27 січня 2026 рокуСправа № 160/37213/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного навчально-бойового центру підготовки підрозділів Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного навчально-бойового центру підготовки підрозділів Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 03.09.2020 року;
- зобов'язати Міжвідомчий багатопрофільний навчально-бойовий центр підготовки підрозділів Національної гвардії України здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу в місяць за період з 01.03.2018 року по 03.09.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- належним чином завірених доказів на підтвердження місця фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копію всіх сторінок військового квитка серія НОМЕР_1 від 29.06.2016 року.
На виконання вимог ухвали суду від 05.01.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію всіх сторінок військового квитка серія НОМЕР_1 від 29.06.2016 року.
Щодо надання до суду доказів на підтвердження місця фактичного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зазначив, що на даний час надати такі не може.
При цьому позивач зазначив, що наразі він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , місце дислокації якої: АДРЕСА_2 . Позивач зазначив, що пункт постійної дислокації цієї військової частини підтверджується даними із ЄДРПОУ (за здійсненням безкоштовного запиту).
Дослідивши подану заяву разом із долученими документами суддя зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно положень ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, у даному випадку при визначені територіальної юрисдикції застосуванню підлягають положення ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України (за місцезнаходженням позивача або відповідача).
Так, у позовній заяві позивач зазначає про місце своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , а місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте на підтвердження місця фактичного проживання позивача за наведеною у позові адресою жодних доказів не надано.
При цьому, згідно позовної заяви місце знаходження відповідача: АДРЕСА_4 .
Жодних доказів проживання позивача чи місцезнаходження відповідача на території Дніпропетровської області позивачем до позову не долучено.
Посилання позивача на те, що він проходить військову службу на території Дніпропетровської області не беруться суддею до уваги з огляду на наступне.
По-перше, згідно вимог ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України місце проживання (перебування) позивача на території Дніпропетровської області повинно бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
По-друге, для визначення територіальної підсудності має значення належним чином зареєстроване місце реєстрації (перебування) позивача, а не місце його роботи (служби).
Проте, навіть доказів військової служби позивача на території Дніпропетровської області останнім не надано, оскільки ним не долучено витяг з ЄДРПОУ, на який він посилається, а у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2273704 від 26.01.2026 року на запит судді зазначено, що за вказаними параметрами (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) інформацію не знайдено.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням встановленого і враховуючи те, що вирішення даної адміністративної справи не належить до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя приходить до висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача та відповідача).
Керуючись ст. ст. 25, 26, 29, 171, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Матеріали адміністративної справи №160/37213/25/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного навчально-бойового центру підготовки підрозділів Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду за територіальною підсудністю.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна