Справа № 519/2661/25
Провадження № 1-кп/519/9/26
22.01.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025164690000027 від 14.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
В провадженні Південного міського суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025164690000027 від 14.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на нічний домашній арешт.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 підтримали клопотання в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на актуальність ризиків, зазначених в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також наявність справжнього суспільного інтересу.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 до ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1211200 грн, який був неодноразово продовжений відповідними ухвалами слідчого судді.
Ухвалою Південного міського суду від 17.12.2025 до ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1211200 грн.
У своєму клопотанні, як на підставу для звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст.368 КК України, не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду і жодного доказу його ухилення прокурором не надано, відсутні будь-які докази незаконного випливу на учасників кримінального провадження, позиція сторони обвинувачення побудована на припущеннях, ризики, які були враховані при першочерговому обранні запобіжного заходу наразі зменшились, ОСОБА_5 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, має батька, який є інвалідом другої групи, позитивно характеризується за місцем проходження служби, що також свідчать про його належну поведінку в разі зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Щодо посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст.368 КК України, то відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до статей 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при розгляді кримінального провадження по суті.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За змістом ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин провадження, зменшення встановлених ризиків.
Проте, всупереч вимогам ст. 201 КПК України, сторона захисту не довела обставин, які б вказували на наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 . Посилання захисника на зменшення ризиків, які існували раніше, суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні.
До того ж, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в України військового стану через агресію РФ проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та значно погіршує криміногенну обстановку.
Суд бере до уваги посилання захисника на дані, що характеризують особу обвинуваченого, його спосіб життя та соціальні зв'язки, однак вважає, що вказані обставини не є такими, що нівелюють існуючі ризики.
Тому, з врахуванням всіх зазначених обставин та особистих даних особи підозрюваного, існують підстави вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувались при застосування до підозрюваного запобіжного заходу, продовжують існувати й зараз.
Відтак, раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави повністю забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , та є достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданих йому влади та службового становища
Так санкція ч.3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Таким чином злочин, який інкримінується підозрюваному є тяжким та має підвищену суспільну небезпеку, так як є корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до ст.45 КК України.
Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства.
Сучасні реалії в Україні зумовлюють значний публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави. В умовах повномасштабної збройної агресії проти України належне функціонування установ, що здійснюють мобілізаційні заходи відповідно до законодавства, є вкрай актуальним.
Таким чином, на переконання суду, у судовому засіданні не доведено наявність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт, а тому клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.
На підставі встановленого та керуючись ст.ст.177, 201 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Час оголошення повного тексту ухвали 27.01.2026 о 16.50 годині.
Суддя ОСОБА_6