Справа № 369/13682/24
Провадження № 2/369/1767/26
Іменем України
26.01.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Осіпова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольта» до ОСОБА_1 , третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
У серпні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЬТА» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що товариство є власником спортивного обладнання: тяги верхнього блоку, Т-подібної тяги з упором на ноги. Даний тренажер переданий в оренду ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди спортивного обладнання.
28 травня 2024 року ОСОБА_1 , який тренується у фітнес клубі "Kasta" за адресою: АДРЕСА_1 , було пошкоджено два тренажери: Тягу верхнього блоку, Т-подібну тягу з упором на ноги, внаслідок умисного та свідомого порушення правил безпеки та експлуатації вказаних тренажерів. Так, внаслідок неправильного використання тренажеру Тяга верхнього блоку ОСОБА_1 допустив падіння одного тренажеру на інший внаслідок чого було деформовано зовнішні частини тренажерів, пошкоджено трос. Умисні дії ОСОБА_1 призвели до завдання істотних збитків, про що було складено Акт огляду майна від 28.05.2024 року. Ремонт пошкодженого тренажеру склав 16 540 грн., придбані товари для ремонту на суму 4047 грн., послуги майстра щодо визначення технічного стану силового тренажеру з виїздом на місце складає 1700 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_2 . Тобто товариству незаконним діями відповідача було завдано матеріального збитку на суму 22 287 грн.
У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати збитки, тому вважають своє право порушеним.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вольта» матеріальну шкоду в розмірі 22 287 грн., судові витрати по сплаті судового зборку та витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2024 року відкрито позовне провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2024 року за заявою представника Позивача здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23 грудня 2024 року до суду надійшов відзив позов. Не погоджуючись з доводами позову відповідач ОСОБА_1 вказав, що за укладеним договором між ТОВ «Вольта» та ФОП ОСОБА_2 , остання зобов'язана дотримуватись режиму експлуатації майна, не допускати його знищення, пошкодження, здійснювати ремонт, профілактичне обслуговування. Позивач не укладав з ним жодного договору щодо матеріальної відповідальності при експлуатації спортивного обладнання, його не повідомляли про конкретні правила безпеки, специфіки експлуатації тренажеру, тому відсутні будь-які підстави для відшкодування заявленого збитку. Просив відмовити у задоволенні позову.
18 квітня 2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи ФОП ОСОБА_2 на позов. Підтримуючи заявлені вимоги вказала, що вона є керуючої фітнес клубу Kasta та орендарем тренажерів на підставі укладеного з ТОВ «Вольта» договору. 28 травня 2024 року ОСОБА_1 пошкодив тренажер. За його діагностику, ремонт, купівлю необхідних для ремонту деталей сплачено кошти в загальному розмірі 22 287 грн. Тому товариство має всі законні вимоги про відшкодування збитків у повному розмірі. Просила позов задоволити.
18 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Додатково позивач вказав, що у фітнес клубі Kasta наявний публічний договір про надання комплексу послуг спортивного клубу. Факт оплати клієнтом послуг клубу підтверджує укладення такого договору без будь-яких обмежень. Умовами публічного договору передбачена матеріальна відповідальність клієнтів клубу за пошкодження майна. Оскільки третя особа відшкодувала збитки, які зараховані до майбутніх орендних платежів, тому відповідач зобовязаний відшкодувати завдану матеріальну шкоду у повному розмірі. Просили позов задоволити та стягнути з відповідача збитки, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Представник Позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримав позовні вимоги, просивши суд про їх задоволення.
При розгляді справи представник Відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, що викладені у письмовому відзиві.
Третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду до суду не надходило.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що 28.02.2020 року між ТОВ «Вольта», позивачем по справі, як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , третьою особою у справі, як Орендарем, укладено договір оренди спортивного обладнання (надалі-договір оренди).
