Справа № 761/490/26
Провадження № 2/761/7574/2026
13 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -
У січня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», про розірвання договору та стягнення грошових коштів, відповідно до, якої позивач просить суд:
1.Розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав № Г.П.2-б.2-п.3-220 від 26.01.2021 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ:32393169).
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ:32393169) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачену вартість майнових прав за Договором купівлі продажу майнових прав № Г.П.2-б.2-п.3-220 від 26.01.2021 року в розмірі 1 836 775 грн., грошові збитки у розмірі 863 860,96 грн., неустойку 3% у розмірі 55 103,25 грн. та судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 року в провадження судді Пономаренко Н.В. надійшла вказана цивільна справа.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування , якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ОСОБА_1 (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав № Г.П.2-б.2-п.3-220 від 26.01.2021 року, відповідно до якого позивач є покупцем, а відповідач продавцем майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , що має бути збудована на земельних ділянках розташованих за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3210945900:01:022:0044, площею 0,5998 га та кадастровий номер: 3210945900:01:022:0040, площею 0,1972 га.
Також, позивачем зазначено, що враховуючи умови Договору, відповідач зобов'язаний у термін до 31 грудня 2021 року (останній день IV кварталу 2021 року) закінчити будівництво, ввести об'єкт будівництва в експлуатацію та передати квартиру за актом прийому-передачі і відповідні документи для реєстрації на покупця права власності на квартиру, як на об'єкт нерухомого майна. Станом на день звернення до суду: квартиру як об'єкт інвестування позивачу не передали; будівництво об'єкта інвестування не завершене; про перенесення строку завершення будівництва позивачу належним чином не повідомлялось; про дію обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов'язань відповідачем у визначеному законодавством та договором порядку не повідомлялось; грошові кошти які позивач сплатив відповідачу за Договором не повертали.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № Г.П.2-б.2-п.3-220 від 26.01.2021 року та стягнення сплаченої вартістості майнових прав, грошових збитків та пені, відповідно до умов договору відповідно позивач є покупцем, а відповідач продавцем майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , що має бути збудована на земельних ділянках розташованих за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3210945900:01:022:0044, площею 0,5998 га та кадастровий номер: 3210945900:01:022:0040, площею 0,1972 га.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна - на квартиру АДРЕСА_1 , хоч вона і не виступає безпосереднім об'єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Так, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, так вказаний об'єкт нерухомого майна територіально відноситься до дислокації селища Гостомель, Бучанського район, Київської області.
Згідно з п. 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX..
Листом від 16.03.2021 р. № 176/0/158-21 Верховний Суд України роз'яснив, що юрисдикція місцевих районних судів поширюється на територію відповідних районів, що були ліквідовані. Суди повинні продовжувати здійснювати правосуддя в межах існуючої територіальної юрисдикції до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів.
Враховуючи викладене, смт. Гостомель відноситься до територіальна юрисдикція Ірпінського міського суду Київської області.
Таким чином, вказана справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, а підсудна Ірпінському міському суду Київської області.
В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Деснянського районного суду міста Києва.
Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», про розірвання договору та стягнення грошових коштів, - передати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: