26 січня 2026 р.Справа № 160/26253/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
15.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних після виключення з військового обліку військовозобов'язаних 24.06.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку військовозобов'язаних 24.06.2015 у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі відповідно до положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 05.12.2012, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 .
Ухвалою від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
07.10.2025 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
23.01.2026 до суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Касянчуком Сергієм Вікторовичем, заява про забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим співробітникам та посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також уповноваженим співробітникам та посадовим особам будь-яких інших територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їх структурним підрозділам, вчиняти будь-які дії щодо призову виключеного з військового обліку ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в тому числі щодо звернення до правоохоронних органів із вимогами щодо затримання та доставлення виключеного з військового обліку ОСОБА_1 до будь-якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки та їх структурних підрозділів - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивач вважає себе невійськовозобов'язаним внаслідок виключення з військового обліку військовозобов'язаних 24.06.2015 у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 05.12.2012, що підтверджується записом у його військовому квитку. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відображаються некоректні дані про категорію обліку позивача. У військово-обліковому документі позивача відсутні відомості про порушення правил військового обліку та наявності звернення відповідачем до Національної поліції з метою доставлення позивача до ТЦК та СП для оформлення протоколу. 27.12.2025 біля під'їзду будинку, в якому проживає позивач, зупинився транспортний засіб, з якого вийшли троє чоловіків у балаклавах, особи яких не встановлені, обмежували в русі позивача, відмовилися підтвердити чи є вони уповноваженими співробітниками ТЦК та СП або Національної поліції України. Повідомили, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, порушив правила військового обліку. При цьому не надали жодних доказів на обґрунтування таких тверджень, погрожували затриманням та доставленням його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів мобілізаційного характеру та призову на військову службу. Позивач зазначає, що існує реальна загроза безпідставного його затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вжиття стосовно заходів мобілізаційного характеру, внаслідок яких позивач набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною четвертою статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
До позовної заяви ОСОБА_1 додано копію сформованого 13.09.2025 військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+», в якому міститься інформація про перебування його на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , категорія обліку - військовозобов'язаний, дані уточнено вчасно 27.06.2024, відомості про порушення правил військового обліку у військово-обліковому документі відсутні.
Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 24.05.1991 ОСОБА_1 було знято з військового обліку за віком ІНФОРМАЦІЯ_5 24.06.2015 та виключено з військового обліку.
02.07.2025 ОСОБА_1 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо виключення його з військового обліку військовозобов'язаних.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 № 195/1/4103 від 25.08.2025 за результатами розгляду скарги представника позивача на бездіяльність уповноважених співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.07.2025 повідомлено, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов'язаних запасу другої категорії у званні рядового до 40 років. Після досягнення позивачем віку 40 років до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було внесено зміни, яким змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду. Оскільки за чинними нормами статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 на законних підставах поновили його на військовому обліку військовозобов'язаних.
За своєю суттю інститут забезпечення позову як в адміністративному судочинстві, так і в інших його видах, є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Очевидна протиправність оскаржуваних дій має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування. Вчинення відповідачем дій, які, на думку позивача, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт протиправності оскаржуваних дій відповідача та порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх доказів у справі.
Зі змісту доданих до позовної заяви документів судом не встановлено очевидних ознак протиправності дій відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов'язаних.
Доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією, звернення відповідача до органів Національної поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
З огляду на визначений позивачем предмет спору, характер спірних правовідносин, суд вважає, що доводи позивача, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Другим днем з дня надходження заяви було 25.01.2026 - вихідний день (неділя), у зв'язку з чим ухвалу постановлено у перший робочий день - 26.01.2026.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Рянська