Справа №522/12058/19
Провадження по справі № 1-кп/522/2338/26
в порядку ст. 331 КПК України
(повний текст)
27 січня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт №12018161490001829 від 14.10.2018 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018161490001829 від 14.10.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
24.12.2025 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси обвинуваченого ОСОБА_3 було оголошено у розшук.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, суд, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки є ризики, передбачені у п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, вказані в клопотанні прокурора, не доведені. У обвинуваченого ОСОБА_3 наявна літня мати, малолітній син, обвинувачений є інвалідом 2 групи, є єдиним годувальником в сім'ї.
Дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого прокурором клопотання та наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, виходячи з наступного.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, рішенням ЄСПЛ у справі «Орловський проти України», засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.
Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії» ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; «Бегчіев проти Молдови» - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії» - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; «Ідалов проти Росії», «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Іліжков проти Болгарії» - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.
Відповідно до вимог статей 177, 178, 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурором буде доведено наявність достатніх підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів провадження та пояснень сторони обвинувачення, на даний час прокурором не надано суду належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про існування реальних, а не абстрактних ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження, знищувати або спотворювати докази, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання сторони обвинувачення на тяжкість інкримінованого злочину та можливість призначення суворого покарання саме по собі, відповідно до усталеної судової практики та положень статті 178 КПК України, не може слугувати безумовною підставою для застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу без доведення конкретних ризиків.
Суд також враховує дані про особу обвинуваченого, а саме: наявність постійного місця проживання, соціальні зв'язки, відсутність відомостей про порушення ним раніше покладених процесуальних обов'язків, а також той факт, що ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про наявність у нього стійких сімейних та соціальних зв'язків і зменшує ризик ухилення від суду.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам статті 183 КПК України.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених на нього обов'язків, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, який у даному випадку є достатнім і пропорційним втручанням у його права та свободи.
Згідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на зазначенні обґрунтування, клопотання захисника обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого відсутня, тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176-178, 181, 183, 194, 196, 205, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., строком на 2 (два) місяці.
Покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не покидати місце фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_1 у період часу з 21 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та перебування в укритті під час оголошення повітряної тривоги;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту фактичного затримання обвинуваченого, тобто з 26.01.2026.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 26.03.2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 27.01.2026 о 14 год. 00 хв. в залі суду № 13.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6
27.01.2026