14 січня 2026 року Справа № 160/28484/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.
за участю:
представника відповідача Никитенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/28484/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
01.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 2028859-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028860-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028855-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028856-2415-0403-UА 12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028850-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028851 -2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028845-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028846-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028836-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.; № 2028837-2415-0403-UА12040150000015189 від 15.08.2025 р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області помилково здійснено розрахунок земельного податку стосовно земельної ділянки, за яку нараховано податок, оскільки не було отримано інформації щодо нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки. Зазначає, що вказані обставини є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/28484/25. Розглядати справу вирішено за правилами загального позовного провадження.
21.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно норм податкового законодавства, відповідачем здійснено нарахування позивачу грошового зобов'язання за користування земельною ділянкою та винесені відповідні податкові повідомленнярішення за платежем земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки. Вказує, що з часу коли позивач набув у власність об'єкт нежитлової нерухомості, в силу положень ч.1, ч.2 ст.120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст.377 Цивільного кодексу України у нього виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт. Таким чином оскільки позивач є власником нежитлових приміщень, за земельні ділянки під якими відповідач згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Позивач не звільняється від обов'язку сплати земельного податку за площі, розташовані під належними йому об'єктами нерухомості та земельними ділянками, якими він фактично користується.
29.10.2025 року до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/28484/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 14.01.2026 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 06.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
В судовому засіданні 14.01.2026 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, а саме будівлі торгівельно - розважального комплексу, відділення банку та офісних приміщень, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що загалом складає - 3324, кв.м. та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2014 року №30448724.
Відповідно витягу з рішення Дніпродзержинської міської ради від 24.04.2015 року №1290-62/VІ вилучено з користування у ТОВ «Україна - 2000» земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2729 га та 0,0229 га у зв'язку зі зміною власника нерухомого майна у зв'язу з чим вирішено визнати такими, що втратили чинність, другий абзац пункту 1 додатку до рішення виконавчого комітету міської ради від 06.04.2001 року №142 пункт 59 додатка до рішення міської ради від 29.04.2005 року №513-18/4; розірвати договори оренди земельних ділянок; громадянину ОСОБА_1 оформити документи на землекористування.
У зв'язку з несплатою позивачем земельного податку за 2018-2020 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 03.11.2022 року №2093126-2416-0403/3, від 03.11.2022 року №2093126-2416-0403/2, від 03.11.2022 року №2093126-2416-0403/1, від 04.11.2022 року №2093306-2416-0403/3, від 04.11.2022 року №2093306-2416-0403/2, від 04.11.2022 року №2093306-2416-0403/1, які рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2024 по справі 160/12117/23, були визнані протиправними та скасовані.
Згідно рішення Кам'янської міської ради від 18.12.2020 року №41-03/VIII «Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське станом на 01.01.2020» вирішено, зокрема впровадити нормативну грошову оцінку земель міста Кам'янське із застосуванням базової вартості 1м2 в розмірі 461,69 грн. та ввести в дію з 01.01.2021.
Враховуючи несплату позивачем земельного податку за 2021-2025 роки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2025 року №№ 2028859-2415-0403-UА12040150000015189, 2028860-2415-0403-UА12040150000015189, 2028855-2415-0403-UА12040150000015189, 2028856-2415-0403-UА12040150000015189, 2028850-2415-0403-UА12040150000015189, 2028851-2415-0403-UА12040150000015189, 2028845-2415-0403-UА12040150000015189, 2028846-2415-0403-UА12040150000015189, 2028836-2415-0403-UА12040150000015189, 2028837-2415-0403-UА12040150000015189.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомлення-рішеннями позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
В силу пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
У частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).
З моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року (№21-804а16) та підтримано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № П/811/1839/16, від 13 грудня 2018 року у справі № К/9901/54914/18, від 29 серпня 2019 року у справі №824/866/17-а, від 20 травня 2021 року у справі №826/5220/17.
