Справа № 524/12421/25 Номер провадження 11-сс/814/41/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 - захисника в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2025 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.
Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025170500001759 від 15.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України задоволено клопотання заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 17.09.2025, а саме: шорти чорного кольору Nike розмір М; кофту чорного кольору з пікселем світлого кольору з емблемою Nike розміром S; рюкзак чорного кольору з принтом білого кольору Nike; балаклаву чорного кольору з синтетичної тканини; мобільний телефон марки Google Pixel 8 ІМЕІ 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора зв'язку НОМЕР_3 , чорного кольору в чохлі; мобільний телефон Samsung ІМЕІ 1) НОМЕР_4 ; 2) НОМЕР_5 ; мобільний телефон Samsung з пошкодженим корпусом та склом екрану; мобільний телефон Nokia (вимкнений); картку банку Приват Банк № НОМЕР_6 ; грошові кошти у сумі 6 200 грн; сумку чорного кольору з ремінцем; системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті; ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм; сумку чорного кольору шкіряну із запальничкою темно-червоного кольору; пару кросівок Adidas білого кольору; пару кросівок чорного кольору Nike; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_7 ; пару кросівок сірого кольору (сіткою); пару кросівок чорного кольору Nike; пару білих кросівок з чорними полосами; пару сірих кросівок з емблемою Nike з позбавленням власника майна права відчуження, користування та розпорядження.
Мотивуючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя зазначив, що за обставин, встановлених на даний час органом досудового розслідування, вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно може бути накладено арешт, відповідно до ст.170 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 - захисник в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовільнити клопотання заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт, відмовивши в накладанні арешту на системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті; ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм, в решті клопотання задовільнити.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відсутні будь-які відомості про те, що вилучені речі, а саме: системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті; ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або були набуті кримінально-протиправним шляхом - тобто відповідають критеріям речових доказів, визначених у ст. 98 КПК України.
Вказує, що у своєму клопотанні заступник прокурора не навів взагалі будь-яких доводів на користь того, що вилучене майно може бути використане як доказ.
Зазначає, що слідчий суддя не звернула уваги, що станом на дату проведення судового розгляду клопотання заступника прокурора про арешт майна, системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті та ноутбук марки Lenovo PF9XB112307, вже декілька днів знаходились у розпорядженні органу досудового розслідування та орган досудового розслідування мав можливість провести огляди даних носіїв інформації та надати будь-які докази, що вони дійсно містять інформацію, яка має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Вказує, що вказані дії не були проведені, а жодних доказів того, що дані носії інформації дійсно містять відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відомості про вчинення підпалів, також відеофайли підпалів заступником прокурора не надано.
Звертає увагу, що заступником прокурора у клопотанні про арешт майна вказується лише про необхідність проведення оглядів, однак, до матеріалів клопотання не було додано постанови слідчого про проведення відповідних слідчих дій.
Зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги, що системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті; ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм є власністю батьків підозрюваного та документам на підтвердження прав власності.
Крім того вказує, що підозрюваний заявляв, що інформація щодо підпалу, переписки, будь яка комунікація, яка здійснювалася з іншим підозрюваним зафіксована на його мобільному телефоні, а системним блоком ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті та ноутбуком марки Lenovo PF9XB112307, підозрюваний не користувався взагалі, так як дані речі використовувалися його мамою - ОСОБА_9 для здійснення своєї господарської діяльності і він фактично не мав доступу до вказаних предметів, що також неодноразово заявлялося самою ОСОБА_10 під час проведення обшуку.
Позиції інших учасників судового провадження.
Учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про апеляційний розгляд, в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає апеляційному розгляду. Прокурор звернувся до суду із заявою в якій просив здійснювати розгляд без його участі та зазначив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170500001759 від 15.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 304 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України, скеровано до Автозаводського районного суду м. Кременчука, де 29.12.2025 проведено підготовче судове засідання, в якому учасниками судового провадження не заявлялися будь-які клопотання щодо вилученого та арештованого майна у ОСОБА_7 .
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на це, ухвала слідчого судді переглядається лише в частині вимог про скасування арешту на майно, а саме:
-системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті;
-ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення враховано наведені положення КПК та практики Європейського Суду.
З поданого клопотання вбачається, що в провадженні СВ Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2025 за № 12025170500001759, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що 15.09.2025 на лінію 102 надійшло повідомлення від ДСНС України про підпал автомобілів по проспекту Лесі Українки в м. Кременчуці Полтавської області, а саме: автомобіля марки «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_8 , користувачем якого є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; автомобіля «Dodge Ram» д.н.з. НОМЕР_9 , користувачем якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автомобіля марки «Mazda CX7» д.н.з. НОМЕР_10 , користувачем якого є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
17.09.2025 на підставі ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.09.2025 №524/12421/25 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно: шорти чорного кольору Nike розмір М; кофта чорного кольору з пікселем світлого кольору з емблемою Nike розміром S; рюкзак чорного кольору з принтом білого кольору Nike; балаклава чорного кольору з синтетичної тканини; мобільний телефон марки Google Pixel 8 ІМЕІ 1) НОМЕР_1 ; 2) НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора зв'язку НОМЕР_3 , чорного кольору в чохлі; мобільний телефон Samsung ІМЕІ 1) НОМЕР_4 ; 2) НОМЕР_5 ; мобільний телефон Samsung з пошкодженим корпусом та склом екрану; мобільний телефон Nokia (вимкнений); картка банку Приват Банк № НОМЕР_6 ; грошові кошти у сумі 6200 грн; сумка чорного кольору з ремінцем; системний блок ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті; ноутбук марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм; сумка чорного кольору шкіряна із запальничкою темно-червоного кольору; пара кросівок Adidas білого кольору; пара кросівок чорного кольору Nike; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_7 ; пара кросівок сірого кольору (сіткою); пара кросівок чорного кольору Nike; пара білих кросівок з чорними полосами; пара сірих кросівок з емблемою Nike.
18.09.2025 вказане майно визнано речовими доказами.
Необхідність арешту на вилучене майно прокурор мотивував тим, що речові докази, що були вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку та якому 18.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, можуть містити інформацію та сліди протиправної діяльності останнього, що може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також прокурор вказав на необхідність проведення із вилученим майном ряду слідчих дій, зокрема судової комп'ютерно-технічної експертизи та надав достатньо доказів на користь існування обставин, що розслідується в межах даного кримінального провадження.
Отже клопотання є цілком обгрунтованим та накладення арешту на майно на такій стадії досудового розслідування є виправданим втручанням в права особи.
Щодо належності системного блоку ПК WIN-ESFUHHS7PI, процесор 12 Gen, 32 гб оперативної пам'яті та ноутбуку марки Lenovo PF9XB112307 із зарядним пристроєм батькам підозрюваного ОСОБА_7 , то зазначена обставина не спростовує можливості використання підозрюваним зазначених речей у злочинній діяльності, оскільки вони були вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , а отже даний факт потребує перевірки органом досудового розслідування.
Наведені дані є достатніми для накладення арешту на вилучене майно, адже вилучені речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, а тому вони цілком відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та на них може бути накладений арешт.
З огляду на це, оскільки зазначені речі визнані речовими доказами, а кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії судового розгляду, питання щодо необхідності подальшого арешту на вказане майно, з урахуванням зібраних органом досудового розслідування доказів, що мають значення для кримінального провадження, може бути вирішено судом першої інстанції, який вочевидь володіє більш повною інформацією про обставини кримінального провадження та зібрані у ньому докази.
З огляду на викладене, ухвала слідчого судді є законною та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4