Справа № 513/1630/25
Провадження № 2/513/327/26
Саратський районний суд Одеської області
26 січня 2026 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Миргород В.С.., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савіна Сергія Олександровича, до ОСОБА_2 , про оспорювання батьківства та виключення актового запису про народження дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
1. Рух справи
05.12.2025 року через канцелярію суду до Саратського районного суду Одеської області надійшла вказана позовна заява, датована 01.12.2025 року, за підписом представника позивача - адвоката Савіна С.О. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:
- про виключення відомостей про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як про батька з актового запису №234 від 04.08.2017 року, який складений Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, Одеська область Саратський район, смт.Сарата.
- встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого, рішення суду, після набрання законної сили, є підставою для відповідного, встановленого законом суб'єкта державної реєстрації актів цивільного стану для внесення змін до відповідного актового запису цивільного стану.
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Миргород В.С.
2. Щодо можливості прийняття справи до провадження
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом позову є оспорювання батьківства та виключення актового запису про народження дитини.
Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Положеннями Цивільного процесуального кодексу України визначено загальну підсудність за місцезнаходженням відповідача (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), альтернативну підсудність за вибором позивача (стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України) та виключну підсудність (стаття 30 Цивільного процесуального кодексу України).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 своєї Постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно до ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених ЦПК України.
У відповідності до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до відповіді №2100606 від 08.12.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру інформація про реєстрацію ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_2 в реєстрі територіальної громади відсутня.
Відповідно до відповіді на запит суду, ВОМІРМП УПРЕ ДМС в Одеській області №5188/31995 від 11.12.2025 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованим /знятим з реєстрації місця проживання по Одеській області не значиться.
Згідно відповіді на запит суду від 11.12.2025 року Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області 23.01.2026 року надано відомості про те, що інформація про реєстрацію ОСОБА_2 , відсутня.
Таким чином відомості щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 на території Саратської Селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та в Одеській області, відсутні.
Отже, місце проживання (реєстрації) відповідача не відноситься до територіальної юрисдикції Саратського районного суду м. Одеської області, при цьому позивач при зверненні до суду не посилався щодо підсудності за ч.1 ст.27 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
При цьому слід відмітити, що правила, передбачені у статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, використовується позивачем на стадії підготовки позову та його подання, тому позивач повинен обґрунтувати в позовній заяві вибір суду, до якого подано позов, зокрема й надати докази на підтвердження певного факту, чого в даному випадку зроблено не було.
Крім того, тлумачення статтей 27 та 28 Цивільного процесуального кодексу України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 Цивільного процесуального кодексу України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України).
Так, до позовної заяви позивачем не надано доказів на підтвердження того, що останнє відоме місце проживання або перебування відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, щоб дало суду підстави для визначення підсудності даної справи Саратському районному суду Одеської області.
Крім того, з матеріалів позовної заяви не вбачається можливим встановити, що майно відповідача або його місце роботи, також знаходяться на території, яка підсудна Саратському районному суду.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Саратському районному суду Одеської області.
Зазначене узгоджується і з ст. 378 ЦПК України, за якою судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 року у справі № 855/364/19 зроблено висновок відповідно до якого «Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. Якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС».
Хоча вказаний правовий висновок здійснено щодо норм КАС України, суд вважає доцільним дотримуватись його і у порядку цивільного судочинства, зважаючи на подібність норм КАС України та ЦПК України щодо недопустимості спору про підсудність.
При цьому, відповідно до ч.ч.1-3 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, прийняття Саратським районним судом Одеської області рішення, за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савіна Сергія Олександровича, до ОСОБА_2 , про оспорювання батьківства та виключення актового запису про народження дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка не підсудна цьому суду, не відповідатиме критеріям рішення, які визначені ст.263 ЦПК України, та є підставою, передбаченою ст.378 ЦПК України, для його скасування.
Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».
Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко проти України» (заяви № 29454/04, № 29465/04), у якому Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (глава 1 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України).
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо територіальної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін у справі права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.
Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, прихожу до висновку, що подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), а саме:
Питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами цивільно-процесуального закону до форми та змісту позовної заяви відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України вона повинна, зокрема, містити 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. В порушення ч.3 п.2 ст.175 ЦПК України у позовній заяві не зазначене точне місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) відповідача.
3. Висновки суду
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову підсудність для звернення з відповідною позовною заявою.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне, залишити позовну заяву без руху і надати строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивачу необхідно зазначити у позовній заяві, точне місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) відповідача.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, усуне недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175,185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Савіна Сергія Олександровича, до ОСОБА_2 , про оспорювання батьківства та виключення актового запису про народження дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме усунути недоліки, вказані у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В. С. Миргород