У справі, що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, а саме будівлі торгівельно - розважального комплексу, відділення банку та офісних приміщень, розташованого за адресою: вул. Глаголєва, 25В м. Кам'янске (Дніпродзержинськ), що загалом складає - 3324, кв.м. що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2014 року №30448724.
Таким чином, суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №826/5220/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 826/9673/18, від 06 листопада 2020 року у справі № 826/10186/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 804/4739/16, від 21 березня 2019 року у справі № 826/15276/17, від 16 травня 2018 року у справі № П/811/1839/16, від 12 вересня 2017 року у справі №21-3078а16, від 17 травня 2018 року у справі №П/811/1839/16.
Щодо здійснення відповідачем розрахунків належної до сплати позивачем суми земельного податку, суд зазначає наступне.
Нормативна грошова оцінка визначена на підставі рішення Кам'янської міської ради від 18.12.2020 року №41-03/VIII «Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське станом на 01.01.2020».
Зазначені дані були використані відповідачем під час здійснення розрахунку земельного податку за 2021-2025 роки, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.08.2025 року №№ 2028859-2415-0403-UА12040150000015189, 2028860-2415-0403-UА12040150000015189, 2028855-2415-0403-UА12040150000015189, 2028856-2415-0403-UА12040150000015189, 2028850-2415-0403-UА12040150000015189, 2028851-2415-0403-UА12040150000015189, 2028845-2415-0403-UА12040150000015189, 2028846-2415-0403-UА12040150000015189, 2028836-2415-0403-UА12040150000015189, 2028837-2415-0403-UА12040150000015189.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній будь-який належний документ, на підставі якого контролюючим органом визначено вартість 1 кв.м земельної ділянки за відповідною адресою.
Крім того, контролюючий орган при розрахунку суми земельного податку за 2021-2025 роки повинен був отримати відповідні дані щодо нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок саме за спірні періоди від Державного земельного кадастру, що в даному випадку зроблено не було.
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України вбачається, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 відомості з Державного земельного кадастру, внесені або перенесені до нього з Державного реєстру земель після 1 січня 2013 р., надаються у порядку, передбаченому пунктами 166-186 цього Порядку, у формі, зазначеній у підпунктах 1-4 цього пункту, також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг та уповноваженими посадовими особами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відомості з Державного земельного кадастру є актуальними на дату та час формування документів, визначених підпунктами 1-4 цього пункту.
Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відповідачем надано не було.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що контролюючим органом, не було виконано обов'язок щодо подання детального, розгорнутого, викладеного у хронологічній послідовності розрахунку податкового зобов'язання, зазначеного в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Отже, контролюючий орган як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій у випадку заперечення проти позову.
За таких обставин суд приходить до висновку про ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях - рішеннях Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.08.2025 року №№ 2028859-2415-0403-UА12040150000015189, 2028860-2415-0403-UА12040150000015189, 2028855-2415-0403-UА12040150000015189, 2028856-2415-0403-UА12040150000015189, 2028850-2415-0403-UА12040150000015189, 2028851-2415-0403-UА12040150000015189, 2028845-2415-0403-UА12040150000015189, 2028846-2415-0403-UА12040150000015189, 2028836-2415-0403-UА12040150000015189, 2028837-2415-0403-UА12040150000015189, що, є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/14191/16, від 05 лютого 2021 року у справі №826/16051/16 та від 26 квітня 2021 року у справі №806/996/16.
Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.08.2025 року №№ 2028859-2415-0403-UА12040150000015189, 2028860-2415-0403-UА12040150000015189, 2028855-2415-0403-UА12040150000015189, 2028856-2415-0403-UА12040150000015189, 2028850-2415-0403-UА12040150000015189, 2028851-2415-0403-UА12040150000015189, 2028845-2415-0403-UА12040150000015189, 2028846-2415-0403-UА12040150000015189, 2028836-2415-0403-UА12040150000015189, 2028837-2415-0403-UА12040150000015189.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2533,43 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 23.01.2026 року.
Суддя С.І. Озерянська