Житомирський апеляційний суд
Справа №278/5294/25 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.
Номер провадження №33/4805/505/26
Категорія ч.5 ст.126 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.
23 січня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., за участі секретаря суду Хрус С.А., захисника Баса Андрія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Баса Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
встановила:
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 коп. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Бас А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати її та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 . Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримала лише 22.12.2025 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги по суті адвокат Бас А.М. посилається на те, що рішення є необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_1 працівникам поліції пояснювала, що має дійсне іноземне водійське посвідчення та не була обізнана про існування будь-яких вимог щодо обмеження в праві керування на території України за наявності такого посвідчення. Суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не забезпечивши право гарантоване ст. 268 КУпАП, що фактично позбавило її права на захист та можливості надавати суду аргументи щодо законності володіння іноземними посвідченнями та неправомірності кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що суперечить принципам справедливого суду, гарантованого ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Звертає увагу, що призначаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.33 КУпАП, зокрема характер правопорушення, особу порушника, ступінь вини та обставини, що пом'якшують відповідальність. Заслухавши думку захисника Баса А.М., на підтримку поданої апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги і клопотання, вважаю, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Аргументи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 286 КУпАП відхиляються, так як із протоколу про адміністративне правопорушення п.12 слідує, що ОСОБА_1 , під підпис, було ознайомлено з місцем та часом розгляду справи у Житомирському районному суді Житомирської області, зокрема, на 10 год 27.10.2025. Однак, будучи своєчасно сповіщеною про місце та час розгляду справи ОСОБА_1 до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Частина 2 ст. 268 КУпАП містить вичерпний перелік статтей під час розгляду яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. За викладених обставин, суддя обґрунтовано розглянув справу без участі ОСОБА_1 , за наявними в матеріалах справи доказами, беручи при цьому до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ст. 126 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Щодо доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав. Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4). У відповідності до пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з повторним протягом року вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 2 цієї статті, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Винуватість ОСОБА_1 у повторному протягом року порушенні пункту 2.1а) ПДР за обставин, викладених у постанові судді першої інстанції, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1480357 від 11.10.2025 о 15.год. 27 хв. на 4 км автодороги М-06, ОСОБА_1 , не маючи права керувати транспортними засобами, повторно керувала автомобілем «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушила п. 2.1 а) ПДР. (а.с. 1, 2);
- копією постанови від 11.10.2025 серія ЕНА №5913990 згідно якої 11.10.2025 15:27:29 на 4 км автодороги М-06 водій рухався зі швидкістю 81 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 5.49 (населений пункт с.Іванівка) на 31 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР порушення швид. режиму в населених пунктах (а.с. 3);
- довідкою, згідно якої інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня ( а.с. 4);
- довідкою, згідно з якою ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №48035 від 11.10.2025 року підписаний працівником поліції, який його склав, та ОСОБА_1 .. Працівником поліції були роз'яснені ОСОБА_1 права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та на дії працівників поліції ОСОБА_1 у вказаному протоколі не вказала. Що стосується доводів захисника про те, що в ОСОБА_1 було наявне право керування, яке їй належить як особі, яка переїхала на постійне місце проживання в Україну, то апеляційний суд вважає їх неспроможними, виходячи з такого. Частиною 9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Так, п. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 (далі - Положення № 340) встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту. Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв'язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться. Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення). Захисником було долучено до апеляційної скарги копію водійського посвідчення ОСОБА_2 (а.с.31) та свідоцтво про шлюб, відповідно до якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 має прізвище ОСОБА_4 (а.с.32). Проте цей документ не може розцінюватися, як посвідчення водія транспортного засобу з установленим терміном дії, що надає право керування транспортними засобами відповідної категорії, оскільки на момент інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 11.10.2025, таке посвідчення було видано останній російською федерацією дата видачі 17.03.2003, дійсне до 17.03.2013, тому цей документ є недійсним вже понад 12 років. Керування з недійсним документом прирівнюється до керування особою, яка не має такого права. Згідно з Постановою КМУ №340, іноземне посвідчення водія має бути замінене на українське після отримання посвідки на проживання або протягом певного терміну. Твердження про те, що "посвідчення було наявне", не спростовує факт позбавлення права, а наявність старого російського документа не надає водію право керування, тому суд розцінює це як спробу ввести суд в оману або як підтвердження того, що ОСОБА_1 свідомо ігнорувала заборону на керування. ОСОБА_1 знала про відсутність у в неї законних підстав сідати за кермо, але все одно це зробила. В ТСЦ (МРЕВ) було зафіксовано, що ОСОБА_1 не має права керування на території України (оскільки її було не допушено до складання іспиту), посвідчення РФ не було визнане дійсним або таким, що підлягало автоматичному обміну (особливо з урахуванням того, що воно закінчилося у 2013 році). Доказів на спростовання вказаних обставини захисником не надано. Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Отже, оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Відповідно до постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 702/301/20 від 04 вересня 2023 року, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Житомирського районного суду Житомирської області від 27.10.2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Баса А.М., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника Баса А.М. залишити без задоволення, а постанову судді Житомирського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.С.Рябенька