У відповідності до п. 2.2.1 договору оренди, Орендар зобов'язаний прийняти майно та технічну документацію по його експлуатації від Орендодавця (Позивача) за актом приймання-передачі. Проте, як встановлено, дана документація передана не була. Так, в акті прийому- передачі за договором оренди спортивного обладнання від 28 лютого 2020 року, що долучений позивачем до справи в переліку відсутня технічна документація по експлуатації спортивних тренажерів.
Встановлено, що 28 травня 2024 року ОСОБА_1 , який тренується у фітнес клубі "Kasta" за адресою: Київська область, Бучанський район, с.Святопетрівське, бульв. Лесі Українки, 10в, було пошкоджено два тренажери: Тягу верхнього блоку, Т-подібну тягу з упором на ноги, внаслідок умисного та свідомого порушення правил безпеки та експлуатації вказаних тренажерів. Дана обставина не заперечувалась відповідачем, а також додатково підтверджена поданим відеозаписом.
Згідно з п. 2.2.2 вищезазначеного договору оренди, Орендар зобов'язана використовувати майно відповідно до його призначення та умов Договору. У п. 2.2.3 договору оренди зазначено, що саме третя особа ФОП ОСОБА_2 зобов'язана дотримувати належний режим експлуатації майна згідно з технічною документацією, не допускати його пошкодження і знищення.
У відповідності до п. 2.2.4 договору оренди, протягом терміну дії Договору передбачено, що саме третя особам має виконувати за свій рахунок капітальний та поточний ремонти майна.
Згідно з п. 2.2.5 договору оренди протягом терміну дії договору третя особа зобов'язана здійснювати за свій рахунок профілактичне (сервісне) обслуговування майна.
Також пункт 2.2.6 договору оренди детально визначає ті обов'язки, що взяла на себе персонально та конкретно ОСОБА_2 , а саме - у разі пошкодження або знищення майна з вини Орендаря за свій рахунок відновити майно до початкового стану або відшкодувати Орендодавцю завдані збитки на підставі документів, що підтверджують вартість майна, протягом 3 банківських днів з дня пред'явлення Орендодавцем відповідної вимоги. Термін відновлення майна до початкового стану узгоджується сторонами додатково. Про пошкодження або знищення майна з вини Орендаря останній зобов'язаний письмово повідомити Орендодавця протягом доби з моменту пошкодження або знищення майна.
Тобто передаючи обладнання в оренду Власник майна (позивач - Орендодавець) обумовив питання матеріальної відповідальності детально для ФОП ОСОБА_2 за експлуатацію, спортивного обладнання, в тому числі і за його закріплення, всупереч правилам безпеки та/або технічній документації та в інших випадках.
Згідно поданих квитанцій ФОП ОСОБА_2 сплатила:
за виїзд майстра та діагностику технічного стану силового тренажеру грузобловчного - 1700 грн. (рахунок на оплату №25879 від 31 травня 2024 року, платіжна інструкції №365 від 31 травня 2024 року);
ремонт та придбання частин для ремонту тренажеру, виїзд майстра - 16540 грн. (рахунок на оплату №25894 від 03 червня 2024 року, платіжна інструкції №373 від 20 червня 2024 року на ОСОБА_3 );
послуги Нова Пошта - 4047 грн. (переказ в оплату товарів та послуг за ЕН, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №3809820835 від 15 липня 2024 року).
Відповідно до пояснень ТОВ «Вольта» та ФОП ОСОБА_2 , остання повністю сплатила за ремонт пошкодженого тренажеру на загальну суму 22 287 грн. Товариство будь-яких претензій щодо неповної оплати ремонту тренажеру не має. За досягнутою між ними домовленістю, ці сплачені кошти зараховані у майбутні орендні платежі, які має сплатити ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вольта».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів того, що йому не відшкодована завдані збитки або відшкодовані не у повному обсязі.
