Справа № 381/6908/25
Провадження № 2-о/369/285/26
26 січня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
встановила:
заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити, що свідоцтво про народження та його переклади з написаннями « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » (« ОСОБА_4 » на російській мові) належать одній і тій самій особі - ОСОБА_5 (особа без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 6501, ІПН НОМЕР_2 ), встановити факт належності ОСОБА_1 (особа без громадянства, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 6501, ІПН НОМЕР_2 ) свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , видане 19.04.1990 року відділом (бюро) реєстрації актів громадянського стану Аршалуйської сільської ради Республіки Вірменія.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.12.2025 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд Києво-Святошинському районному суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Лапченко О.М. та справа передана судді.
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, подана від імені ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч.3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Згідно із ч.8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи в електронній формі.
У силу приписів ст. 3, 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про державну таємницю», «Про електронні комунікації», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», «Про Національний архівний фонд та архівні установи", а також іншими нормативно-правовими актами.
Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис (ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
При застосуванні норм права суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, в якій зазначено, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом потребує обов'язкового підписання електронним цифровим підписом, у такому лише разі буде дотримано належний та правомірний спосіб безпосереднього звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 758/81/20 виснував, що додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Як свідчать матеріали справи, заява подана на електронну пошту суду без скріплення електронним підписом.
Із надісланого на електронну адресу суду листа не вбачається можливості ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу, оскільки документ надіслано у вигляді файлу, який не скріплено електронним цифровим підписом.
На підставі викладеного суддя зазначає, що подана заява не є оригіналом електронного документу в розумінні зазначеного Закону, тобто не є офіційним документом.
Електронний документ має силу оригіналу документу виключно за наявності електронного підпису автора, чого не дотримано у цій справі. Відсутність електронного підпису на заяві унеможливлює ідентифікацію особи, яка її подала, адже відсутній обов'язковий реквізит документа, що надає йому юридичну силу і свідчить про відповідність його змісту волевиявленню цієї особи. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Як вбачається з матеріалів справи, заява була поданою заявницею ОСОБА_1 через електронну пошту суду, однак заява разом із додатками не була підписана електронно-цифровим підписом заявниці.
Зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин заяву ОСОБА_1 необхідно повернути заявниці.
Керуючись ст. 43, 175, 185, 260-261 ЦПК України, суддя, -
постановила:
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - повернути заявниці.
Роз'яснити заявниці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя - О.М. Лапченко