Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1888/25
Провадження по справі № 3/514/12/26
26 січня 2026 року с-ще Бессарабське
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця будинку АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працюючого, не судимого, не притягувався до адміністративної відповідальності
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 , ч.1 ст. 130 КУпАП,
З відділення поліції №2 Болградського районного ВП ГУНП в Одеській області на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 визначено, що у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Враховуючи вище наведене, а також те, що адміністративні протоколи складені стосовно однієї і тієї ж особи ОСОБА_1 та розглядаються в одному суді, вказані матеріали адміністративних справ підлягають об'єднанню в одне провадження, якому слід присвоїти номер 514/1888/25.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536697 від 10 грудня 2025 року, ОСОБА_1 10 грудня 2025 року близько 11 години 10 хвилин по автодорозі Т-16-27 в селищі Серпневе Болградського району Одеської області керуючи транспортним засобом марки «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на бетонні блоки, тим самим порушив п. «2.3.б, 12.1, 13.1» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536716 від 10 грудня 2025 року, ОСОБА_1 10 грудня 2025 року близько 11 години 10 хвилин по автодорозі Т-16-27 в селищі Серпневе Болградського району Одеської області керував транспортним засобом марки «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, невнятна річ), від огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що дійсно він 10 грудня 2025 року близько 11 години 10 хвилин по автодорозі Т-16-27 в селищі Серпневе Болградського району Одеської області керував транспортним засобом марки «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_1 ., а саме мав намір перетнути державний кордон України на виїзд через пукт пропуску "Серпневе - авто" у Республіку Молдова. Однак, зазначив, що він не винен у даній дорожньо-транспортній пригоді. Через відсутність дорожніх знаків 4.7 та 4.8. - «об'їзд перешкоди» перед бетонними блоками та погодні умови, що обмежували видимість, під'їжджаючи до бетонних блоків, він не одразу помітив їх, перед перешкодою вимушений був різко загальмувати, та через того, що в автомобілі спрацювала система екстреного гальмування АБС, транспортний засіб був не керований, у зв'язку з чим сталося зіткнення із бетонними блоками. Уникнути зіткнення він не мав можливості. Крім того, зазначив, що через ДТП спрацювала подушка безпеки, він перебував у шоковому стані, оскільки в такій ситуації вперше. Звернув увагу суду, що інспектором поліції не було роз'яснено йому наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Також зазначив, що він взагалі не вживає алкогольні напої, про що також було повідомлено інспектору поліції, однак не взято останнім до уваги. До того ж він збирався перетнути Державний кордон, що апріорі виключає знаходження його в стані алкогольного сп'яніння, оскільки їх він в пункт пропуску цілеспрямовано.
Дослідивши матеріали адміністративних справ, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи, що притягується, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України,особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є суспільні відносини у сфері власності.
Об'єктивною стороною цього правопорушення є настання наслідків у вигляді майнової шкоди.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є матеріальним, тобто потребує не тільки події (в даному випадку - порушення вимог правил дорожнього руху), але й наявність вини (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що призвело до настання певних наслідків - пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 27 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-комунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і нормативів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.
Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення інтенсивності руху транспортних засобів за рахунок зниження рівня безпеки дорожнього руху не допускаються.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 Правил встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п. 8.2-1 Правил, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Вимоги до встановлення наказових знаків в Україні регулюються стандартом ДСТУ 4100:2021, пункт 14.1.1 якого передбачає, що дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Дорожні знаки повинні бути видимі за відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи та показів ОСОБА_1 , не довіряти яким немає підстав, оскільки вони є логічними і послідовними, приходжу до висновку, що:
водій автомобіля марки «Mazda 626» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , не міг передбачити зазначені в протоколі обставини, а саме наявність перешкоди у вигляді бетонних блоків та уникнути зіткнення з ними, виходячи з локалізації їх розміщення та відсутність дорожніх знаків, які б попереджали про наявність перешкоди;
фабула правопорушення сформульована автором адміністративного протоколу лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення; не визначено причинно-наслідний зв'язок, який був причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди; не зазначено на схемі місця дтп наявність наказових дорожніх знаків, які попереджали б про існування перешкоди та локалізацію їх розміщення; не зазначено чи міг водій запобігти зіткненню і що реально для цього зробив;
з дослідженого відеозапису з місця події, не вбачається наявність наказових дорожніх знаків перед перешкодою, а саме бетонними блокам.
Тобто не зібрані вихідні дані, необхідні для набуття беззаперечного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 невідповідності вимогам ПДР, які з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному зв'язку із настанням дтп.
При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не може взяти на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи. Зазначене становитиме порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».
Відтак, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , відсутні будь-які докази, що підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, саме наявність його вини, що призвело до настання певних наслідків.
За таких обставинах, дослідивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які встановлюють наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, дослідивши додані до протоколу документи та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Диспозицією частини першої статті 130КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від провадження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями ст.1 Закону України «Про національну поліції» передбачено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином, головним обов'язком держави в цілому, а також суду і працівників органів Національної поліції України зокрема, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 18 грудня 2018 року №1026, пунктом 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
У судовому засіданні, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин зазначеної справи, було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який міститься у матеріалах справи.
Так, на відеозаписі, який було долучено до матеріалів справи, зафіксовано лише пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, однак процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду ОСОБА_1 не роз'яснено, також останньому не було роз'яснено його прав.
При цьому, суддя приймає до уваги те, що ОСОБА_1 потрапив у ДТП та перебував у шоковому стані.
Суддя звертає увагу, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів факту належного роз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що потягло за собою порушення прав останнього. Вказане є суттєвим порушенням процедури огляду на стан сп'яніння, а тому у суду відсутні підстави вважати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536716 від 10 грудня 2025 року, факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою використання спеціального технічного засобу належними та допустимим доказами по справі.
На думку судді, в даному випадку в представленому суду обсязі доказів наявності вини ОСОБА_1 , відсутня сукупність переконливих, належних, допустимих та взаємопов'язаних між собою доказів, які дають обґрунтовані підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суддя не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшов висновку щодо недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю за необхідне адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 124, ч.1 ст.130, ст. ст. 245, 268, 280, 283, 284 КУпАП-
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду з дня її проголошення.
Суддя Н.М. Тончева