При цьому, з Відповідачем не було підписано жодного договору щодо його матеріальної відповідальності. Зазначене позивачем не спростовано. Як і не надано доказів, що відповідачу було проведено персональний інструктаж і персонально повідомлено про конкретні правила безпеки та експлуатації спортивного обладнання (тренажеру).
За таких обставин, відсутні правові підстави для пред'явлення вимог про відшкодування матеріальної шкоди саме до Відповідача. Адже, Власник підписував договір оренди і узгоджував підстави матеріальної відповідальності конкретно саме з ФОП ОСОБА_2 , третьою особою у справі, Відповідач до якої, як встановлено судом, не має жодного правового відношення.
Твердження Позивача про те, що Відповідач винен у пошкоджені тренажеру, оскільки спортивне обладнання (тренажер) впав під час занять на ньому саме Відповідачем, судом оцінюється критично.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму, що регулює подібні відносини, а саме Наказу Міністерства освіти і науки України від 01.06.2010 року № 521, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2010 року за № 651/17946, (надалі- Наказ 521).
Так, в п. 2.10 Наказу 521 зазначено, що усі спортивні снаряди, спортивне обладнання та інвентар, які використовуються під час проведення занять з фізичної культури і спорту згідно з чинним переліком типових навчально-наочних посібників та обладнання з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів, що визначається Міністерством освіти і науки, повинні бути справними і надійно закріпленими.
У відповідності до п. 2.12 Наказу 521, металеві конструкції, які прикріплюють обладнання на спортивних майданчиках (волейбольні сітки, баскетбольні щити, гандбольні, футбольні ворота тощо), мають бути жорстко закріплені і не повинні мати пристроїв, небезпечних для гравців.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи, неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди, під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України);
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до частини 2ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
З поданих суду доказів вбачається, що ФОП ОСОБА_2 або ТОВ «Вольта» не вжили жодних заходів щодо надійного закріплення спортивного обладнання, металевої конструкції, внаслідок чого тренажер сам по собі ніс небезпеку оточуючим. Саме Позивач, як власник майна, що несе за нього відповідальність або третя особа у справі, як його користувач за договором, повинні були забезпечити надійне закріплення тренажеру, щоб унеможливити його падіння. Враховуючи, що наявність в діях Відповідача вини відсутня, оскільки він користувався спортивним обладнанням (тренажером), який не був надійно закріпленим і при цьому докази того, що з Відповідачем проводився відповідний інструктаж Позивачем не надані.
Щодо наданого суду публічного договору.
Так, згідно наданої суду копії договору, в редакції від 28 лютого 2020 року: фітнес клуб Kasta в особі ФОП ОСОБА_2 пропонує укласти договір про надання комплексу послуг спортивного клубу - публічний договір.
Тобто даний договір має укладатись між ФОП ОСОБА_2 та клієнтами фітнес клубу. У позовній заяві, відповіді на відзив відсутні пояснення якою стороною у такому публічному договорі виступає ТОВ «Вольта». Суд враховує, що позовна заява подана про відшкодування матеріального збитку на підставі іншого договору. Про даний договір у позовній заяві не міститься жодного слова. А у відповіді на відзив, де вже подана копія договору, не вказано, де клієнти клубу можуть з ним ознайомитись, яким чином взагалі до клієнтів донесена інформація про наявність такого договору (зокрема, розміщуються на сайті, де особа має можливість ознайомитись). При розгляді справи позивач не надав будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 повідомлений про наявність публічного договору, виконання третьою особою п.3.1 публічного договору. Сам по собі факт оплати послуг не може підтверджувати такої обставини. Але і в такому випадку, позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 взагалі сплачував будь-які кошти.
Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.
Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.
Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивач не надав суду належні, достовірні, допустимі, достатні докази на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги і відповідно факт протиправності дій відповідача не знайшли своє підтвердження та не були спростовані доказами сторони Позивача. Тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 265, 266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольта» до ОСОБА_1 , третя особа фізична особа підприємець ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 26 січня 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