Справа № 420/35933/25
Провадження № 2-а/522/134/26
26 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
22.10.2025 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про розшук ОСОБА_1 та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записи щодо розшуку ОСОБА_1 та записи про не проходження ним (відмови від проходження) ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.
13.11.2025 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 420/35933/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33).
27.11.2025 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси матеріали справи передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
23.12.2025 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 420/35933/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33).
08.01.2026 протоколом раніше визначеного складу суду визначено головуючого суддю Павлик І.А.
09.01.2026 до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
З 29.12.2025 по 16.01.2026 суддя Павлик І.А. перебувала у відпустці та на лікарняному.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орган військового управління, є суб'єктом владних повноважень.
В даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 записів про його розшук та записів про не проходження (відмови від проходження) ним ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП.
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов'язання відповідача вилучити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записи щодо розшуку позивача та записи про не проходження ним (відмови від проходження) ВЛК, звернення до органів Національної поліції України для примусового його доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу; зобов'язання відповідача направити повідомлення до відповідного органу ГУНП в Одеській області про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та про необхідність виключення відомостей про нього як про правопорушника з підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП.
Зі змісту позовних вимог слідує, що протиправні, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 призвели до порушення прав та інтересів позивача, з якими він не погоджується, та які створили для нього негативні наслідки.
Таким чином зі змісту позовних вимог та суб'єктного складу учасників справи вбачається, що в даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме як суб'єкта владних повноважень.
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічні положення містить пункт 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, згідно з яким керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_4 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також пунктом 16 зазначеного Порядку № 560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Крім того забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином відповідач наділений правом на звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в силу Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який встановлює, зокрема, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
З огляду на це на підставі закону територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені певними повноваженнями, необхідними для виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Крім того згідно положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, є органами ведення Реєстру (частина 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Таким чином позовні вимоги стосуються, оскарження дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, та направлені на захист порушеного саме в публічно-правових відносинах права позивача, тому розгляд таких вимог повинен здійснюватися окружним адміністративним судом.
Також слід зазначити, що відповідно до положень статті 235 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
При цьому, згідно ст. 258 КУпАП, визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 цього Кодексу не складається.
Так, відповідно до частин 6 та 7 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Таким чином, присутність особи (зокрема військовозобов'язаного) при складанні уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП протоколу у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, не завжди є обов'язковою та не завжди можливість складення протоколу відносно особи потребує вжиття заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 260 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені умови, за яких територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право не складати протокол у справі про адміністративне правопорушення, а одразу виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Такою умовою є, зокрема, направлення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виклику особі, наявність у ТЦК та СП підтвердних документів про отримання особою виклику та неявка такої особи до ТЦК та СП без поважних причин.
За такого затримання та доставлення особи, яка порушує військовий облік чи інші вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до ТЦК та СП не є обов'язковим для складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення та відсутність такої особи не перешкоджає можливості притягнення її уповноваженими особами ТЦК та СП до адміністративної відповідальності, шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене суд вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо направлення звернення до органів поліції з вимогою адміністративного затримання/доставлення ОСОБА_1 до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів записів про непроходження ним ВЛК, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками Національної поліції України для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій, не можуть вважатись заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення та, відповідно, діями суб'єкта владних повноважень, які стосуються притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин підстави для висновку про те, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному в порядку ст. 286 КАС України відсутні.
Зазначені висновки викладені у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/25076/25 від 21.11.2025, у справі № 420/34442/24 від 14.04.2025 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/1142/25 від 23.07.2025.
Про розгляду даної категорії спорів саме окружними адміністративними судами свідчить стала судова практика, що склалась в різних регіонах України, зокрема:
- рішенням Рівненський окружний адміністративний суд від 26 червня 2025 року у справі №460/7078/25 зобов'язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов'язаним;
- рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 400/7752/25 визнано протиправними дії ТЦК та СП щодо щодо внесення до Реєстру даних про порушення чоловіком правил військового обліку;
- рішенням Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 08 вересня 2025 року у справі №160/10218/25 зобов'язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов'язаним;
- рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5748/25 від 08 вересня 2025 року зобов'язано ТЦК та СП виключити з Реєстру дані про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку;
- рішенням Одеський окружний адміністративний суд у справі № 420/2480/25 від 05 вересня 2025 року зобов'язав ТЦК та СП виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку військовозобов'язаним та повідомити Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов'язаного до ТЦК та СП.
Водночас суд враховує лист КАС ВС «Про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в справах про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК», згідно якого касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув листи П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 № 2.10-02/10/2025 (вх. № 1149/0/57-25 від 11.11.2025) та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025 № 01-35/1161/2025 (вх. № 4418/0/1-25 від 09.12.2025) про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в адміністративних справах про оскарження дій посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (ТЦК). Необхідність надання такої допомоги мотивована тим, що наразі в судовій практиці відсутній усталений підхід до визначення предметної підсудності адміністративних справ, пов'язаних з оскарженням дій посадових осіб ТЦК. Предметом спору в цих справах є: 1) визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення до ТЦК громадян як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою - позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи - відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості в Реєстрі.
Верховний Суд вказав, що відносини у справах, які узагальнено описані в згаданих листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, регулюються Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3.
Вивчення практики Верховного Суду дає змогу констатувати, що до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надходили касаційні скарги про перегляд рішень окружних адміністративних судів та апеляційних адміністративних судів, предметом спору в яких були вимоги, аналогічні тим, що зазначені в листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Під час розгляду матеріалів Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив підстав для визнання цих справ такими, що розглянуті з порушенням предметної підсудності, водночас відмовив у відкритті касаційного провадження або повернув касаційні скарги з інших правових підстав (зокрема, це ухвали від 10.02.2025 в справі № 560/9615/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125046381); від 25.09.2025 в справі № 260/8402/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130513563); від 23.10.2025 в справі № 400/3648/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264738); від 23.10.2025 в справі № 260/8400/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264640); від 24.10.2025 в справі № 560/11256/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131281857); від 04.12.2025 в справі № 400/2559/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335002); від 30.12.2025 в справі № 400/5725/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133024485) та інших).
З огляду на викладене, Верховний Суд акцентував, що судова практика в справах, предметом спору в яких є визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення громадян до ТЦК як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою - позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи - відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості у реєстрі, є усталеною та такою, що не викликає дискусій щодо визначення предметної підсудності цих справ.
З метою забезпечення сталості і єдності судової практики зміст цього листа було доведено до відома суддів окружних адміністративних судів і місцевих загальних судів, рішення яких переглядає П'ятий апеляційний адміністративний суд.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи Приморським районним судом м. Одеси.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КАС України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статею 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Таким чином, суд вважає, що дану позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову слід направити за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 20, 21, 29, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Справу № 420/35933/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.А. Павлик