27 січня 2026 року Справа №160/12224/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Турлакової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 160/12224/24 за заявою ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/12224/24 (суддя Рищенко А.Ю.), позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме ухвалено:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо невиплати судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за час відпустки за період з 20.03.2024 року по 15.05.2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн.
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за час відпустки за період з 20.03.2024 по 15.05.2024 у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
визнати протиправною бездіяльність Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо невидачі наказу про надання судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 несплачену допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 90 840,00 грн.
в іншій частині позовних вимог - відмовити.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №160/12224/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (суддя Рищенко А.Ю.) призначено заяву ОСОБА_1 до розгляду в порядку письмового провадження.
20.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Рищенка А.Ю. від розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №160/12224/24, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
В обгрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 було подано скаргу на дії судді Рищенка А.Ю. до Вищої ради правосуддя, тож вважає, що наявність дисциплінарної скарги може призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення за заявою про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №160/12224/24. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що суддя у цій справі є упередженим та необ'єктивним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року (суддя Рищенко А.Ю.) визнано, заявлений ОСОБА_1 відвід судді Рищенку А.Ю., необґрунтованим. Передано справу для визначення судді відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду заяви про відвід судді Рищенка А.Ю.
Згідно із протоколом від 26.01.2026 автоматизованого розподілу між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рищенка А.Ю. передано для розгляду судді Турлаковій Н.В.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказану заяву, суд зазначає про таке.
Згідно із частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Згідно із частиною одинадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Частинами першою - другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 1-3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України", заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.
Щодо тверджень позивача, що ним подано дисциплінарну скаргу від 05.01.2026 до Вищої ради правосуддя стосовно судді Рищенка А.Ю., а тому він не може брати участь у розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що вказана обставина, в розумінні ст.36 КАС України, не є підставою для відводу судді Рищенка А.Ю.
Виходячи з вищевикладеного, наявність дисциплінарної скарги на розгляді Вищої ради правосуддя не є підставою для відводу судді.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
З огляду на викладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рищенка А.Ю. у справі № 160/12224/24 за заявою ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.12 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Згідно із ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рищенка А.Ю. у справі №160/12224/24 за заявою ОСОБА_1 про визнання дій протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України
Адміністративну справу №160/12224/24 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Турлакова