16 січня 2026 року Справа № 160/32916/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32916/25 за позовом ОСОБА_1 до Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
18.11.2025 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 №912040821619 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 31.10.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 19.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 19.11.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
пенсійної справи позивача;
рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 № 912040821619 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
звернення позивача про здійснення перерахунку пенсії та про нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
відомості/інформацію, що послугувало підставою для такої відмови;
всі наявні докази щодо суті спору.
08.12.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. 08.12.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить залучити у якості відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Ухвалою суду від 09.12.2025 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про залучення відповідача у справі № 160/32916/25 за позовом ОСОБА_1 до Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.01.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію (стаття 7 Закону України “ Про пенсійне забезпечення»).
Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі- Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунку пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Вказують, що за принципом екстериторіальності, заява позивача була розглянута Головним управлінням та прийнято Рішення о/р 912040821619 від 07.11.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавств не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого при значення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Абзацом 3 п.3 ст.45 Закону №1058 передбачено застосування середнього заробітку, що визначений частиною другою ст. 40 Закону № 1058 у разі переходу вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком при наявності не менше ніж 24 місяці страхового стажу.
Документально встановлено, що Позивачу призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону №1058 з09.08.2013, після досягнення віку- у 48 років.
З наведеного вбачається, що Позивач хибно вважає, що має право на проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022, 2023, 2024 роки, оскільки остання не набула права на призначення будь-якого іншого виду пенсії, тобто не відбулося факту призначення пенсії «вперше».
Додатково зазначають, також: як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 при визначенні розміру заробітної плати застрахованої особи використовується, крім іншого, показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Визначальним є те, що згідно із вказаними нормами законодавства при визначенні розміру пенсії застосовується показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення саме за призначенням пенсії, а не за перерахунком пенсії.
Тобто, виходячи з буквального тлумачення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Фактично, Позивач має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, за певний календарний рік.
Окремо вказують, що відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення надається особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»з»ж» статті 55 Закону України “про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків-35 років, для жінок- 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь- яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Позивач 09.08.2013 року вже зверталася за призначенням пенсії «по вислузі років», пенсія була призначена відповідно до чинного законодавства.
У зв'язку з поновленням трудової діяльності, виплату пенсії Позивачу було призупинено.
31.10.2025 Позивач звернулася за призначенням пенсії за віком. Згідно з чинним законодавством, у разі переходу з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), застосовується показник середньої заробітної плати в Україні за останні три роки перед виходом на пенсію за віком, без права повторного обчислення на новий показник.
Крім того, положення про виплату 10 місячних пенсії передбачене лише при первинному призначенні пенсії за віком, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 ( у редакції, чинній на той час). Оскільки пенсія Позивачу була вже призначена в 2013, підстав для повторного застосування цієї норми- немає.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позивач 09.08.2013 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до особистої від 09.08.2013 позивачу була призначена пенсія по вислузі років, згідно чинного законодавства.
Згодом, у зв'язку з поновленням трудової діяльності, виплату пенсії було призупинено.
31.10.2025 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії та здійснення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за останні три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За принципом екстериторіальності, заява позивача була розглянута Головним управлінням та прийнято Рішення о/р 912040821619 від 07.11.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 ., 09.08.2013 вже зверталася за призначенням пенсії «по вислузі років», пенсія була призначена відповідно до чинного законодавства. Згодом, у зв'язку з поновленням трудової діяльності, виплату пенсії було призупинено.
31.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії за віком. Згідно з чинним законодавством, у разі переходу з одного виду пенсії на інший ( з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), застосовується показник середньої заробітної плати в Україні за останні три роки перед виходом на пенсію за віком, без права повторного обчислення на новий показник.
Крім того, положення про виплату 10 місячних пенсії передбачене лише при первинному призначенні пенсії за віком, відповідно до пункту7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (у редакції, чинній на той час).
Отже, на думку відповідача, оскільки ОСОБА_2 була вже призначена в 2013 року, підстав для повторного застосування цієї норми немає.
На підставі викладеного, перерахунок проведено згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в інших вимогах - відмовлено.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 2 Закону України № 1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст. 10 Закону України № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом України № 1058-IV визначений чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за ним, а також закріплене право вибору виду пенсії.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У ч. 2 ст. 40 досліджуваного Закону законодавець регламентував, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За змістом Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що в ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058-IV законодавець регламентував порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України № 1058-IV.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 09.08.2013 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, виплату пенсії Позивачці припинено, переплату пенсії, яка виникла за період з 02.09.2013 по 30.09.2013 р.р. в сумі 883,42 грн. повернуто.
По досягненню 60 років позивачці призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.10.2025 року.
31.10.2025 Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо перерахунку її пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком та здійснення виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Крім того, просила виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особі, яка має 30 років стажу педагогічного працівника та працює в закладах державної або комунальної форми власності.
За результатами розгляду заяви позивачки Відділом перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги від 07.11.2025 №912040821619.
Підставою для відмови стало те, що проаналізувавши пенсійну справу Позивачки Відповідачем було встановлено, що 09.08.2013 ОСОБА_1 вже зверталася за призначенням пенсії «по вислузі років», пенсія була призначена відповідно до чинного законодавства. Згодом у зв'язку з поновленням трудової діяльності, виплату пенсії було призупинено. Зазначено, що 31.10.2025 ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії за віком. Згідно з чинним законодавством, у разі переходу з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за останні три роки перед виходом на пенсію за віком, без права повторного обчислення на новий показник. Крім того, положення про виплату 10 місячних пенсій передбачене лише при первинному призначенні пенсії за віком, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (у редакції, чинній на той час). Оскільки пенсія громадянці ОСОБА_1 була вже призначена в 2013 році, Відповідач не вбачає підстав для повторного застосування цієї норми.
Отже, судом встановлено, що у 2023 році позивача була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику галузі освіти відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Поряд із цим, позивач продовжила працювати за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, що підтверджується матеріалами справи.
Після досягнення пенсійного віку звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону України № 1788-XII, починаючи з 01.01.2004 року, здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Крім того, положення ст. 9 Закону України № 1058-IV не передбачають такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Натомість, у ч. 3 ст. 45 досліджуваного Закону законодавець закріпив порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права з подібних правовідносин викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 213/1226/16-а.
Крім того, відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону України № 1058-IV.
Отже, враховуючи, що позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058-IV позивачка звернулася вперше 31.10.2025 року, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на здійснення перерахунку пенсії за віком з 31.10.2025 року згідно з ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки, а отже вимоги в цій частині слід задовольнити.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Верховний Суд в постанові від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а вказав, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-XII. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Колегія суддів вважала вірним висновок суду першої інстанції, що основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону №1788-XII, саме в день досягнення пенсійного віку. При цьому, зміст норми 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може відтермінувати реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
У справі № 200/854/19-а колегія суддів Верховного Суду погодилась з тим, що норма пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-XII;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 21 березня 2024 року у справі № 580/2737/23.
При цьому, для отримання відповідного виду грошової допомоги визначальним є факт реалізації особою права на пенсію з інших підстав до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
За встановленими судом у даній справі обставинами, позивач у 2013 року реалізувала своє право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, тобто до виходу на пенсію за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач втратила право грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню у вказаній вище частині.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.11.2025 року №912040821619 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 31.10.2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023 та 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м.Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 16.01.2026 року.
Суддя В.В. Ільков