про повернення позовної заяви
м. Вінниця
26 січня 2026 р. Справа № 120/662/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4 про визнання протиправними та скасування наказів, дій і рішень, зобов'язання вчинити певні дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4 про визнання протиправними та скасування наказів, дій і рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповідомлення відомостей про результати розгляду заяв від 14.07.2025 про надання відстрочки;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та статус «Вас розшукує ТЦК» стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та статус «розшук» стосовно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо фактичного затримання та позбавлення волі ОСОБА_1 в період з 04.01.2026 по 09.01.2026 року;
- визнати протиправними та скасувати:
- довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2026-0104-1737- 2515-7 від 04 січня 2026 року щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
- наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 № 83М від 09 січня 2026 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації» у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- відмову у наданні бронювання за заявою № 20260109-8712 від 09 січня 2026 року;
- зобов'язати військову частину 876/4 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби у зв'язку з відсутністю законних підстав для проходження служби.
У відповідності до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 4 ст. 172 КАС України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Так, серед іншого, позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його фактичного затримання та позбавлення волі в період з 04.01.2026 по 09.01.2026 року.
Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, позивач зазначає, що дії центру комплектування є фактичним незаконним позбавленням волі, оскільки відсутній будь-який протокол затримання чи інший процесуальний документ, що обґрунтовував би підстави для обмеження його свободи (порушення ст. 208 КПК України та ст. 176 КУпАП).
Зауважує, що тривалість утримання (з 04 по 09 січня 2026 року) значно перевищує граничний строк адміністративного затримання (3 години без рішення суду, стаття 263 КУпАП) та не відповідає жодній з підстав, передбачених законом для позбавлення волі.
Утримання мало на меті примусове проходження ВЛК без його медичних документів та в неділю, що суперечить п. 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МОУ № 402 від 14.08.2008).
Незаконність затримання та утримання підтверджує такими фактами:
- відсутність негайного повідомлення про підстави затримання та права на захист (порушення ст. 29 Конституції України та п. 1, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
- 08 січня 2026 року правозахисник ОСОБА_2 подав клопотання до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України про перевірку факту незаконного позбавлення волі, витребування документів та негайне звільнення. Суд не прийняв рішення про звільнення, що не спростовує незаконність дій відповідача 1;
- 12 січня 2026 року дружина позивача ОСОБА_3 звернулася з запитом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про результати розгляду її заяв від 04 січня 2026 року (виклики на номер 102 о 16:32 та 16:57 про незаконне затримання), копію заяви та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Станом на момент подання позову відповідь на запит не надійшла, що свідчить про відсутність належної реєстрації події як кримінального правопорушення.
У цьому контексті, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з ч. 2 ст. 12 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 КПК України кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Так, статтею 146 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачено кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а статтею 371 КК України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Суд зазначає, що питання незаконного затримання та позбавлення позивача свободи може бути предметом розслідування у відповідному кримінальному провадженні, а тому, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Поряд з цим, відповідно до п. 47 та п. 54 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Постанова № 560):
- У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
- У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється поліцейським та відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення (Глава 20 КУпАП).
Відповідно до ст. 267 КУпАП адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
При цьому, частиною 1 статті 286 КАС України, яка встановлює особливості провадження окремих категорій адміністративних справ, передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами.
Отже, дії та рішення уповноважених осіб, щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, та можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає таке.
Незаконне затримання, а також позбавлення особи свободи (ст. ст. 146, 371 КК України), в тому числі якщо затримання здійснено не уповноваженими особами, є кримінально караними діяннями та підлягають розслідуванню та розгляду в порядку кримінального судочинства.
Крім цього, дії та рішення уповноважених осіб щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем об'єднано в одне провадження позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 172 КАС України передбачено пряму заборону об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium N 32492/96).
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини 876/4 про визнання протиправними та скасування наказів, дій і рішень, зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна