Справа № 553/4069/25 Номер провадження 11-кп/814/897/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника ПВК № 64 ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 - захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду щодо засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 10.04.2024 вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.02.2025, вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10.04.2024 змінено в частині призначеного покарання, а саме пом'якшено покарання до 3 років позбавлення волі,
відмовлено в задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що засуджений заохочень не має, має два стягнення від 16.06.2025 у виді попередження за порушення форми одягу та від 23.06.2025 у виді догани за відмову виконувати обов'язки чергового згідно графіку, дані стягнення не погашені та не зняті в установленому законом порядку. Засуджений не залучений до робіт з благоустрою установи та відділення з власних міркувань, може проявити грубість у відношенні до персоналу, у зв'язку з чим на даний час підстави для застосування ст. 81 КК України відсутні, оскільки наявність стягнень застосованих до засудженого, які не зняті та не погашені в установленому законом порядку, не дозволяє стверджувати про виправлення засудженого.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 - захисник в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вказує, що місцевим судом належним чином не враховано характеристику засудженого, зокрема наявність у ОСОБА_7 на утриманні шістьох дітей в т.ч. малолітніх, брата, що є інвалідом І групи внаслідок поранень отриманих під час бойових дій, те, що засуджений ОСОБА_7 сам являється учасником бойових дій, працевлаштований, наразі належним чином дотримується правил установи відбування покарання, щиро розкаявся у вчиненому злочині та повністю визнав вину, що свідчить про те, що останній став на шлях виправлення.
Зазначає, що враховуючи дані особової справи, характеристику засудженого, дані з висновку щодо ступеня виправлення, місцевий суд безпідставно відмовив у застосуванні ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_7 , оскільки помилково вважав, що останній ймовірно не став на шлях виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу в інтересах засудженого та просили її задовольнити. Прокурор ОСОБА_6 та представник установи виконання покарань ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, оскільки засуджений не досяг необхідного ступеня виправлення.
Мотиви суду.
Згідно зі ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи засудженого, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог вказаного закону та дійшов правильного висновку про те, що на даний час рішення про застосування умовно-дострокового звільнення відносно ОСОБА_7 є передчасним.
Застосування умовно-дострокового звільнення вимагає обов'язкової наявності двох підстав: матеріальної (ч. 2 ст. 81 КК України) та формальної (ч. 3 ст. 81 КК України). Єдність цих підстав є основою, за наявності якої суд отримує можливість ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.
Судом встановлено наявність формальних підстав для звільнення ОСОБА_7 , що полягає у вимозі до засудженого відбути певну частину покарання.
Висновки суду першої інстанції про відсутність матеріальних підстав для звільнення ОСОБА_7 є правильними з огляду на таке.
Показниками, за якими суд може констатувати, що людина виправилася, є чітко визначені у ч. 2 ст. 81 КК України критерії: сумлінна поведінка засудженого та його сумлінне ставлення до праці.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Аналізуючи наявні матеріали щодо ОСОБА_7 в цілому, колегія суддів звертає увагу на наступне.
З характеристики від 15.10.2025 вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі перебуває з 04.08.2023.
Під час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо. До дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не мав.
З 23.05.2025 міру покарання відбуває в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)». За час відбування покарання характеризується негативно. За порушення режиму утримання має 2 стягнення. Стягнення не зняті та не погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не має.
Намагається дотримуватися норм, які визначають порядок, умови відбування покарання, розпорядок дня установи. Може проявити грубість у відношенні до персоналу установи. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці. За станом здоров'я працездатний. До праці та до виконання покладених обов'язків ставиться задовільно.
До засудження проходив службу в ЗСУ, має достатні навички для працевлаштування. В установі працевлаштований у майстерні з ремонту бігбагів.
Відповідно до ст. 118 КВК України не залучається до робіт з благоустрою установи та відділення з власних міркувань.
За висновком щодо ступеня виправлення засудженого, станом на 10.10.2025 ОСОБА_7 не довів своє виправлення.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, а ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюються як середній.
Відповідно до характеристики на засудженого від 16.06.2025, наявній в особовій справі, ОСОБА_7 в установі не був працевлаштований з власних міркувань, що свідчить про те, що останній працевлаштувався безпосередньо перед зверненням до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Крім того, колегія суддів також враховує надані установою документи, що свідчать про заохочення ОСОБА_7 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці від 15.01.2026.
Отже, за увесь час відбування покарання, ОСОБА_7 має 1 заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці (15.01.2026), а також 2 стягнення (16.06.2025, 23.06.2025).
Наведене вище свідчить про нестабільну поведінку засудженого та його ставлення до праці протягом всього строку відбування покарання, а тому на даний час ОСОБА_7 не досяг необхідного ступеня виправлення для застосування до нього положень ст. 81 КК України.
На підставі наведеного, рішення суду першої інстанції є законним та вмотивованим, у зв'язку із чим апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 - захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4