Справа № 369/23710/25
Провадження № 3/369/2802/26
Іменем України
12.01.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
02.12.2025 року, о 16 год. 40 хв, в м. Вишневе, вул. В'ячеслава Чорновола, 51В, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого не працював задній лівий габаритний ліхтар в темну пору доби, а також із відсутністю проходження обов'язкового технічного контролю на транспортний засіб та своєчасно його не пройшов. Адміністративне правопорушення вчинено повторно протягом року згідно постанови ЕНА 5779369 від 22.09.2025 за
ч. 3 ст. 121 КУпАП, чим порушив пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, вину визнав, щиро розкаявся, просив не позбавляти його права керування, так як він працює водієм, і для підтримки своєї діяльності йому потрібне водійське посвідчення та крім цього, зазначив, що має на утриманні двоє дітей та сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини від попереднього шлюбу, його дружина на даний час перебуває у декретній відпустці та не отримує жодного доходу.
Суддя, ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши особу, яка притягується до відповідальності, встановивши обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 529814 від 02.12.2025 р., який складений та підписаний уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, довідкою про наявності повторності вчинення адміністративного правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5779369 від 22.09.2025, відеозаписом від 02.12.2025. Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, вказують на вину ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог п. 31.3 (б) ПДР України та ст. 32 ЗУ про дорожній рух, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя виходить з наступного.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 КУпАП законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Пом'якшуючими обставинами є визнання вини та щире каяття.
Обтяжуючих відповідальність обставин відповідно до ст. 35 КУпАП не встановлено.
При цьому, суддя бере до уваги, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам.
Статтею 27 КУпАП передбачено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Аналіз вказаних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак, при розгляді справ про адміністративні правопорушення відсутній визначений Законом механізм, який би дозволяв накладати стягнення за вчинені адміністративні правопорушення нижче визначеної санкцією відповідної статті Кодексу або замінювати стягнення на інше, а тому, при розгляді даної справи слід застосувати аналогію права.
Так згідно ст. 69 КК України за фактично аналогічних умов, а саме за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч. 1 ст. 69 КК України).
Тобто, законодавець надав суду можливість призначати менше покарання навіть за вчинений злочин за наявності окремих обставин, а за вчинення адміністративного правопорушення такого механізму не перебачив.
Суд звертає увагу, що за відсутності норми, яка дозволяла б призначати стягнення менше, ніж передбачено санкцією відповідної статті або замінити його на інше, неможливо у повній мірі реалізувати положення ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Чинна редакція ч. 4 ст.121 КУпАП встановлює безальтернативний штраф у розмірі від 850 грн. до 1700 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб. У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м'якого покарання Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, необхідним і достатнім буде накладення більш м'якого адміністративного стягнення, ніж передбачено ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Отже, в даному випадку суддя вважає за необхідне застосувати стягнення з урахуванням аналогії закону та застосувати положення ст. 69 КК України для призначення покарання, що є меншим, ніж передбачено санкцією закону про адміністративну відповідальність.
Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, ступінь вини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, що, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання, а також, запобіганню вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.23,33,ч. 4 ст. 121 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави без позбавлення прав керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів із дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання - три місяці з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф вноситься порушником в установу банку України, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, вказаного вище, надсилається порушником до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У разі примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