Справа № 369/612/26
Провадження №2/369/2514/26
27.01.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., перевіривши дотримання вимог ст.ст. 188, 193, 194 ЦПК України при поданні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні, -
Ухвалою від 14.01.2026 року судом відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
До початку розгляду справи по суті 20.01.2026 року відповідач подав зустрічний позоу про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вирішуючи питання про доцільність прийняття зустрічного позову до провадження суд керується положеннями ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, згідно з якими дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суд звертає увагу відповідача на те, що заявлені зустрічні позовні вимоги не є прямо пов'язаними із первісним позовом, вони базуються на інших правовідносинах, вимоги за позовами не можуть зараховуватись, а задоволення зустрічного позову не може виключити задоволення первісного позову.
Як вбачається із зустрічного позову, викладені у ньому позовні вимоги, а саме про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні не взаємопов'язані з первісним позовом про розірвання шлюбу, оскільки зі змісту наведеної правової норми вимоги первісного і зустрічного позовів мають бути взаємовиключними, тобто задоволення первісного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного. При цьому спірні правовідносини, з метою вирішення яких заявляються вимоги первісного і зустрічного позовів, мають випливати із одних правовідносин.
Разом з тим, у даному випадку задоволення позову про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні не може зумовлювати відмову в задоволенні позову про розірвання шлюбу. Крім того, зустрічний позов ґрунтується на спірних правовідносинах сторін, у той час як вимоги первісного позову заявлені для зміни у судовому порядку особистих немайнових відносин подружжя шляхом розірвання шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що об'єднання даних позовів у одне провадження та спільний їх розгляд є недоцільним, оскільки, вимоги виникають з різних правовідносин, позови містять різний предмет, зміст вимог та обставин, які підлягають доказуванню, а тому відмовляє ОСОБА_1 у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні.
З огляду на викладене, підстав передбачених ст. 188 ЦПК України для прийняття по справі зустрічного позову суд не вбачає.
Суд вважає доцільним роз'яснити відповідачу його право звернутись до суду із позовом аналогічного характеру в загальному порядку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 188 ЦПК України, суд, -
Відмовити у прийнятті до розгляду спільно з первісним позовом по справі зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду з зазначеним позовом в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Янченко