Справа № 554/17801/25 Номер провадження 11-сс/814/133/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 18 грудня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення за заявою від 05 жовтня 2025 року.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що подана ОСОБА_6 заява від 05 жовтня 2025 року не містить фактичних даних, які б вказували на ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 172, 357, 367 КК України, що виключає можливість внесення даних відомостей до ЄРДР.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити та зобов'язати уповноважену особу внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
Вказав, що внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення є процесуальним обов'язком слідчого. При цьому, факт наявності чи відсутності складу злочину в діях конкретних осіб встановлюється шляхом здійснення досудового розслідування.
Прокурор та заявник ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явились. На адресу апеляційного суду надіслали клопотання про розгляд провадження за їхньої відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.
Положення частини третьої статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відповідно до частини 4 цієї статті Кодексу, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення директором відокремленого підрозділу «Регіональний центр професійної освіти» ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» ОСОБА_7 службової недбалості, грубого порушення законодавства про працю, незаконного утримання або пошкодження важливого особистого документа, яка полягає у невидачі ОСОБА_6 трудової книжки, не передачі оцифрованих даних до Пенсійного Фонду України, не забезпеченні евакуації архіву.
При цьому, основним критерієм, що дає змогу вважати заяву про кримінальне правопорушення такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Однак, заявник ОСОБА_6 у поданій заяві взагалі не вказав, у чому полягають кримінальні правопорушення, ним наводяться виключно власні міркування та припущення щодо можливих протиправних дій, без конкретизації, у чому вони полягають, коли, де і за яких обставин вчинені, а тому зазначене не може слугувати підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
У свою чергу, твердження заяви ОСОБА_6 зводяться виключно до непогодження із діями посадової особи державної установи у галузі трудового та пенсійного законодавства, що можуть бути оскаржені у порядку, визначеному законом.
Отже, відсутні будь-які обставини, що могли б свідчити про вчинення директором відокремленого підрозділу «Регіональний центр професійної освіти» ДЗ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 .
При цьому, всупереч доводам апелянта, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
З огляду на викладене, підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 18 грудня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4