л від 28.08.2025 позивач в період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, з 30.12.1999 по 15.01.2003 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 пункту А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 10 від 26.01.1991.
Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/407 л від 28.08.2025 позивач в період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, 30.12.1999 по 15.01.2003 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 пункту А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 10 від 26.01.1991.
Відповідно до довідки ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/408л від 28.08.2025 позивач в період з 16.01.2003 по 02.08.2016 працювала на виробництві «ливарне-фасоноливарного цеху №1» за професією «машиніст крану, зайнятий у формувальних, стержньових, землепідготовчих, орубних та очисних відділеннях», що передбачені в розділі ХІV підрозділу 1 п.А (код кп 2150100а-13790) Списку 2, затвердженому постановою КМУ № 36 від 16.01.2003.
Записи трудової книжки позивача та зазначеної довідки надають можливість встановити факт виконання позивачем за період з 21.07.1992 по 10.03.1994 та з 11.03.1994 по 26.10.1999, з 30.12.1999 по 15.01.2003, та з 16.01.2023 по 27.12.2004 робіт, що належать до тих, що визначені Списком № 2 та надають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що періоди роботи позивача з 21.07.1992 по 26.10.1999 та з 30.12.1999 по 27.01.2004 підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2 під час розгляду його заяви та прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо зарахування періоду роботи з 27.10.1999 по 29.12.1999, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконувала роботи, що передбачено списком №2 у цей період, про свідчить саме довідка ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 017/407 л від 28.08.2025, яка надана позивачем до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У ч.8 ст.139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, ч.2 ст.9, 72-77, 139, 241-246, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (Код ЄДРПОУ 13844159, адреса: вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 053130014812 від 01.10.2025 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати звернення із заявою про призначення пенсії (з 22.09.2025) на підставі п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи 21.07.1992 по 26.10.1999 та з 30.12.1999 по 27.01.2004 та періоду навчання в ПТУ №65 м. Краматорська з 01.09.1989 по 18.06.1992.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Повне судове рішення складено 26.01.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова