Справа № 543/609/23 Номер провадження 11-кп/814/727/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисника представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12023170590000115 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 червня 2025 року,
Цією ухвалою щодо ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заріг Лубенського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, несудимого,
суд закрив кримінальне провадження за ч.4 ст.185 КК України (за епізодами крадіжок від 02 березня 2023 року та в кінці березня 2023 року) на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Цією ж ухвалою суд закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України (епізод крадіжки в період часу з 10 по 11 березня 2023 року) на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
Вирішене питання щодо речових доказів.
Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
02 березня 2023 року ОСОБА_3 з господарського приміщення за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, таємно, шляхом вільного доступу, викрав належну потерпілому ОСОБА_10 болгарку «START Pro» вартістю 680 грн.
В період часу з 10 по 11 березня 2023 року ОСОБА_3 повторно, з цього ж господарського приміщення, в умовах воєнного стану, таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_10 болгарку «BOSCH» вартістю 3050 грн і перфоратор «COMPASS» вартістю 1150 грн.
В кінці березня 2023 року ОСОБА_3 повторно, з цього ж господарського приміщення за місцем свого проживання, в умовах воєнного стану, таємно, шляхом вільного доступу викрав належний ОСОБА_10 телефон «HOMTOM» вартістю 1934,34 грн.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 в суді першої інстанції.
При цьому зазначає, що судом не досліджувалися ні докази, ні обставини наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, не зважаючи на те, що провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Наголошує, що під час судового розгляду сторона захисту наполягала на дослідженні доказів, проте суд порушив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вважає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам справи і побудований на протоколах, які прокурором не долучалися до провадження та не стосуються обвинуваченого, оскільки були створені після його смерті.
Зазначає, що наведені у вироку показання свідків не відповідають їх свідченням в судовому засіданні.
Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не усунув істотні суперечності та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання щодо перевірки незаконних методів досудового розслідування відносно обвинуваченого.
Стверджує, що потерпілий неодноразово змінював показання, проте суд взяв до уваги одні його свідчення та не навів мотивів неприйняття інших, чим порушив вимоги ст.94 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду, що передбачено п.1 та п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Відповідно до ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо у судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо.
Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України).
Тому, засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.
Обґрунтовуючи висновок щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, суд першої інстанції послався на ряд доказів.
Разом із тим, з наявного в матеріалах провадження журналу судового засідання від 16 грудня 2024 року (т.3, а.с.93-96) видно, що прокурор лише перелічив письмові документи, які суд долучив до матеріалів провадження, проте взагалі їх не досліджував.
Отже, суд першої інстанції не дотримався положень ч.1 ст.358 КПК України, згідно з якими протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження.
Враховуючи вимоги ст.23 та ч.3 ст.358 КПК України, посилання у вироку на докази, які не досліджувались під час судового розгляду, є неприпустимим.
Крім того, відповідно до п.5 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п.1 та п.2 ч.3 ст.56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду та брати участь у судовому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з ч.1 ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
У разі якщо особа подала письмову заяву на одержання повісток про виклик у конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), днем вручення повістки про виклик до слідчого судді, суду є день отримання судом повідомлення про доставлення повістки про виклик до слідчого судді, суду на офіційну електронну адресу особи.
Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд відповідно до ст.325 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або відкладення судового розгляду.
Цих законодавчих приписів суд першої інстанції не дотримався.
Зі змісту обвинувального акта видно, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 .
Разом з тим, судові засідання 27 лютого, 24 березня, 05 та 09 травня, 05 та 09 червня 2025 року проведені місцевим судом за відсутності потерпілого ОСОБА_10 .
При цьому суд першої інстанції хоча направляв на адресу потерпілого судові повістки про виклик засідання, проте всі вони повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Дійсно, в судовому засіданні 29 січня 2025 року суд першої інстанції роз'яснював потерпілому ОСОБА_10 його право написати заяву про подальший розгляд кримінального провадження без його участі, проте будь-які заяви з цього приводу в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Наведені обставини свідчать про те, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Також, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 вказував про застосування відносно нього недозволених методів досудового розслідування правоохоронними органами, які були залишені без належного реагування.
Положення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод беззастережно забороняють катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження.
Водночас, виходячи зі змісту ст.3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст.1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення (п. 57 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»).
Відповідно до п.1 ст.46 Європейської конвенції з прав людини та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим, що не було дотримано місцевим судом під час розгляду провадження щодо ОСОБА_3 .
Оскаржувана ухвала взагалі не містить жодних доводів щодо таких тверджень сторони захисту.
Наведені обставини свідчать про неповнота судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що згідно з положеннями п.1, п.3 ч.1 ст.409, ч.1 та п.5 ч.2 ст.412 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, та в залежності від встановленого, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Отже, апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 412, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 09 червня 2025 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження №12023170590000115 в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5