27 січня 2026 рокуСправа №160/33406/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/33406/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 21.10.2025 № 046350020958 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 21.10.2025 № 046350020958;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України та Національному гірничому університеті з 01.09.1998 року по 27.06.2002 року та з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії. Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином обчислив пільговий стаж позивача, безпідставно не зарахувавши до нього період навчання.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/33406/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33406/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження)
11 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що Павлоградський технікум Національної гірничої академії України та Національному гірничому університеті на момент навчання Позивача, не відносилися до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належали до вищих навчальних закладів. Оскільки, Позивач навчався у вищих закладах освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійнотехнічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), тому відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу Позивача періоду його навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України та Національному гірничому університеті з 01.09.1998 року по 27.06.2002 року та з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року.
16 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача від 21.10.2025 року №046350020958 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність пільгового стажу - 25 років. Страховий стаж заявника - 25 років 02 місяці 19 днів (з урахуванням додаткових років за Списком №1 (20) - 45 років 2 місяці 20 днів).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) працівники, день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно ст. 3 Закону №103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону №103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону №103/98-ВР професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 Закону №103/98-ВР визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону №103/98-ВР професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Згідно диплома Павлоградського технікуму Національної гірничої академії України від 27.06.2002 року НР №17548114 позивач закінчив у 2002 році цей навчальний заклад за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристрої» і здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік.
Відповідно до додатку диплома про вищу освіту НОМЕР_2 позивач навчався з 01.09.1998 року по 27.06.2002 року.
Згідно диплома Національного гірничого університету від 30.06.2005 року НР №27541489 позивач закінчив у 2005 році Національний гірничий університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» та здобув кваліфікацію гірничого інженера.
Відповідно до додатку до диплома про вищу освіту №27541489 позивач навчався з 09.07.2004 року по 30.06.2005 року.
В трудовій книжці позивача від 18.02.2022 року НОМЕР_3 наявні наступні записи:
1) 01.06.2001 року - прийнятий учнем електрослюсаря поверхневого;
2) 28.06.2001 року - звільнений в зв'язку з закінченням практики;
3) 18.02.2002 року - прийнятий учнем електрослюсаря підземного на час виробничої практики;
4) 03.05.2002 року - звільнений в зв'язку з закінченням практики;
5) штамп про навчання з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року;
6) 03.09.2005 року - прийнятий елекстрослюсарем підземним по 3-му розряду з повним робочим днем в шахті.
Суд зауважує, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Водночас, для зарахування періоду навчання саме до пільгового стажу, як просив позивач, необхідно дотриматися умов саме ст. 38 Закону №103/98-ВР.
Адже, наприклад, приписи п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ стосуються зарахування «навчання» саме до «стажу роботи», що в межах Закону №1788-ХІІ фактично є страховим стажем, а не пільговим.
Правило поведінки щодо пільги про зарахування навчання саме до спеціального (пільгового) стажу стосується виключно професійно-технічного навчання та походить з приписів ст. 38 Закону №103/98-ВР.
Як наслідок, цей спір перебуває виключно в площині ст. 38 Закону №103/98-ВР, адже з наданої позивачем форми РС-право видно, що періоди навчання виокремлені і саме до страхового стажу зараховані.
Також суд зауважує, що у правовому висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з постанови від 04.03.2020 року у справі №367/945/17, також йдеться про застосування саме приписів ст. 38 Закону №103/98-ВР для зарахування періоду навчання до пільгового стажу, адже суд в умовах свого висновку вказував: «Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців …». Тобто, йдеться про реалізацію пільги ст. 38 Закону №103/98-ВР.
Реалізація приписів п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ як пільги щодо зарахування періодів навчання лише до страхового стажу наявна і у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 року у справі № 414/1221/17 (п. 47, 50), в т.ч. вказано, що «нормами чинного законодавства передбачено зарахування періоду навчання до страхового стажу роботи» і що «колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про зарахування цього періоду роботи до страхового стажу».
Отже, йдеться про дві змістовно різні пільги:
1) п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ: «загальне» зарахування саме до страхового стажу навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
2) ч. 1 ст. 38 Закону №103/98-ВР: зарахування саме до пільгового (спеціального) стажу часу навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти лише за умови, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як наслідок, для зарахування періодів навчання до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV належить застосовувати виключно норми ст. 38 Закону №103/98-ВР.
Вирішуючи питання про право позивача на зарахування періодів навчання в технікумі та університеті до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що професійно-технічний заклад вирізняється не стільки типом закладу (училище, техніком тощо), а і видом навчання та здобуття професійних навичок у відповідному закладі.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 17.12.2025 року у справі №160/2552/25, від 09.02.2023 року у справі №160/11296/22, а також постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 року у справі №600/5848/24-а, від 26.04.2024 року у справі №560/19796/23, Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі №480/13633/23.
Період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2024 року у справі № 200/18450/21.
Передусім суд звертає увагу на те, що в даній справі позивач навчався двічі:
1) в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії, де здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік (з 01.09.1998 року по 27.06.2002 року згідно додатку до диплома);
2) в Національному гірничому університеті, де здобув кваліфікацію гірничого інженера (з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року - згідно запису №5 у трудовій книжці).
Позивач здобув спеціальність гірничого інженера 30.06.2005 року, після чого вже 03.09.2005 року призначений на посаду «електрослюсаря підземного».
Суд вважає за можливе застосувати приписи ст. 38 Закону №103/98-ВР для ситуації продовження навчання, як в ситуації позивача.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.01.2026 року у справі №160/13172/25, від 12.11.2025 року у справі №160/5182/25,
Також суд констатує, що працевлаштування здійснене в межах 3 місяців з дня остаточного закінчення навчання.
Щодо відповідності зайнятої посади суд констатує, що позивач дійсно почав працювати «за набутою професією», оскільки саме по цій посаді позивач проходив виробничу практику.
Тотожне правозастосування щодо таких же кваліфікацій та зайнятої в подальшому посади здійснене і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.10.2021 року у справі №160/1966/21.
Також суд констатує, що позивач після закінчення навчання зайняв саме пільгову посаду, що передбачена ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV та Постановою №202. Вказане підтверджується також пільговою довідкою від 03.10.2025 року №1433. Сам відповідач також у формі РС-право визнавав належність роботи позивача після навчання саме до пільгового стажу.
Таким чином, позивач відповідає умовам для зарахування періодів його навчання до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV.
Згідно наданої відповідачем форми РС-право позивача періоди навчання дійсно не зараховані до пільгового стажу позивача, за виключенням періодів виробничої практики.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, за виключенням вимог про зарахування періодів, які вже є зарахованими до пільгового стажу позивача.
Підсумовуючи вказане, задоволенню підлягають вимоги щодо наступних періодів:
1) 01.09.1998 року - 17.02.2002 року;
2) 04.05.2002 року - 27.06.2002 року;
3) 01.09.2002 року - 30.06.2005 року.
Позивач в свою чергу також заявляв вимоги і щодо періоду з 18.02.2002 року по 03.05.2002 року, однак цей період вже зарахований саме до пільгового стажу позивача, в зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжним документом від 23.11.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Судовий збір належить стягнути у повному розмірі, оскільки основна позовна вимога задоволена повністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №640/9717/19.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.10.2025 року №046350020958, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV періоди роботи з 01.09.1998 року по 17.02.2002 року, з 04.05.2002 року по 27.06.2002 року, з 01.09.2002 року по 30.06.2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.10.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко