Справа № 369/13261/25
Провадження № 2/369/5194/26
Іменем України
22.01.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Козак І.А.,
при секретарі Кавун Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У липні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лобода І.В. звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2006 року зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 280.
Від шлюбу сторони мають п'ятеро неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник позивача зазначає, що з 2022 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Останні не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Діти проживають з матір'ю згідно долученого до позовної заяви акту 31/04-620 від 07 липня 2025 року. Батько не бере участі в утриманні та забезпеченні дітей, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні у відповідача немає.
На підставі викладеного, представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі в 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 липня 2025 року і до повноліття дітей.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. №1028 від 12.11.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/13261/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Козак І.А.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2025 року прийнято до провадження цивільну справу №369/13261/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, при цьому через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що відносно позовної заяви він заперечує, оскільки між подружжям шлюбні відносини не припинено, вони ведуть спільне господарство, діти перебувають на утриманні обох батьків. Також зауважив, що найстаршому сину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 виповниться 18 років, а тому останній уже не буде неповнолітнім.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2006 року зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 280.
Від шлюбу сторони мають п'ятеро неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З 2022 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Останні не ведуть спільного господарства, проживають окремо. Діти проживають з матір'ю згідно долученого до позовної заяви акту 31/04-620 від 07 липня 2025 року. Батько не бере участі в утриманні та забезпеченні дітей, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні у відповідача немає.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Заявляючи вимогу про стягнення аліментів у частці від заробітку позивач зазначила, що відповідач зобов'язаний на рівні із нею матеріально забезпечувати дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частин 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що спільні діти сторін проживають разом з позивачем, у зв'язку з чим цілодобовий обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дітей, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дітей, суд дійшов до переконання, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі в 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення до суду, оскільки такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, відповідатиме інтересам дітей, рівності сторін в їх обов'язку щодо утримання та можливості відповідача сплачувати такий розмір аліментів.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позов пред'явлено 14 липня 2025 року, відтак аліменти суд присуджує саме з цього дня.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 1 211,20 грн в дохід держави.
Відповідно до ст. ст. 141, 180, 182, 183, 185, 191 СК України, та, керуючись ст. ст. 10-13, 19, 89, 137, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 280, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14 липня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. в дохід держави.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП відсутній, має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2004 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Ірина КОЗАК