м. Вінниця
20 січня 2026 р. Справа № 120/8412/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, адміністративний позов задоволено частково.
Представник позивача подав до суду заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у якій просить змінити спосіб та порядок виконання рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь позивача пенсійних виплат за період з 01.07.2021 по 30.09.2025 в сумі 165426,73 грн.
Ухвалою від 13.01.2026 заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення прийнято до провадження судді Дмитришеної Р.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду та просив розгляд справи здійснювати без участі представника Управління.
На розгляд справи сторони не прибули.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про зміну способу та порядку виконання рішення без участі осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно із долученого до заяви листа відповідача від 24.09.2025 №0200-0305-8/110880 сума заборгованості на виконання рішення №120/8412/24 від 29.10.2024 становить 165426,73 грн.
Суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняттям судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, встановлених раніше. Суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту.
Водночас, зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а прийняття нового із зазначенням конкретної суми стягнення, що при цьому, не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.
Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору. Відповідно до рішення суд визначив початковий період для перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
Як слідує з матеріалів справи Головне управління на виконання рішення суду у справі №120/8412/24 ОСОБА_1 проведено з 01.07.2021 перерахунок пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Надалі пенсія позивачу виплачується в присудженому судовим рішенням розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".
Звертаючись до суду із заявою про зміну способу виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника на користь стягувача коштів в сумі 165426,73 грн, заявник фактично просить змінити резолютивну частину рішення від 25.10.2024, та, як наслідок, змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, що в свою чергу суперечить положенням чинного процесуального законодавства.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Відповідно до заяви представник акцентує, що рішення суду відповідачем не виконано в повному обсязі.
Оцінюючи такі доводи суд зазначає, що положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України вказують на те, що суд може змінити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу наведеної норми слідує, що суд змінює спосіб виконання судового рішення в цілому. Проте, означена норма не обумовлює того, що суд має змінити спосіб виконання рішення в якійсь частині.
Відтак, суд відхиляє мотиви заяви про необхідність зміни способу виконання судового рішення, оскільки вони стосуються певного періоду, а не виконання рішення у всій сукупності.
Суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2025 року (справа № 640/7827/22, адміністративне провадження № К/990/15285/24) виснував: "процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення".
У постанові від 27.02.2023 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд виснував, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду (зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-a), який неодноразово зазначав, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною, оскільки це є зміною рішення по суті.
Досліджуючи питання виняткової необхідності застосування зміни виконання рішення, суд зазначає, що представник позивача як на підставу звернення покликається на чинну редакцію статті 378 КАС України як недвозначну та єдину підставу для задоволення поданої заяви.
Так, положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України обумовлюють, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили дійсно є самостійною (тобто, іншою, ніж визначено абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України) підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Проте, таку підставу не можна вважати безумовною, тобто, такою, що зобов'язує суд безальтернативно задовольнити подану стягувачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позаяк у кожному конкретному випадку суд має з огляду на зміст резолютивної частини судового рішення надати оцінку причинам його невиконання.
В розглядуваному випадку, пенсія позивачу надалі виплачується в присудженому судовим рішенням розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".
При зміні способу виконання рішення суду із зобов'язання Головного управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 пенсії на стягнення пенсійних виплат в розмірі 165426,73 грн є звуженням відновлених прав позивача судовим рішенням.
До того ж заявник самостійно вказує, що означена сума 165426,73 грн. проведена на виконання рішення суду у справі №120/8412/24.
Натомість положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України передбачають, що саме не виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
За встановлених у цій справі обставин, суд доходить висновку, що з наведених мотивів у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 120/8412/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повну ухвалу складено 26.01.2026.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна